Під маскувальною сіткою то там, то тут спалахують вогники цигарок, над нею - світять зорі. Артилеристи з розрахунку “Діда” чекають, доки небо буде “чисте”, щоб пристрілятися. Нещодавно у командира гармати було друге день народження. Ворожий снаряд прилетів за метр від нього в капонір і... не розірвався.

“Мене військкомат два місяці відмовлявся брати воювати, жінка тримала за ногу, але я пробився військо”, - зізнається “Дід”.

Перший рік він знищував росіян з реактивної артилерії. На початку багато працювали, а далі вистрілювали всього 10 снарядів на тиждень. Відсутність роботи втомила вмотивованого чоловіка, тому він перевівся в нашу бригаду на гаубиці.

Його розрахунок бадьорий. Не зізнаються, коли їх “крили” найбільше. І кажуть, що все в них завжди добре. Хоча нещодавно ланцет покоцав їм ствол. Замінили і працюють далі. Вони результативно відбивають ворожі наступи, "роззувають" техніку.

"Позавчора ми покосили росіян касетами! "Жмурів" валялося чимало", - говорить навідник “Гуцул”.

Фото: Дієго Еррера.