Багато де наша ротна група виконувала бойові задачі, але чомусь запам’ятав я осінь 2024 року. Наша ротна група виконувала бойові задачі на Донецькому напрямку в складі 12 бригади «АЗОВ», саме там я попав на виконання задач у складі «Кейс Евак».
Підари на цьому напрямку проводили штурмові дії кожен день, від заїзду на БМП, до ДРГ груп і відкритих лобових великих за численністю атак. Про обстріли мінометів, FPV, сапогів, АГС і арти можна мовчати, було завжди дуже спекотно. Але всі воїни показували свою твердість і давали відсіч цим підарам, за що я дякую кожному бійцю з бригади і ротної групи.
О 12-13 годині нам поступила команда вирушати за пораненими бійцями. Наша техніка була Roshel, наша дорога йшла між двома посадками по відкритому полі, де тільки інженери провели розмінування цієї дороги. Чи все вони розмінували, чи наша вдача зіграла роль, але по-іншому технікою підʼїхати не було можливості.
Підʼїхали до точки, де були наші бійці, а їх там не було, на звʼязок ми вийте не могли тому, що працював РЕБ, який глушив все. Але мали стояти білим днем у полі, де за метрів 150 вже стоять підарскі СП і бачать нашу техніку.
Ми прийняли рішення вимкнути РЕБ, щоб вийти на зв’язок і по необхідності рушити в пішому порядку в посадку для надання допомоги. Але на звʼязок ніхто не виходив, і як в найкращих сценаріях, тільки вимкнули РЕБ, як ми почули ворожих пташок і виходи міномета, які не прицільно, але падали в наш бік. Але довго так продовжуватися не могло, рано чи пізно прилетіло б по нам, і водій у дзеркалі заднього виду побачив, як один наш побратим вибіг з посадки і почав кричати, що вони там.
Випригнувши з техніки, ми побігли туди допомогти якнайшвидше провести евакуацію. А щільність виходів ворожих мінометів ставала все більша, після чого ми рушили в напрямку, де очікувала інша машина вже з медиками і подальшим транспортуванням поранених у стабілізаційні пункти. І тільки ми виїхали за посадку, перед лобом машини просто з трави піднялась FPV. Яким дивом вона не влетіла в нас до цих пір загадка… всю дорогу нас проводив ворожий дрон….у результаті, задача була виконана поранені залишились живі
У мене було проведено багато евакуацій, на жаль, не всі вони були успішні і техніку підбивали нашу, і не всіх воїнів червоних вдалось врятувати….
Ситуацій було багато важких і, здавалось, неможливих. Думки завжди були різні, але завжди вірилось, що всі повернуться цілі і всі пораненні будуть жити.
Це досвід, який я ніколи не забуду 🫡
📍
Інстаграм НІМЦЯЕПІЗОДИ ВІЙНИ