Пробач мені, Боже.

Пробач мені, Боже, прошу я пробач.
Ти бачиш, як часто душа моя плаче.

Пробач, що і віри не вистачає,
Що я недостатньо коліна склоняю.

І часто молитва моя так слабка,
Не в дусі вона, а лише від ума.

І в слово Твоє я так мало вникаю,
А більше у справах своіх пробуваю.

І радості, Боже, так мало в мені.
Душа пробуває в постійній борні.

О дай мені, Боже, себе побороти,
Щоб тільки добро,Твою волю творити.

Дай бачити , Боже, Твоі чудеса.
І вільно піднятись в свій час в небеса!