Людина мисляча


Channel's geo and language: Ukraine, Ukrainian
Category: Books


Філософія не в картинках з цитатами, а з життєвістю й практичною користю, що доступна кожній Людині мислячій. Також цей блог про книги, мистецтво, натхнення, ідеї та важливі сенси простими словами✨
📍Для комунікації та реклами: @varvara_bosco

Related channels  |  Similar channels

Channel's geo and language
Ukraine, Ukrainian
Category
Books
Statistics
Posts filter


Ми приходимо в цей світ самотні і самотні з нього йдемо. Самотність — це водночас і тягар, який відділяє нас від безумовної єдності з іншими людьми, і водночас дар, який допомагає нам краще зрозуміти, пізнати себе.

Саме тему самотності як ключову ми будемо досліджувати протягом листопада в моєму філософському клубі «Людина мисляча». Джерелом натхнення на роздуми слугуватиме книга відомого філософа-натураліста ХІХ століття Г.Д.Торо «Волден, або життя в лісах». Завдяки ній дізнаємось як єдність з природою може бути способом боротьби з самотністю, а також як життя в простоті може наповнити його щастям та сенсами, і звісно, будемо міркувати про сутність людського існування.

Тому радо запрошую до спільного читання та рефлексування всіх охочих відтепер в двох зручних онлайн-форматах:

🎱місячний формат участі три зустрічі щосереди (13, 20 і 27 листопада) з 19 до 21 год для більш поступового читання й глибшого занурення в тему;
🎱клуб вихідного дня — одна зустріч в останню суботу місяця (30 листопада) з 19 до 21 год (попередньо такий час, але можуть бути зміни) для більш місткого обговорення теми.

Вартість участі в місячному форматі — 750 грн, клуб вихідного дня — 400 грн. У цю вартість входить участь в онлайн-обговореннях в колі однодумців, доступ до телеграм-групи клубу, отримання запису зустрічі та презентації по ній, а також моя міні-лекція по темі на початку зустрічі.

Кількість місць обмежена і частина з них вже зайнята постійними учасниками клубу, тож поспішайте зайняти своє!

Щоб приєднатись до клубу, пишіть в коментарях під цим дописом або напряму мені @varvara_bosco 💌

*в дописі
використана картина “Cape Cod Morning” Edward Hopper, 1950


Extra muros [поза стінами] — мистецтво, якому було тісно серед пласких стін галерей й душно серед натовпів випадкових людей. Тут же — всі свої — не якісь вищі, особливі люди, а просто ті, хто готовий до діалогу з собою в повному open space на open air, де вже немає змоги сховатись в якийсь куток, навколо — лише дерева й галявини. Серед них душа мимоволі знімає з себе все зайве, подібно деревам в листопаді.

Навіть не уявляла, наскільки органічно можуть виглядати мистецькі полотна серед природи. Здавалось би, мистецтво є чимось вторинним відносно неї, її копією, симуляцією, іноді взагалі спотворенням. Проте не в цьому випадку. Тут полотна ніби взаємно проростали — лінії та кольорові плями з картин перетікали в дерева, а їхні ж гілки, стовбури, кора ставали частиною полотен.

Автор цієї надзвичайної і незвичайної виставки — мій інтелектуальний друг, талановитий одеський художник — Ігор Татаренко. Це його пензлю належить мій портрет, який я якось публікувала тут в каналі. І загалом його інстаграм — суцільне натхнення, де краса така тиха і справжня ніби існує поза часом та простором

#натхнення #мистецтво_ЛМ

[Людина мисляча | підписатись]


Це були одні з найкращих вихідних за довгий час✨

Для цього відчуття все склалось — сонячні й теплі дні улюбленої осені, краса природи й власне відчуття гармонії з нею, а ще те, що в суботу мала побачення з мистецтвом — відвідала одну дуже незвичайну виставку, вже сьогодні покажу й розкажу вам про неї.

