Християнські вірші 🕊

Життя не перепишеш…

Життя не перепишеш, як історію,
Не зробиш кілька дублів, як в кіно,
Не втиснеш в найсучаснішу теорію
І не затулиш, як старе вікно.

Шляхами перехрещене мінливими,
Пошарпане вітрами боротьби,
Зігріте сонцем і полите зливами,
Просвітлене, із присмаком журби,

Лихими ратаями переоране,
Тороване по зрадницькій ріллі,
Тавроване, та справжнє і нескорене,
І на очах, а не в сирій імлі.

І прихилялось небо яснозоряне,
І ранок щедро сонце дарував,
І голубінь всміхалась розпрозорена,
І я ішов щасливий межи трав.

Того не пошкодую, що вже втрачене,
Піду вперед і ще чомусь навчусь.
Життя моє було згори освячене,
Старих доріг ніколи не зречусь.

Любов не старіє з роками

Стираються підошви від доріг
І яблуні розчахнені вітрами,
Чи ступить старість на Любві поріг?
Чи відцвітають почуття з роками?

Підвладне часу все на цій землі,
Трава всихає і троянди вянуть,
Сивіють, наче зими, матері,
І дні, і роки, неначе свічка, тануть...

Та над єдиним не панує час,
Із року в рік, в роди і покоління,
Жива лоза, що пророста крізь нас,
В Господнім серці - там її коріння.

У справжньої Любові все живе!
Вона щороку любить ще міцніше!
Вона не просить, а своє дає!
Вона з земного переходить в вічне...

Так, над Любовю є безсилим час,
З морщинками вона ще красивіша...
Не бійтесь, що роки зістарять нас,
З роками ми любитимемо більше.

Роки... Роки.. Вас не вернеш назад...
Ані сльозами, ні красивим словом,
Одне втішає - часу снігопад
Не замітає паросток Любові!

ЩАСТЯ.

Люди шукають щастя
Гонять все за ним,
Гублять здоровя, час свій,
А щастя летить як дим.

Більше багатства зібрати :
Думають, щастя в нім,
Думають щастя мати
Як буде розкішний дім.

Є дім, машина... Раді
Знову ж таки дарма,
Бо за красивим фасадом
ЩАСТЯ нажаль нема.

Багачі також плачуть
Томиться їхня душа,
Господа бо не бачить...
Хоч потопає в грошах.

Інші шукають моду,
Радість приходить на мить,
Мають у ній насолоду,
А справжнє щастя летить.

Дехто постійно міняє
Чоловіків, чи жінок,
Зведені... Цього не знають,
Що роблять від щастя крок.

Дехто шукає слави,
Рветься до влади, й не зна...
Що щастя у них не буває,
Все на землі марнота.

Бо не в красі, не в багатстві
І не у владі....Ні,
Істинне наше щастя
Сховане у ХРИСТІ.

ЩАСТЯ —це БОГА пізнати
З НИМ по житті іти,
Тягар гріховний віддати
Спокій душі знайти.

Щастя—любов дарити
Тим у кого нужда,
В мирі із Богом жити
ЩАСТЯ прийде сповна.

За щастям гнатися можна
І не знайти ніде,
Вкінці—душа порожня....
Так і життя пройде.

Можна і весь світ здобути,
А як в душі —зима,
Ми найнещасніші люди:
Щастя без Бога нема.

Я ДОВГО ЙШЛА НА ЗУСТРІЧ ЗІ ХРИСТОМ

Я довго йшла на зустріч зі Христом.
Мене життя крутило і кидало,
Штовхало в прірву, і з новим гріхом
Я кожен раз повільно помирала.

Душа весь час стогнала у мені,
Здавалось - в ній якась бездонна діра.
Валив із ніг життєвий буревій,
І я не знала що таке смак миру.

І в ту критичну мить мого життя,
Коли я вже втомилася від нього,
Ісус Христос переді мною став,
І Сам мене з Собою познайомив.

Через євангельську прекрасну вість
Я так багато всього зрозуміла:
Є, виявляється , до щастя міст!
Є, виявляється , безмірна милість!

Є суд, і є спасіння від суда.
Є гріх, і є у ньому покаяння.
Є смерть, і вічне для душі життя.
Самотність є, і з Господом єднання.

