Мені 15 - виграємо турнір у Китаї, займаємо друге місце по Україні. Ніколи не забуду, як ми пригали і вигукували “Чемпіони-чемпіони, оле оле оле!”
Мені 16 - я зустрічаю Ксенію. Вона мені одразу сподобалась, а я їй ні. Знадобився час, щоб довести їй, що я непоганий хлопець
Мені 17 - я їду в Штати на навчання. Момент, який змінює моє життя.
Я приймаю перше серйозне і доросле рішення - закінчити з футболом. Це було важко, адже я витратив на це 10 років свого життя. Але я не бачив там перспектив, тож рішення прийнято!
Мені 18 - навчання в Штатах кардинально змінює моє життя, в мене зароджується мрія побудувати таке ж місце в Україні. Я розумів, що батькі відправляють мені багато коштів в Штати, це фінансово било по родині і я не хотів сидіти в них на шиї
Мені 19 - я приймаю друге серйозне рішення в своєму житті - повернутись в Україну, почати будувати школу англійської, хоча були усі шанси залишитись в Штатах і побудувати кар’єру там.
Всі навколо були в шоці, бо мені наче випав золотий квиток в життя, адже потрапити в Штати, ще й в приватну школу - не так просто. А я кидаю це все і вирішую будувати бізнес без досвіду і інвестицій
Мені 20 - спочатку нічого не йшло, але потім я знаходжу перших 3 учнів, викладаю в батьків на 3 поверсі, потім ще 10 учнів, так з’являється мій перший офіс.
Мені 21 - з репетитора я перетворююсь на керівника школи. А ще ми з Ксенією орендуємо нашу першу квартиру. В ній вже святкуємо перші 300 учнів
Мені 22 - наша школа зростає шаленими темпами, тож ми вирішуємо переїхати в Європу і масштабувати її. А потім 24 лютого.
Тоді все, що ми будували роками - рушиться в один момент, ми втрачаємо половину школи, заощаджень тоді практично не було.
Але в 22 усіх об’єднувала одна мета - бути корисним для України. Багато людей переїжджало і я починаю безкоштовно викладати усім, хто переїхав за кордон.
10 000 людей записалось на мій перший марафон, так і народилась ідея перевести це все в велику школу
Мені 16 - я зустрічаю Ксенію. Вона мені одразу сподобалась, а я їй ні. Знадобився час, щоб довести їй, що я непоганий хлопець
Мені 17 - я їду в Штати на навчання. Момент, який змінює моє життя.
Я приймаю перше серйозне і доросле рішення - закінчити з футболом. Це було важко, адже я витратив на це 10 років свого життя. Але я не бачив там перспектив, тож рішення прийнято!
Мені 18 - навчання в Штатах кардинально змінює моє життя, в мене зароджується мрія побудувати таке ж місце в Україні. Я розумів, що батькі відправляють мені багато коштів в Штати, це фінансово било по родині і я не хотів сидіти в них на шиї
Мені 19 - я приймаю друге серйозне рішення в своєму житті - повернутись в Україну, почати будувати школу англійської, хоча були усі шанси залишитись в Штатах і побудувати кар’єру там.
Всі навколо були в шоці, бо мені наче випав золотий квиток в життя, адже потрапити в Штати, ще й в приватну школу - не так просто. А я кидаю це все і вирішую будувати бізнес без досвіду і інвестицій
Мені 20 - спочатку нічого не йшло, але потім я знаходжу перших 3 учнів, викладаю в батьків на 3 поверсі, потім ще 10 учнів, так з’являється мій перший офіс.
Мені 21 - з репетитора я перетворююсь на керівника школи. А ще ми з Ксенією орендуємо нашу першу квартиру. В ній вже святкуємо перші 300 учнів
Мені 22 - наша школа зростає шаленими темпами, тож ми вирішуємо переїхати в Європу і масштабувати її. А потім 24 лютого.
Тоді все, що ми будували роками - рушиться в один момент, ми втрачаємо половину школи, заощаджень тоді практично не було.
Але в 22 усіх об’єднувала одна мета - бути корисним для України. Багато людей переїжджало і я починаю безкоштовно викладати усім, хто переїхав за кордон.
10 000 людей записалось на мій перший марафон, так і народилась ідея перевести це все в велику школу