Вчора, в неділю, провела затишну й камерну зустріч книжкового клубу в Одесі по роману В.Підмогильного «Невеличка драма», і ще більше в нього закохалась, він однозначно вартий уваги кожного, а свій відгук про цю книгу скоро напишу.

Також напередодні вихідних отримала в подарунок дві книжково-кавові посилочки, про їх вміст теж незабаром розкажу-покажу, вам сподобається 🥰

Ну і головне: перед офіційним анонсом вже запрошую вас на нові листопадові потоки обох своїх клубів — книжкового по книзі «Вибір» Е.Еґер та філософського по «Волден, або життя в лісах» Г.Д.Торо. Кількість місць обмежена, а обидві книги просто ❤️‍🔥

А чим були наповнені ваші вихідні, якими враженнями, думками чи книгами?


Про сенс фільму «Екзистенція» (1999)

Це дуже дивний фільм, який викличе в вас огиду, але разом з тим і чимало філософських питань. Він вийшов в один рік з «Матрицею», однак про нього мало хто знає, і я до перегляду в тому числі. Попри вагання чи треба взагалі радити вам такий психодел, поділюсь своїми роздумами, а чи дивитись — вибір за вами.

Отже, назва фільму «Екзистенція» — дуже промовиста, вона є назвою надреалістичноі гри. Власне, «екзистенція» походить з латини і означає «існування», «життя», і в філософії екзистенціалізму є тим, що виводить людину за межі буквального існування, надає сенсу, є проявом її унікальності й неповторності. Ще цікавий момент: хоча весь фільм крутиться навколо гри “eXistenZ” («екзистенція») врешті виявляється, що герої перебували в грі у грі “transCendenZ», тобто «трансценденції» — ще одне важливе філософське поняття, що означає «вихід за власні межі, за межі реального».

Питання того, що реально, а що ні — основне в цьому фільмі. І якщо на початку ми бачимо трансцендецію — перехід з реального буденного світу в гру, то в кінці мозок вибухає від нерозуміння того, де віртуальна реальність, а де реальна реальність. Зрозуміти це неможливо, бо життя стає схожим на кількарівневу гру, до біса подібну до нашої реальності.

Не раз зустрічалась з думкою (у того ж Ю.Н.Харарі), що ознакою реальності є здатність відчувати біль та страждання. Але цей «симптом реальності» дає збій, адже головні герої відчувають його навіть перебуваючи в грі. І так само цей біль вони приносять іншим. Головна героїня, розробниця «Екзистенції», радить своєму партнеру по грі прислухатись до бажань свого персонажа. Нібито його внутрішні бажання є істинними, і їм потрібно довіряти. Так він починає вбивати. Тільки вже стає незрозумілим де це відбувається — в грі, чи по-справжньому.

Реальність виявляється фальсифікацією, сірою буденністю, де кожен займається якоюсь звичайною роботою і живе посереднє життя. «Екзистенція» (чи радше «Трансценденція») виводить своїх персонажів за ці межі, наповнюючи їхнє життя новими барвами та відчуттями. Тут територія, де дозволено все, а щоб опинитись в ній — достатньо підключитись через такий собі біопорт в хребті. Через нього гра буде живитись силами та енергією організму, у відповідь створюючи свої картинки реальності.

Та найбільш страшними виявились не всі ті біохимери, створені творцями фільму, а те, що вони роблять з свідомістю глядача — 1,5 години занурення в світ «Екзистенції», і вже перестаєш розуміти а де вона, реальність, і чим вона взагалі є, якщо власний біль та страждання інших відчувається «там» так само, як і «тут»

#кіно_ЛМ #сенс

[Людина мисляча | підписатись]

902 0 19 12 38

Вперше на каналі звертаюсь до вас з подібним проханням, але без вас ніяк…

Колись мій молодший брат збирав чоловічків лего. Тепер він в ДПСУ, служить в 7 ПКШР, і вже я збираю для нього кошти на РЕБ та детектор дронів.