Христос сказав, що любить Він мене .
Що заплатив за всі мої провини
В ту мить, як на Голгофі був помер,
І я тепер ні в чому вже не винна.

І я повірила тоді Йому,
Сказавши : " Не лишай мене ніколи.
Я теж Тебе, Ісусе, вже люблю
І хочу бути в вічності з Тобою."

О, як змінилось все моє життя,
Коли впустила я Христа у серце!
Щасливою відтоді стала я,
Душа моя тепер в мені сміється.

Тепер я маю Друга на віки.
Мені Він в кожній справі допоможе.
А ще я маю в серці світло й мир,
Яких вже викрасти ніхто не зможе.

Тепер радію кожній миті я
І вдосталь п'ю рясні благословіння.
Найважливіша зустріч відбулась,
Коли зустрілась я із Божим Сином.

ТРИВОЖНИЙ ЧАС.

Час настав тривожний ,світ кипить як море,
Кожен день підносить виклики свої,
Переміна влади і нові закони
Війна,катаклізми і багато сліз.

Страх окутав людство бо незрозуміло
Що вже після ночі ранок принесе,
Бо щось невідоме робиться із світом....
А Христос у Слові говорив про це.

Що настануть війни і воєнні чутки
Сильні землетруси ,голод по місцях,
Буде це початок породільним мукам
Зміни наростати будуть на очах.

А миру не буде ні якім в народі
Потрясіння всюди ,будуть ,й водночас.
Аномальні зміни навіть у природі
Це про те говорить ,що останній час.

Через беззаконня любов охолоне
Ненависть між грішних буде лиш рости ,
В час той люди будуть шукать допомоги
А ворог захоче й вибраних звести.

Нас Христос сьогодні всіх застерігає
Зберігати спокій у своїх серцях,
Кожен хто в Ісусі ,нехай про це знає....
Щоб ми перед Бог тільки мали страх.

Він твердиня наша ,башта й охорона
Від усього лиха що іде на світ,
І лише всіх вірних сховає в долонях
Бо із нами вічний заключив завіт..

Він все передбачив ще перед віками
Знає ,що на землю переміни йдуть,
Що нелегко буде ,тому буде з нами,
Котрі своє серце чистим бережуть.

Всіх застерігає нині Слово Боже,
Знайте,що ознаки говорять про те ,
Що приходить час той, як ніхто не зможе
Відмінити цього що на землю йде.

Бо часи збулися,прийшов кінець віку
І суди Господні на землю ідуть,
А Христова церква перейде провірку
Блаженні ці діви ,що Ісуса ждуть.

Не марнуймо часу , дні прийшли лукаві
Від гріха втікаймо в той останній час,
Щоб коли Спаситель явиться у славі,
Не почули слово: Я не знаю вас!!!

Не зовсім про те, однак…
🙏
Якщо з тобою справу має Бог,
Ти лишишся один обов'язково,
Без вірних друзів, без підтримки слова,
Провалів буде більш, ніж перемог...

Якщо з тобою справу має Бог,
То доведеться час той пережити,
Коли життя нещадно буде бити ,
Достати із горіха щоб ядро...

Щоб ти і силу, й слабкість всю пізнав ,
Робити кроки віри щоб старався,
Смиренно в Руки Гончаря віддався,
А Він ліпив би з тебе, що бажав...

Якщо з тобою справу має Бог,
То неодмінно стрінешся ти з болем,
Нагне страждання душу аж додолу.
Не бійся у житті своїм тривог...

І будеш гірко плакати в журбі,
Та в цих сльозах очищення і воля,
В них каяття і зцілення від болю,
Ці сльози допоможуть у житті...

Якщо з тобою справу має Бог,
При інших ти слабким й ранимим станеш,
Та з ясністю на річ одну поглянеш:
Хто друг, а хто вів просто діалог...

Якщо з тобою справу має Бог,
Відповісти не зможеш на питання,
Та з Богом мужньо, крізь випробування
Дійти до світла зможете удвох.

Розчарування в людях ти ковтнеш,
Не буде в кого запитать поради,
Тоді до Того, в Кого слово Правди,
З надією і вірою прийдеш.

