ЕПІЗОДИ ВІЙНИ


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Блоги


Фрагменти грандіозної баталії
📍Instagram @episodes_ua
📍Tik-Tok: @episodes_of_war
Надіслати свою історію: @warepisodesadmin

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Блоги
Статистика
Фильтр публикаций


Багато де наша ротна група виконувала бойові задачі, але чомусь запам’ятав я осінь 2024 року. Наша ротна група виконувала бойові задачі на Донецькому напрямку в складі 12 бригади «АЗОВ», саме там я попав на виконання задач у складі «Кейс Евак».

Підари на цьому напрямку проводили штурмові дії кожен день, від заїзду на БМП, до ДРГ груп і відкритих лобових великих за численністю атак. Про обстріли мінометів, FPV, сапогів, АГС і арти можна мовчати, було завжди дуже спекотно. Але всі воїни показували свою твердість і давали відсіч цим підарам, за що я дякую кожному бійцю з бригади і ротної групи.

О 12-13 годині нам поступила команда вирушати за пораненими бійцями. Наша техніка була Roshel, наша дорога йшла між двома посадками по відкритому полі, де тільки інженери провели розмінування цієї дороги. Чи все вони розмінували, чи наша вдача зіграла роль, але по-іншому технікою підʼїхати не було можливості.

Підʼїхали до точки, де були наші бійці, а їх там не було, на звʼязок ми вийте не могли тому, що працював РЕБ, який глушив все. Але мали стояти білим днем у полі, де за метрів 150 вже стоять підарскі СП і бачать нашу техніку.

Ми прийняли рішення вимкнути РЕБ, щоб вийти на зв’язок і по необхідності рушити в пішому порядку в посадку для надання допомоги. Але на звʼязок ніхто не виходив, і як в найкращих сценаріях, тільки вимкнули РЕБ, як ми почули ворожих пташок і виходи міномета, які не прицільно, але падали в наш бік. Але довго так продовжуватися не могло, рано чи пізно прилетіло б по нам, і водій у дзеркалі заднього виду побачив, як один наш побратим вибіг з посадки і почав кричати, що вони там.

Випригнувши з техніки, ми побігли туди допомогти якнайшвидше провести евакуацію. А щільність виходів ворожих мінометів ставала все більша, після чого ми рушили в напрямку, де очікувала інша машина вже з медиками і подальшим транспортуванням поранених у стабілізаційні пункти. І тільки ми виїхали за посадку, перед лобом машини просто з трави піднялась FPV. Яким дивом вона не влетіла в нас до цих пір загадка… всю дорогу нас проводив ворожий дрон….у результаті, задача була виконана поранені залишились живі

У мене було проведено багато евакуацій, на жаль, не всі вони були успішні і техніку підбивали нашу, і не всіх воїнів червоних вдалось врятувати….

Ситуацій було багато важких і, здавалось, неможливих. Думки завжди були різні, але завжди вірилось, що всі повернуться цілі і всі пораненні будуть жити.

Це досвід, який я ніколи не забуду 🫡

📍Інстаграм НІМЦЯ

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ


Було завдання виставити позицію для ураження противника, чим ми і займались. Ще на процесі інфільтрації в підвал мене заштовхнуло вже вибуховою хвилею, тоді просиділи добу в підвалі, дрон не давав можливості покинути укриття.

Наступним цікавим моментом в цій місії був супровід полоненого, якого піхотинці передали нам. Його взяли в полон і коли вели, потрапили під обстріл і він допоміг нашому військовому вибратись з завалів та продовжив рух як полонений. Пережив з нами артобстріл, розповів звідки він і чому тут, після ексфільтрації з району відвезли його на обід до закладу в Краматорську, щоб він відчув різницю між українцем та русаком.

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ


Поставили завдання, потрібно було провести інженерну розвідку для визначення, де буде розміщуватись СП. Переїжджаємо вже в район, а місцевість яка — поля і дуже маленькі посадки. І протяжність, яку було пройти, це 3 кілометри в один бік і 3 в інший.

І от під час того, як ми вийшли, вже пройшли половину шляху. І як ми почали йти в інший бік, дуже інтенсивний обстріл почався. Дуже інтенсивно літали дрони. Ми знали, що мають бути суміжні підрозділи, знали їхнє розміщення. По факту, коли ми вже прийшли на місце, нікого не було вдовж всієї посадки, десь кілометр. Нікого з суміжників не було, зустріли тільки двох з суміжного підрозділу, які сиділи на браунінгу, мали прикривати посадку.

Ми дізнаємося, що всі повиходили, бо підари планують штурм. І правдами-направдами ми сховалися в чужому бліндажі, який ми не знали, не знали ніякої місцевості. Два суміжних розповідають, що всі повиходили, а підари — 800 метрів перед нами. І в нас тільки четверо людей і один кулемет. Ніякого БК, ніякого забезпечення, нічого не було.

З 8 ранку до 16 дуже інтенсивний обстріл був. Дуже інтенсивний і думали, що вже не вийдем. Але все-таки, як потемніло, ми відразу почали зніматися перебіжками. Ми добігаємо на свою позицію, сідаємо, очікуємо машину. Водій бойової машини попросив вийти, там теж метрів 500 треба було пройти, щоб він не заїжджав на саму позицію. Ми вийшли, водій десь затримався, і ми хвилин 40 сиділи під відкритим небом, без укриття, без нічого, в чистому полі.

Дуже якось так весело було. І тоді приїжджає водій на М113, і задня ляда спочатку не відкривалося, ми її відкрили. Це все в чистому полі проходить, коли там активно застосовують розвідники. Ляду ми відкрили, запригнули в машину, а вона не закривається. І ось так ми їхали ще 4 кілометри з відкритою лядою. І, якщо чесно, я чекав, що ударник якийсь залетить. Але, слава Богу, всі цілі живі, здорові.

📍Інстаграм Борза

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ


Це був великий контрнаступ наший 2023 році. Я був на Запорізькому напрямку, тобто Оріхове і в той бік. І стояли ми на прикритті в посадці, прикривали хлопців в якості кейсеваку. І чуємо, по посадці йде пару хлопців і щось кричать, не зрозуміло хто це взагалі. Вони були артилеристами і підірвались на протитанковій міні, і шукали вони медиків. Ми там розклалися в посадці, старлінки і всі такі речі бліндажні.

І не думаючи, ми рванулися до них, забрали їх. Там було їх близько 7 людей, і важкі були, там був і офіцер. Ми зарвались туди, забрали їх. І відвезли на стабпункт в Таврійськ. Всіх вивезли, всі вижили.

Тому потрібно завжди допомагати суміжникам, тому що це ж спільна робота. Хоча ми потім отримали ще пізди, бо кинули свою точку, нічого там не доклали і так далі.

І іще, я був і в Авдіївці, на Запорізькому напрямку. Більше всього бачила 300-их. Ми тоді заїхали десь о 9-10 ранку. І там на поранених як рахують, то просто ставлять номери. І коли завозили тих хлопців, то вони вже були по рахунку 97-мі чи щось таке. Тобто це піздець.

📍Інстаграм Ведмедя

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ



Показано 5 последних публикаций.