Найближчим часом він відправиться на схід, на нуль, і ці прилади життєво необхідні для його служби. Часу обмаль, як і коштів для всіх військових потреб брата. Тому звертаюсь до вас по допомогу в зборі.

🎯Ціль: 70 000 грн.
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/5b6nrHH1ny
💳Номер картки банки:
4441 1111 2942 4028

Дякую за кожен ваш донат! Також буду вдячна за поширення цього допису 🙏🏻


Роздуми про старість

Чи здатні ми насправді перейнятись цим питанням? Принаймні, допоки старість маячить десь на горизонті як наша власна потенційність або чужа реальність — самотня, квола, обмежена можливостями тіла та розуму.

Ми знаємо про неї так багато і водночас не знаємо нічого. Можна знати про старість теоретично з біологічної точки зору, з соціальної — спостерігаючи за тими, хто вже перетнув цю межу. Проте її досвід як екзистенційний, особистий, завжди залишається тінню, яку ми носимо з собою і ніяк ніколи не зможемо позбутись. Це реальність, хоч би якою нереальною вона здавалась коли ми ще молоді.

Молодість, як і старість, поняття дуже відносне. Хтось вже в 20 живе в страхітливому очікуванні навіть 30 років, і здається, що вже цей вік є межею «найкращих років». Не живе, очікує. А хтось в 70+ (вік, з якого офіційно веде свій лік старість) починає нове життя або принаймні пробує нові хобі. Страшно не стати старими, страшно коли люди проживають своє життя беззмістовно в будь-якому віці.

Власне, найдієвіше щеплення проти симптомів старості — мати сенси, якими позначені не лише якісь знакові точки в житті, повʼязані з народженням нової людини чи нового союзу, а з кожною миттю власного життя. Адже воно тягнеться однією безперервною лінією, і від першого дня свого в цьому світі ми йдемо до смерті. Вона — кінцева зупинка, передостання, якщо пощастить, старість, але всі вони невіддільні від нас самих вже сьогодні, в будь-якому віці.

Ми носимо в собі не лише свої мрії, бажання, спогади, цілі, але і старість та смерть. Щоранку прокидаємось іншими, але щоразу не хочемо визнавати ці зміни. Та й вони непомітні до певного часу — тіло у змові з розумом, аби не видати весь портрет старості передчасно. І це нормально, так працює наша психіка, саме тому ми вкрай рідко задаємось цими питаннями.

Однак задаватись ними важливо — не для того, щоб жити в страху й очікуванні, віддавши своє радісне теперішнє на поталу невідомого майбутнього. Навпаки, розмірковуючи про старість (і смерть), ми по-справжньому визнаємо її зсередини, і це приносить з собою звільнення від неї. Воно ж у тому, аби вже сьогодні наповнювати своє життя тим, яким хотілось би бачити своє майбутнє. Вже з весни свого життя будувати внутрішні опори, творити — себе самих, свою дійсність, красу та сенси — для зими, в якій вже не буде порожнечі й самотності. У нас будемо ми самі, і лише за нами вибір як ми скористаємося з наших можливостей, якими б вони не були.

Тож навіть коли здається, що у нас не залишається нічого або що в старості ми втратимо все, всередині нас є життя, яке і дає свободу обирати, мислити, відчувати — до останнього подиху, а вже він поза нашою владою, тож немає сенсу про це перейматись.

(натхненна текстом С.де Бовуар про старість та зустріччю свого філософського клубу на цю тему)

#роздуми

[Людина мисляча | підписатись]

859 0 14 1 51

Людина розумна як вид втрачає контроль. Не над світом — над самими собою. З кожним днем все більше й все ближче до тотального підпорядкування новому богу — ШІ.

І ні, це не жахастики напередодні Геловіна, не фантазії, не майбутнє. Точніше майбутнє, що стає теперішнім вже сьогодні. Вже сьогодні Штучний Інтелект перевершує в рази інтелект людський, й скоро створить цілий «клас непотрібних людей», як писав згадуваний мною Харарі. Він замінить людей не лише через автоматизацію рутинної праці, але і на полі бою, та навіть…у вашому улюбленому затишному подкасті, в якому улюблені ведучі — згенеровані, та й власне сам подкаст теж.