Якщо з тобою справу має Він,
Збагнеш ти, як буває важко жити,
Його любов знов може воскресити,
І надихне тебе до добрих змін.

Ти лишишся роздавлений, сумний,
І успіхів блискучих не побачиш,
І часом від безсилля ти заплачеш,
Підтримає тебе лиш Дух Святий.

Якщо з тобою справу має Бог,
Не всі тебе зустрінуть з добротою,
А швидше, осуд виллється рікою,
Застрягне в горлі розпачу клубок.

Шлях хресний є .. у кожного він свій,
І свій Пилат, свій Юда й ніч безсонна ...
Хай Бог пошле назустріч Симеона,
Який поможе хрест понести твій...

Якщо й не так, то Господа плече
Під хрест той безумовно твердо ляже...
Спаситель рани серця перев'яже,
З твоєї Він Голгофи не втече...

Якщо з тобою справу має Бог,
Достатком похвалитися не зможеш,
Та Небо і подбає й допоможе,
У бідності й проблемах багатьох...

Ти витримаєш, все переживеш,
Якщо Христу постійно довіряєш,
За Ним в майбутнє кроки направляєш,
Благословіння в муках віднайдеш.

У болях- невимовна є краса,
Ти страх свій оберни в мету: летіти,
Смирення посади в душі, як квіти ,
Твою хай пісню чують Небеса.

Віддайся Богу, й благодать Творця
Хай діє в серці... І тоді незримо,
Всі шрами стануть справжніми дверима,
До сили і до щастя без кінця.

Дорогою іди до перемог,
Хоч вітер буде з ніг тебе збивати,
Та в Небі нагороду будеш мати,
Бо справу із тобою має Бог!

Коли я дивлюся....

Коли я дивлюся на хрест
І згадую Господа муки,
Там бачу пробитії руки,
Там бачу Ісусову смерть.

І думаю... хто би хотів
Віддати життя за людину,
Чи навіть за рідну дитину....
Хто так би ЛЮБОВЮ горів?

Нас ворог у смерті тримав
Всі душі —в залізних лещатах,
Гріхом добивав безпощадно,
Щоб БОГА ніхто не пізнав.

А Бог нас спасти бажав:
І це доказав Він любов'ю,
Як Сина облитого кровю
На викуп за людство віддав.

Він погляд в цей час відхилив,
Не міг бо дивитись на муки,
Моменти із Сином розлуки
Отець у той час пережив.

Помер Божий Син на хресті
За наше із вами спасіння,
Щоб нас зодягнути в нетління,
Щоб дух не лишився мертвим.

А світ, покорившись гріхам
Не бачить, що котить в безодню,
Не прийнявши жертву Господню
Сам жертвою ворога став.

Скорбить серце Батьківське знов
Що досі ще Сина не цінять,
Його відкидають спасіння,
Його відкидають Любов.

Мій друг, подивись... На хресті
Побачиш Христові там рани,
В них сила, й ізцілення дані
Для тіла твого і душі.

А в крові Його пресвятій
Знайдеш джерело найчистіше,
То станеш від снігу біліший,
Коли ти омиєшся в ній.

Коли я дивлюся на хрест
І бачу Ісуса страждання,
Радію... Бо в Ньому пізнання,
Бо в Ньому життя... Щезла смерть!

ВИБИРАЙ

Душа так прагне води живоі,
А серце лине до джерела,
Душа бажає знайти спокою,
А спокій тільки бiля Христа.

Лиш там, мій друже, знайдеш утіху,
Ісус тягар твій важкий здійме,
Тебе огорне любов безмірна,
Спаситель сльози твоі зітре.

Повір, що в світі знайти не зможеш
Більшого щастя, як є в Христа.
Цей світ лиш душу твою тривожить,
В ньому неспокій і марнота.

Є дві стежини, є дві дороги:
Одна, - вузенька-, веде у рай,
Простора інша,- веде в безодню,
А ти, мій друже, лиш вибирай.

Дав Бог свободу, за нами вибір,
Скінчаться скоро земні літа,
І злетимо ми у небо синє,
Якщо прийняли в житті Христа.

