Історія минулого

Історія відкриття
Знахідка:
У 1900–1901 роках група грецьких водолазів знайшла уламки античного корабля. Під час досліджень вони виявили бронзовий механізм, вкритий корозією. Спочатку його значення не було зрозумілим.
Дослідження:
Лише у 1950–1960-х роках, завдяки рентгенівським і гамма-променям, вчені змогли заглянути всередину механізму. З'ясувалося, що це складна система бронзових шестерень, створених з високою точністю.
Вивчення деталей:
Після подальших досліджень стало очевидно, що механізм призначався для астрономічних розрахунків. Він міг передбачати рухи планет, фази Місяця, затемнення та інші астрономічні явища.
Призначення та функції
Антикітерський механізм є прототипом сучасного планетарію:

Астрономічний календар: Він враховував сонячний та місячний рік і міг визначати дати великих спортивних ігор, як-от Олімпійські.
Розрахунки затемнень: Відображав прогноз сонячних і місячних затемнень на основі циклів Сароса.
Модель космосу: Деякі реконструкції показують, що він демонстрував положення п'яти відомих у той час планет (Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн).
Значення для науки
Антикітерський механізм доводить, що у II столітті до н.е. стародавні греки володіли передовими знаннями в галузі математики, астрономії та механіки. Його складність свідчить про існування аналогічних пристроїв, які могли не зберегтися до нашого часу.

Сьогодні механізм зберігається в Національному археологічному музеї Афін, а його деталі продовжують вивчатися за допомогою сучасних технологій.

Її основи заклав Герон Александрійський у I столітті н.е., створивши еоліпіл — пристрій, що демонстрував принцип дії пари. У XVII столітті Едуард Папен розробив паровий котел із клапаном, а в 1698 році Томас Севері створив першу парову насосну машину для відкачування води з шахт. У 1712 році Томас Ньюкомен удосконалив її, додавши атмосферний двигун, але саме Джеймс Ватт у 1765 році створив ефективну парову машину, додавши конденсатор і покращивши енергоефективність. Це відкриття сприяло широкому використанню пари у виробництві, транспорті та промисловості, ставши основою технічного прогресу XVIII–XIX століть.

Походження
Ефіопія: Легенда свідчить, що каву відкрив ефіопський пастух Калді. Він помітив, що його кози ставали енергійними після вживання червоних ягід із певного дерева.
Аравія: У IX столітті кавові зерна потрапили до Ємену, де їх почали обсмажувати й заварювати. Напій назвали "кахва", що означало "напій, що проганяє сон".

Розповсюдження
Близький Схід: У XV столітті кава стала популярною в мусульманських країнах. Її вживали під час релігійних ритуалів, оскільки напій підтримував бадьорість.
Османська імперія: У XVI столітті кава поширилася до Константинополя, де відкривалися перші кав’ярні.

Європа
XVII століття: Кава дійшла до Європи через Венецію. Спершу її вважали "арабським вином", і церква навіть забороняла її, але згодом Папа Клемент VIII схвалив напій.
Кав’ярні: Перша європейська кав’ярня відкрилася у Венеції в 1645 році. Вони стали центрами обговорень, торгівлі й культури, що надало їм назву "школа мудрості".

Америка
XVIII століття: Каву завезли до Південної Америки та Карибів. Колонії стали провідними виробниками зерен.
США: Кава набрала популярності після Бостонського чаювання 1773 року, коли американці почали відмовлятися від чаю на користь кави.

Сучасність
Сьогодні кава є одним із найпопулярніших напоїв у світі. Її виробництво зосереджене в "кавовому поясі" (Бразилія, В’єтнам, Колумбія), а культура споживання постійно еволюціонує, поєднуючи традиції й нові тенденції.

Опис Атлантиди за Платоном
Розташування: Атлантида нібито знаходилась "за Геркулесовими стовпами" (теперішній Гібралтар), у великому океані (Атлантичному).
Розвинена цивілізація: Атланти була потужною морською державою з величезними багатствами, передовими технологіями та надзвичайно розвиненою культурою.
Архітектура та інфраструктура: Платон описував місто з концентричними каналами, розкішними палацами, храмами та надзвичайно багатими природними ресурсами.
Загибель: Згідно з легендою, Атлантида зникла за один день і ніч внаслідок потужного катаклізму (землетрусу або цунамі), оскільки боги покарали її мешканців за їхню гординю.

Можливі теорії про Атлантиду
Протягом століть виникло багато теорій щодо існування Атлантиди:
Географічні теорії:
Атлантиду ототожнювали з різними реальними місцями: Санторіні (виверження вулкана Тери), Міноською цивілізацією, Багамськими островами чи навіть Карибським регіоном.
Міфологічна версія: Дехто вважає Атлантиду вигаданою алегорією Платона, яка символізує попередження про небезпеку аморальності й жадібності.
Антарктида: Деякі дослідники припускають, що Атлантида — це зниклий материк, який нині покритий льодами Антарктиди.
Космічні версії: Є теорії, що Атланти були нащадками прибульців або навіть колонією іншопланетян.

Сучасний інтерес до Атлантиди
Науковці, археологи та дослідники продовжують шукати докази існування Атлантиди. Хоча на сьогодні немає переконливих доказів, легенда залишається джерелом натхнення для книг, фільмів, відеоігор та інших форм мистецтва. Атлантида уособлює загадку про людські можливості, їхній злет і падіння.

У 1639 році козаки заснували нову Січ на Микитиному Розі, який розташовувався на правому березі Дніпра поблизу сучасного міста Нікополь.
Микитинська Січ відіграла важливу роль в історії козацтва, оскільки саме тут у 1648 році Богдан Хмельницький був обраний гетьманом і саме звідси почалося його велике повстання проти Речі Посполитої. Січ на Микитиному Розі була добре укріпленим центром, де козаки готували свої військові походи та відбивали татарські напади.