Якщо на цьому місці вам стало не просто страшно, а страшенно цікаво більше дізнаватись про діджитал, етику та подібні дослідження, то раджу вам канал Ksenia Designs Health, в якому його авторка Ксенія:

🤖 розбирається, як технології змінюють нас і суспільство;
🌍 збирає цікавинки з усього світу;
🔬 проводить власні дослідження та ділиться чужими;
🧠 пише про вплив технологій на психічне здоров'я, ІТ і дизайн.

Окремий пункт — вміння Ксенії писати про це все цікаво, доступно, з жорстким фактчекінгом, але тонким гумором.

Тому якщо наступного разу захочете залипнути в якомусь каналі з користю для себе, заходьте це робити на Ksenia Designs Health, а поки підписуйтесь!

#рекомендація


Люди мислячі, хочу з вами порадитись 🙌🏻

Вже певний час виношую в собі ідею запустити лекції по філософії (і ні, це не філософський клуб, він окремо залишається). В мене є декілька ідей, і принаймні по філософії екзистенціалізму хотіла б зробити.

Але в першу чергу цікавить ваша думка: на які філософські й навколо філософські теми вам було б цікаво послухати, і загалом чи взяли б участь в подібному форматі?

Це я вчора разом зі своєю Луною під боком готувалась до сьогоднішнього клубу по Бовуар й усвідомила, наскільки мені подобається і самій вчитись і навчати інших 😌

782 0 2 26 61

Як зростити нову людину мислячу (свою власну або в іншій дитині)?

Найпростіший, хоч і не найлегший спосіб — розмовляти та слухати, задавати питання й шукати на них обґрунтовану відповідь, а потім піддавати її сумніву і намагатись знайти контраргументи. Для натхнення на нестандартні питання та можливі напрямки в пошуку відповідей вам може стати в нагоді ця чудова книга — «Паскудне, тупе й коротке. Занурення у філософію з дітьми» Скотта Гершовіца від🌟

Її автор разом зі своїми двома малими синами практикує мистецтво думати у безлічі актуальних для людини від 4-х до 100 років тем стосовно моралі, пізнання себе й світу. Декілька цікавих моментів:

📌з розділу про мову

Лаятися добре, це навичка, яку має опанувати кожна дитина, адже вона дасть їй змогу згодом почуватись впевнено в різних соціальних ситуаціях. Вона також корисна тим, що допомагає зняти напругу, зближує людей й має безліч емоційних відтінків.

📌з розділу про стать, гендер і спорт

Всі ми сексисти, бо виконуємо ролі, продиктовані стереотипами про обидві статі, і водночас всі ми — жертви сексизму, бо відчуваємо потребу вписуватись у свої ролі, які визначені ще до нашого народження, але немає ніякого взаємозвʼязку між організмом, мозком і гендерними ролями.

📌з розділу про расу і відповідальність

Поняття раси — сконструйоване, це соціальний конструкт, не завжди повʼязаний з біологічними відмінностями. Роблячи одних людей чорними, інші стали білими, проте колір шкіри не має визначати ідентичність людини, він — умовність, відносність.

📌з розділу про знання

Радикальний скептицизм Р.Декарта через сон став потужним джерелом сумніву, який серед всього, що не викликало певності, відкрив лише одне поза ним — те, що здатен мислити, і це було підтвердженням, що він існує. Однак що, якщо ми живемо в симуляції, де межі нашого пізнання?

📌з розділу про нескінченність

Ми не здатні зробити так, щоб щось мало вагу в космічному масштабі, але можемо зробити ці речі важливими для нас. Для цього варто лише ставитися до них відповідно — це і є наша суперсила, ми вносимо у світ власний сенс.