Без Бога, друже, в земній дорозі
Не раз заплачеш насамоті,
А з Богом хоч і посієш сльози,
Та скоро радість пожнеш в житті.

Сьогодні небо іще відкрите,
Бог приготовив для тебе рай.
Все для спасіння зробив Спаситель,
А ти, мій друже, лиш вибирай.

Ти готовий?

Брат по вірі, якось у розмові,
Так менЕ зненацька запитав -
Ось скажи поправді, ти готовий,
До тогО, щоб стрінути Христа?

Хоч таке раптове запитання,
Не було, як нА голову сніг,
Але лицемірити не стану,
Відповісти зразу я не зміг.

Скажуть - як же тут християнину,
Радістю не блИснути в очах,
Але ж мимоволі, на хвилину,
Я відчув розгубленість і страх.

Бо я знаю, Господа зустріти,
Означає щось одне із двох -
Це Христа на землю другий прИхід,
Або те, що кличе тЕбе Бог.

На це друге, я сказав відверто -
Хоча вже мені багато літ,
Не хотів би я дочасно вмерти,
Бо люблю цей дивний, білий світ.

Я люблю природу, море, квіти,
Хочу жити, та й за те в страху,
Що і друзі, навіть власні діти,
Все ще пробувають у гріху.

От якби до Бога їх привЕсти,
Знати, що там будемо разОм,
То вже менше б я боявся смерті,
Зустрічі у вічності з Христом.

Що ж до прИходу Христа на землю,
То йогО напевно лише ті
не бояться люди,що в своєму
благочесті ходять, як святі.

І вони, цей прИхід наближають,
Бо усюди на своїх шляхах,
Непорочні завжди пробувають,
У ділах своїх, і у думках.

Але Бог до нас, ще довготЕрпить,
З приходом своїм ще не спішить,
Бо і тих спасти хоче від смерті,
Хто не каючись, іще грішить.

Я ж покаявся доволі пізно,
І мені далЕко до святих,
Попри те я вірю, що Бог вІзьме,
Мене тАкож, до осель своїх.

І томУ, до зустрічі готовий,
Бо я знаю, скільки б не зробив
ще я добрих справ, спасусь лиш кров’ю,
Тою, що Христос менЕ омив.

Ти бачила,як в бій вступають сильні?
Які вели вже тисячі боїв?
Коли довкола холод був могильний,
Й вперед їх шлях через безодню вів?

Чи бачив ти,як сильні люди плачуть?
Ховаючи всю біль десь у собі?
Ти бачив сильних? Чи ти знаєш,як це
Іти супроти руйнівних вітрів?

Коли здається в мить одну зламають....
Коли здається все єство згорить... Коли всі сили ворог підіймає
Чи бачив ти,як сильний хтось стоїть?

Чи бачив ти живі,відкриті рани?
Чи бачив ти від ран пролиту кров?
Чи бачив ти ,як сильні - знемагають?
Як через силу підіймались знов?

Чи бачив ти,як сильні люди плачуть???
О ,це буває рідко наяву...
Та це нічого,друже мій не значить,
Бо сильні біль ковтають всю свою...

Їм не дають поплакати на людях...
Та їм це й не потрібно....бо є Бог...
А Він ніколи серце не осудить,
А навпаки звільнить їх від тривог...

Не думай ,друже,коли інший сильний
Що він не плаче...плаче і кричить...
Та плаче так,що це ніяк не видно...
В душі він плаче....а для всіх мовчить....

Й коли побачиш сильних у мовчанні,
Нічого ти тоді їм не кажи,
Ісусу принеси за них прохання
Й невидимо їм руки піддержи.

Вони пройдуть. Вони усе здолають.
Та їм потрібна сила в боротьбі.
І в час коли,їм уже краще стане
Вони в біді поможуть і тобі.
Амінь.

Я ДАВ ТОБІ НАЙКРАЩЕ, МІЙ НАРОДЕ».

Я дав тобі найкраще, мій народе.
Я світло дав тобі й своє життя
Очистив Я тебе Своєю кров'ю,
Щоби зі Мною мав ти майбуття.

Ціну заради тебе найдорожчу
Я заплатив. Віддав життя Своє.
Твоє я горе бачив й твою неміч,
Простив нечистоту і зло твоє.

