Forward from: Єлісей Ходоловський
На МКС проблема з витоком повітря посилилась і НАСА з роскосмосом сруться на предмет чи це вже пиздець чи ще ні. (Лінк на доволі детальну новину: https://edition.cnn.com/2024/11/15/science/international-space-station-leak-nasa-russia/index.html).
Проблема існує з 2019 року. Місто витоку відоме - це перехідний відсік службового модуля Звезда, дівоче прізвище Салют-9. Він розташований в самій кормі МКС уздовж її поздовжньої вісі. Перехідний відсік розташований у кормовій частині модуля Звезда і закінчується стикувальним вузлом, до якого стикуються вантажні космічні кораблі Прогрес і, за необхідності, пілотовані космічні кораблі Союз.
Здавалося б: на МКС повно стикувальних вузлів, в одному лише російському сегменті їх ще 3 - цілком достатньо для усіх операцій, чого так носяться з цим вузлом? Справа в тому, що цей вузол - особливий. Як я вже казав, він знаходиться у самій кормовій точці МКС строго уздовж її поздовжньої вісі. Кораблі Прогрес, що стикуються до нього, виконують дуже важливу функцію: вони своїми двигунами піднімають орбіту МКС, штовхаючи її вперед. Це не вийде зробити з жодного іншого вузла в російському сегменті, бо наслідки будуть такі самі як при нештатному включенні двигунів модуля Наука після його стикування: МКС просто почне кувиркатися. Саме тому за цей вузол так і б'ються.
Чи можна обійтися без нього? Ну, теоретично так. В носовій частині МКС є інший стикувальний вузол, але не з радянським адаптером АПАС, а з західним CBM. До нього може пристикуватися Dragon або Cygnus (а ні, не може, програму закрили, тому лише Dragon) і так само підняти орбіту. Але для цього треба спочатку розвернути МКС кормою вперед, а потім назад, що не дуже зручно. При чому, що характерно, можливість піднімати орбіту Дрегоном продемонстрували вперше лише тиждень тому: https://blogs.nasa.gov/spacestation/2024/11/08/dragon-spacecraft-boosts-station-for-first-time/.
А поки Crew Dragon, які наразі опинилися єдиним окрім Союзів засобом доставки астронавтів на МКС, оснастили легкими пінопластовими сідушками, на яких в разі небезпеки астронавти зможуть покинути станцію у вантажній частині корабля - буквально сидячи верхи на тюках.
Олексій Парновський
Проблема існує з 2019 року. Місто витоку відоме - це перехідний відсік службового модуля Звезда, дівоче прізвище Салют-9. Він розташований в самій кормі МКС уздовж її поздовжньої вісі. Перехідний відсік розташований у кормовій частині модуля Звезда і закінчується стикувальним вузлом, до якого стикуються вантажні космічні кораблі Прогрес і, за необхідності, пілотовані космічні кораблі Союз.
Здавалося б: на МКС повно стикувальних вузлів, в одному лише російському сегменті їх ще 3 - цілком достатньо для усіх операцій, чого так носяться з цим вузлом? Справа в тому, що цей вузол - особливий. Як я вже казав, він знаходиться у самій кормовій точці МКС строго уздовж її поздовжньої вісі. Кораблі Прогрес, що стикуються до нього, виконують дуже важливу функцію: вони своїми двигунами піднімають орбіту МКС, штовхаючи її вперед. Це не вийде зробити з жодного іншого вузла в російському сегменті, бо наслідки будуть такі самі як при нештатному включенні двигунів модуля Наука після його стикування: МКС просто почне кувиркатися. Саме тому за цей вузол так і б'ються.
Чи можна обійтися без нього? Ну, теоретично так. В носовій частині МКС є інший стикувальний вузол, але не з радянським адаптером АПАС, а з західним CBM. До нього може пристикуватися Dragon або Cygnus (а ні, не може, програму закрили, тому лише Dragon) і так само підняти орбіту. Але для цього треба спочатку розвернути МКС кормою вперед, а потім назад, що не дуже зручно. При чому, що характерно, можливість піднімати орбіту Дрегоном продемонстрували вперше лише тиждень тому: https://blogs.nasa.gov/spacestation/2024/11/08/dragon-spacecraft-boosts-station-for-first-time/.
А поки Crew Dragon, які наразі опинилися єдиним окрім Союзів засобом доставки астронавтів на МКС, оснастили легкими пінопластовими сідушками, на яких в разі небезпеки астронавти зможуть покинути станцію у вантажній частині корабля - буквально сидячи верхи на тюках.
Олексій Парновський