І наостанок, Ск.Гершовіц каже, що усі діти — філософи, але перестають ними бути, коли виростають. Тому важливо берегти в собі (і своїх дітях) вміння задавати питання та здатність все піддавати сумніву. І головне, практикувати мистецтво мислити:
— А що роблять філософи?
— Ну, як тобі сказати? Ми думаємо.
— Про що?
— Про все на світі: про справедливість, чесність, рівність, віру, закон, мову...


За подарунок цієї книги дякую Весті, моїй колезі по подкасту «Писати-Не-Балакати» та авторці @writersblade

#книжкове #
філософія_ЛМ

[Людина мисляча | підписатись]

1k 0 18 3 54

Про улюблене — про книги 🤍

З нещодавніх маю такі поповнення:

📕«Ошукана жінка» С.де Бовуар — мала філософська проза відомої французької філософині й феміністки про жінок і для жінок. Побачила й одразу взяла, бо такі книги швидко зникають і рідко перевидаються, ще й українською.

📔«Поза межами болю» О.Турянський — маленька, але знаю, що в скло розбиваюча книга, точніше, повість — про Першу світову війну. Купила ще у Львові на фестивалі, та поки налаштовую себе на її читання.

📕«Міф про Сізіфа. Бунтівна людина» А.Камю — два головні твори цього французького філософа й письменника, важливі не лише для знайомства з ним, але й для розуміння філософії екзистенціалізму. Перший з них («Міф про Сізіфа») будемо обговорювати в наступну середу в моєму філософському клубі.

📘«Смерть у Венеції» та інші новели Т.Манн — збірка оповідань німецького письменника, з яким я познайомилась колись завдяки «Зачарованій горі» і полюбила його неспішну оповідь з філософською глибиною. Чекає на повільні зимові вечори.

📘«Людина моря. Томас Манн і любов його життя» Ф.Вайлерманн — з опису зрозуміло про що мова, тому побачивши, що в одній книзі поєднується дві мої пристрасті — згаданий письменник та улюблене море, не було сумнівів чи потрібна вона мені. З якимсь внутрішнім трепетом чекаю на початок її читання.

📗«Волден, або життя в лісах» Г.Д.Торо — ця книга свого часу відкрила для мене насолоду від самотності і навіть надихнула на дослідження самотності, тому про цей феномен писала й свою дипломну роботу. Наразі запланували її читати та обговорювати разом в моєму філософському клубі в листопаді.

📓«Вибір» Е.Еґер — ще один логотерапевтичний бестселер, нарівні з «Людиною в пошуках справжнього сенсу» В.Франкла, який і надихнув авторку на створення книги про свій досвід в Аушвіці. Будемо читати її в листопаді в моєму книжковому клубі.

📗«Морт» Т.Пратчетт — книга про смерть, але не нудно й сумно, а з легкістю та гумором. Це буде моє перше знайомство з цим письменником, вже в приємному передчутті що сподобається.

📙«Безсмертя» М.Кундера — ще одна книга цього французько-чеського письменника, які я збираю і навіть збираюсь перечитувати, бо в них надто багато глибини, щоб осягнути за один раз. Цю книгу довго шукала, чекала, і таки дочекалась додруку, а тепер нехай чекає свого часу вже на моїй полиці.

За кадром — прочитана й в процесі написання відгуку «Паскудне, тупе й коротке. Занурення у філософію з дітьми» Ск.Герщовіц та майже дочитана для книжкового клубу «Невеличка драма» В.Підмогильного, теж із задоволенням розкажу вам про неї згодом.

А розкажіть ви про свої нещодавні книжкові поповнення 👀

[Людина мисляча | підписатись]

1.1k 0 16 11 50

Розіграш закінчено ✅


Минулий понеділок почався з моїх амбітних планів щодо того, про що планувала писати на каналі. Та вже за день мій організм дав збій і попри одужання зараз досі важко зібрати думки до купи й написати те, що хотіла так, як хотіла. Тому поки без гучних анонсів, але з наміром повернутись в повноцінному форматі щобуденних дописів. Тим більше, цікавих тем і книг лише додалося.