Я одягнув тебе у царську Одіж
Возлив єлей на голову твою .
Вдягнув в виссон і золотом прикрАсив,
Оспівували щоб твою красу.

Не дав талант всього один для тебе,
Бо на обличчя навіть не дивлюсь.
Я цілих десять дав тобі талантів,
Чи ж ти помітив, як тебе люблю?

І ось відвідати прийшов нежданно.
(Я часто так приходжу у тиші).
Але тоді Мене і не шукав ти.
Я ж так чекав, щоб працю ти вершив.

Я наділив тебе прекрасним слухом.
Наповнив радістю життя твоє.
Я думав, піснею Мене прославиш, Духом,
Та опустив чомусь чоло своє...

Ти бачив, Мені хори як співали ,
Ти слухав групи: ''Ох і голоси!"
Сказав: "Куди ж мені до них рівнятись!?
Я недостойний заспівать!" Й біда у тім.

Люблю, коли в смиренні перед Мною
Співають щирі й люблячі серця.
Благоговіючих перед Моїм престолом,
Люблю я слухати... Та не завжди...

Буває, як ''співають''-- то Я плачу,
Бо хочу бачить щирість в їх серцях.
А на устах хотіння
тільки бачу...
Народе мій! Скажи, де простота?

Тобі, мій брате, мудрості дав слово,
Щоб говорить через твої вуста.
Але чому ж ще серце неготове,
Щоб з вуст текла, мов джерело, жива вода?

А ти, дитя, служити обіцяла,
Своїм талантом діток щоб навчати.
Та швидко чомусь втомленою стала,
Для того, щоб серця їх наповняти.

Тобі, сестро, я дарував в надії,
Що ти прославиш цим любов Христа,
Наповнив твоє серце милосердям,
Та де ж ти, де пішла твоя душа?

Я знову тут стою, о мій народе
Й повторюю Я знову неспроста,
Я плачу, я смиряю твоє серце:
''Скажи, народе мій, де ж простота?"

Скільки життів вже гордість загубила...
Народе мій, Я стільки жду тебе!
Не хочу я лиш тільки формалізму,
Не хочу я лиш цього, о душе!

Схили переді Мною своє серце.
І просто мов: ''Мій Господи, ось я!"
Я радістю наповню твоє серце,
Прослав, душе, в труді своїм Христа.

Ти не шукай великого служіння
І не кажи: ''Дарів нема в мене !"
Малого я підвищу в час нетління,
Велике ж я понижу. Слав Мене!

Бог любить нас, хоч в марноті ми ходим,
І в гордості, в духовній сліпоті.
Коли уперше до Його приходим,
Поставши у гріховній наготі.

Бог любить нас, коли ми сумнівались
І це вело нас в глухий кут один.
Бог любить нас, коли ми помінялись
На краще.Та не за це нас любить Він.

Якщо ти є духовно мертвий, не б'ється
Вже більше серце й цвіт життя засох.
І навіть якщо церква відвернеться,
Запам'ятай, що любить тебе Бог. 

Бог любить нас і є завжди надія,
Є Той,до Кого зможеш ти прийти.
Він зможе воскресити життя й мрію,
Хоч скажуть всі святі що«Не спасти».

Розводити святі стануть руками,
Більше не зможуть вже ніщо зробить.
Бог Сильний і над мертвими кістками,
Свою Любов і Милість проявить...

Навіть якщо сховаєшся в тумані,
Омиють порох твій довгі дощі.
І плакати вже близькі перестануть,
Він скаже«Вийди Лазарю!»тоді.

І якщо ти лежиш в дорозі дальній,
Всі пройшли мимо твоєї біди.
Назва «Вифезда»,що є у купальні,
Нема в ній більше збурення води.

І ти лежиш калікою щоднини,
Від стогонів втомився і тривог.
І кажеш, що немає тут людини,
Так, нема людини.Та є на небі Бог.

І ти довірся в цьому круговерті,
Що Бог помилував тебе і спас.
Через подвиг Сина,Свого Сина смерті,
Бог любить,любить,любить вас.

Ісус, в одежі білій на горі,
Перед Петром і Яковом й Іваном.
І бувши ще отут, на цій землі,
Себе, в небесному вбранні, явив братам Він.

І це краплина лиш була мала
Тієї слави, що Він мав на небі.
Ніяка плоть знести би не змогла
Краси і величі небесної всієї.

Тому ось сяйво Господа тоді
Людським очам відкрилося відверто.
Щоб укріпити твердо віру тих,
Що будуть починать Христову церкву.

Щоб віру підкріпити, що Він - Бог,
А не пророк, що чуда лиш звершає.
Не Цар Ізраїля, що сяде на престол,
А Божий Син, що їм з'явивсь у славі.

В земній одежі Він не міг повстать
Перед святими жителями неба.
Бо Він був їх Господь, Він був їх Цар.
Та для людей землі лиш був не ким Він.

Прибитий до позорного хреста.
Обезображений ще гірше за людину...
Лиш на горі, перед Апостолами там,
У славі всій небесній Він відкрився.

І голос з неба: Ось це є Мій Син.
Тримайтеся ви слова Його міцно.
Це слово в серці кожен з них зберіг
І сумніву не було Він - Спаситель.

Як Бог чекає преображення від нас!
Від слави - в славу, із низин - в висоти.
Щоб білі ті одежі, що Він дав,
Засяли більше й більше з кожним роком.

Одежі білі лиш ввійдуть у небеса.
Лиш ті, що сяють чистотою неба.
Вже скоро Він прийде на землю Сам,
Щоби, у білому, забрати наречену.

СТЕРЕЖІТЬСЯ ЛИЦЕМІРСТВА

Як часто люди одягають маски
Й ховають своє істинне лице,
І бувши злими, виявляють ласку,
Злітає з уст улесливе слівце...

При зустрічі любов'ю пломеніють,
А поза очі － ненависть і суд...
На людях ніжність проявлять уміють,
А в середині повні зла й отрут...

Така людина лицеміром зветься.
Вона нещира в слові і ділах,
Лукавість і підступність в її серці,
Любов фальшива світиться в очах.

Христос в Святім Письмі застерігає,
Щоб ми від лицемірства береглись,
Він щирими нас бачити бажає,
Якщо дітьми Його ми нареклись.

Щоб не були, неначе фарисеї,
Чия побожність －показуха й фальш,
Щоб щирості не втратили своєї
У цей останній, дуже страшний час.

”Побілені гроби... Наззовні гарні,
А всередині повні нечистот...”
Господь так лицемірів називає,
В чиїх серцях потоки грязних вод.

”Любов хай в вас нелицемірна буде...” -
Павло Апостол так в листі писав,
Хай добрий приклад бачать в вас всі люди,
Сердець лукавих щоб ніхто не мав.

Стирай весь грим, скидай фальшиву маску,
Щиросердечним будь в словах, в ділах,
І будеш з Богом в небі мати частку,
Коли скінчиться тут життєвий шлях.

Люби людей Христовою любов'ю,
Хороше, добре в них лише вбачай,
Душею не криви, а будь собою,
Бо прийде час розплати... так і знай!

Таємне все і скритне явним стане,
Ніщо ж нечисте в небо не війде!
Тож перевірмо себе, християни,
На двоєдушних Божий суд прийде.

Дозволь Христу у серці панувати,
А злу й гріху там місця не давай,
Щоб потім не прийшлося шкодувати,
Й не втратити небесний вічний край...

Чому я іноді так плачу ?
Чому душа моя болить ?
І серденько бува неначе
Вже нібито не б'ється а мовчить .

Чому Мій Господи я так сумую ?
Чому бува страждаю, чи сміюсь
Твій голос ніжний я чомусь не чую
І по слідах твоїх чомусь не йду !

О , як же хочу я роки вернути
Почати нове без гріха життя .
Все ,що було ,образи всі забути
Звершити в серці справжнє каяття.

Я буду дуже добрим ,лагідним ,привітним .
Усіх любитиму як тільки Бог велить
Усе як скажеш ,я для тебе житиму .
Лише верни той час ,о хоч на мить.

Ні !Час не вернуть
І швидко лине життя тут наше ,о як ти живеш ?
О як ти Господа Свого зустрінеш ?
І , що для Нього принесеш ?

А Він так жде тебе мій друже
Коли ж до Нього ти прийдеш
Іди ж ти з вірою не будь байдужим
І радість вічну для душі знайдеш .

Поки ще час є благодатний
Поки в душі вогонь горить
Служи ти Господу ,бо час останній
Вже він не йде а швидко мчить .

Все до кінця надходить до закату
Усі чекають Господа Свого
А з чим же ,перед Ним нам стати
І , що сказати для Отця Свого .

Як Він спитає , що зробив для мене ?
Чим послужив ти меншим всім моїм ?
Чи прихист був для утомленних ?
А чи голодних хлібом накормив ?

А як ти бачив , що ішов жебрак обдертий,
Чи ти сорочку іншу йому дав ?
А може був він зранений ,подертий
То хто йому ті рани пов'язав ?

Ось йде сліпий ,не бачить він нічого
Лиш палочкой шукає шлях собі
О друже мій чи ти тоді для нього підтримкою, не станеш у путі?

Ось йде каліка важкою ходою
І нібито благає поможіть
Спішу скоріш не встигну я додому
Та сил немаю я хутчіше йти.

Хто допоміг для бідної бабусі
Дорогу перейти слизьку
Вона боїться плаче але мусить
Скоріше бігти бо ж отак і зб'ють.

Коли ж ти бачиш, що твій ближній погибає
В болоті п'янства у гріху
То,що ж робити це когось цікавить?
Подумай , щоб зробив Ісус.

Якщо себе в цих справах не знаходиш
Якщо для Бога ти нічого не зробив
Спіши скоріш не завтра а сьогодні
Зробити добрі справи на землі.

Господь нам всім подарував таланти
Комусь співати гарно як Давид
Комусь на арфі мелодично грати
Комусь молитись щиро доручив .

А хтось так гарно вміє говорити
У проповідях , віршах чи в словах
Навчає як по правді жити і як Христа в житті відображать

Давайте будем часом дорожити
Ні миті на пусте не віддавать
І щирим серцем Господа любити
Й готовим буть Ісуса зустрічать .

Збирай скарби для неба ти щоденно
Трудись для Бога всім своїм єством
Щоб Він сказав :" О раб благословенний
Ввійди у радість Господа Свого" !

Піст і молитва

Піст і молитва - то є моя сила
У нелегкій і важкій боротьбі.
Піст і молитва зближає до Бога,
Радість тоді є в Ісусі Христі.

Піст і молитва - то мій порятунок,
То мої кроки до Бога-Отця.
Піст і молитва - моя перемога,
Моя дорога до Спаса Христа.

Коли ворожі всі сили йдуть в наступ,
Коли здається, рятунку нема,-
Піст і молитву я ставлю спереду,
З постом я прошу рятунку в Христа.

Твердо я знаю, що я переможу,
Бо наш Господь на хресті переміг,
Силу дає нам Господь наш, Спаситель,
Перемагати усіх духів злих.

То ж пам'ятаймо, що піст і молитва -
То наші кроки до Бога-Отця,
Що наближають нас ближче до Бога,
Стежка, що всіх нас веде в небеса

ПРОЖИВАЄМ ЖИТТЯ

Проживаємо життя, як оті подорожні з сумками...
І збираємо в них усі справи, труди і слова,
Як хотілося б жить без крутих поворотів сімками,
І небезпечних підйомів чи ж не дай Бог аварії бува.

Кожен день новий шлях, нова відстань і нові маршрути.
І буває не знаємо що чекає попереду нас,
Пильнувати потрібно, щоб аби ні на мить не заснути
Бо ж стоїть на кону те, що дано нам Богом лиш раз.

І це наше життя - як дорога, воно невідоме.
І прожити його, як то кажуть, не поле пройти,
Часом легко йти без проблем без турботи чи втоми,
А буває, мов камінь тяженний на спині лежить.

Що є наше життя? Це як пара що раптом з'явилась
І за мить уже зникла неначе її не було.
Сьогодні ось нова людина на світ народилась
А завтра вже смерть заглядає в життя у вікно.

Життя як дорога, її кожен сам обирає,
Як не дивно, цей вибір нам Бог доручив.
Є вузька й нелегка дорога, яка йде до раю.
На вибір - широка де можеш спочити, йдучи.

І може здається, що краще широку обрати,
Просторнішу - тут можеш як хочеш йти.
Старатись не треба життя прожить чисто і свято,
Тут Бог не потрібний, тут можеш для себе пожить.

На вибір є вузька, де часто нелегко буває,
Не раз самовито сльоза по щоці потече.
Крізь терни й каміння дорога провадить до раю,
Й тому хто пройде до кінця, Бог готує вінець.

Так легко співати і легко про це говорити,
А життя це насправді складніше ніж думаєм ми.
І хотілося б легко, в комфорті його нам прожити,
І серед тисяч доріг знайти шлях прямий.

Щоби легше, простіше, без зайвих тривог
Без тривоги, вільніше, просторніше,але зупинившись на мить
Хоч важко зізнатись та все ж розумієш
Дорога якою ідеш небезпечним кінцем вже зорить.

Так мало отих хто знаходить вузеньку стежину,
І не варто казати що йдеш по дорозі Христа.
Якщо вже давно твої ноги колючу тернину
Не відчували, несучи тяжкого хреста.

Проживаєм життя, нам Бог дав можливість пожити,
Дав волю і вибір обрати дорогу.
Свій путь самі обираєм, що в сумки життєві зложити,
Та лише одне непідвладне для нас, це маршрут.

Не знаєм коли нас долина життєва чекає,
Коли у життя раптом прийде неждана біда.
Всі плани на марно, куди іти не знаєш,
Але якщо шлях твій, зоветься - Стежина Христа.

Які б не зустрів негаразди й життєві незгоди,
Сам Ісус провадить за руку тебе.
Він підійме на руки, коли втомляться йти твої ноги,
А коли впадеш - Він підійме, і завжди обійме.

Коли навіть підеш і долиною смертної тіні,
То не будеш боятись, бо Він іде завжди при тобі.
Він твій Пастир, Він Друг незамінний і вірний,
Він Спаситель - твій Бог, Потішитель в журбі.

Коли ж ти життя проживаєш отак необачно,
Коли обираєш безбожні широкі шляхи.
До кого підеш, у життєвих проблемах й невдачах?
Кому у сльозах душу вильєш в життєвій самотній тиші?

На кого надієшся, хто є твій друг?
Хто твій пастир?
За ким ідеш ти?Хто є твій помічник? Хто підтримає тебе, щоби в бідах не впасти?
Кому ти довірив життєві дороги й стежки?

Проживаєм життя, перед нами на вибір дороги
Я обрала Христа, Йому довіряю свій шлях.
Я знаю, зустріну незгоди, проблеми й тривоги,
Але впевнена я, що іду по Христових слідах.

Я прошу мій Господь поможи не зійти, з півдороги.
Дай сил без вагання і сумнівів пройти до кінця.
Коли ж навіть й втомлюсь до безсилля і до знемоги,
Ти за руку візьми і доведи до оселі Отця.

Проживаєм життя, як оті подорожні з сумками,
Що туди назбираєм, залежить це тільки від нас.
Кожен з нас обирає якими ходити стежками,
Дай Боже одне, щоб кінцева була - Небеса.

Раджу кожному прочитати цю книгу 🥹❤️

Тримаємось ми земного...
О, як в житті заважає
Бажання торкнутись всього,
Бажання усе побачить...

Своїм відчуттям довіряючись,
Не можем довіритись Богу.
А доказів все чекаємо,
Знамена все ждем від Бога.

І свідчень немало різних
Шукаєм, щоб їх побачить.
А Божії обітниці -
Вони набагато кращі.

Та ми цього не приймаєм -
Допоки їх ще не видно...
Ось тому ми і страждаємо,
І в горлі - комок обіди...

Живем так не розуміючи -
Небачене - воно краще.
Ніщо не буває надійніше
Ніж те, що Госполом дане.

Але так чомусь є важко
Довіритись просто Богу.
Хвилини порою хватить,
Щоб виконалося слово...

Блаженний той, хто сьогодні
В небаченеє повірить.
З ним буде рука Господня,
У краще двері відчинить.