А поки ж нагадую, що вже за півгодини відбудеться розіграш книги «Жінки, що біжать з вовками» К.П.Естес. Беріть участь, якщо ще ні, і бажаю удачі виграти її ✨


Сьогодні тут мав би бути допис про відому філософиню Симону де Бовуар, а ввечері зустріч мого філософського клубу по одному її тексту, проте я неочікувано захворіла і поки мені не до цього…

З радісних новин — вас стало на каналі 2000+, чому я невимовно рада, бо значить, стало ще більше Людей мислячих ❤️

З цього приводу пропоную трохи познайомитись, і я зі свого боку хочу поділитись з вами трьома фактами про себе (і буду рада дізнатись більше про вас через ваші факти в коментарях👇)

Отже,

1️⃣ я жила в Житомирі та Львові (контрастний досвід), а останні 11 років в Одесі — люблю це місто всією душею, але головним чином із-за моря, світлинами якого ділюсь час від часу в цьому каналі;

2️⃣ в 11 класі познайомилась з літературою Г.Г.Маркеса, і так закохалась в магічний реалізм, що мої перші художні тексти були в його стилі (деякі з них навіть увійшли в мою першу творчу збірку «Метафізика простих речей»);

3️⃣ до філософії я прийшла так само неочікувано, як зараз захворіла — як і з Маркесом в школі, вивчаючи на Світовій літературі творчість А.Камю здивувалась, що аби стати письменником (як я і хотіла), можна закінчити філософський факультет, і знаєте, це було одне з найкращих рішень в моєму житті.

Цей блог став результатом моєї відродженої любові до філософії, яка була тимчасово загублена і віднайдена в процесі «пошуку себе» за останні кілька років. Тому тут пишу про філософію, книги, кіно, мистецтво й саме життя з філософського погляду на це все. Однією зі своїх місій вбачаю в тому, аби показати, що філософія може бути джерелом сенсів, яке доступне кожній людині мислячій.

Якщо маєте бажання, розкажіть щось і про себе 🙌🏻


Роздуми про «Жінок, що біжать з вовками»

К.П. Естес — американська психоаналітикиня-юнгіанець, поетеса. У своїй книзі про жіночий архетип «Жінки, що біжать з вовками» вона прагне відшукати первозданну жінку, яка була похована під завалами штучного сучасного світу. Така жінка за своєю сутністю подібна до вовчиці, вона живе відповідно до своєї інстинктивної природи. Естес визначає ці загальні психічні особливості так: гостра чутливість, грайливість характеру, глибока відданість. Вона пише:
Жінки та вовчиці споріднені за своєю природою: вони допитливі, наділені величезною витривалістю та фізичною силою. Їм властиві глибока інтуїція, ретельна турбота про потомство, про свого чоловіка і спільноту загалом.


[...]

Відчути «присмак дикості» та зв'язок зі своїм справжнім «Я» можна в ролі матері, в акті творіння, миті споглядання, стані любові — де завгодно і коли завгодно. Немає жодних кордонів для Дикої Жінки всередині тієї, хто слідує своїй природі. Вона не заводить дітей чи чоловіка тому, що «вже час». Коли жінка в гармонії з Первозданою Жінкою, вона живе своїми ритмами та циклами, а не нав'язаними ззовні. Важливо уточнити, що для дослідниці жіночої душі Естес «дика» означає не «непідконтрольна», але лише вказує на природний спосіб життя, при якому жіноча істота має вроджену цілісність та здорові рамки. «Дикість» означає ту силу, без якої жінка не може жити і гине духовно. Більше того, ця дикунка всередині кожної — прототип та джерело справжньої жіночності.

Як же знайти чи відродити у собі цю Дику Жінку? Кларисса Естес, як справжня «cantadora» (оповідниця стародавніх переказів), підказує шукати в казках, адже саме вони надають руху внутрішньому життю. Важливо уточнити, що вона має на увазі казки в їхньому оригінальному чи близькому до того стані, а не «накрохмалені та випрасовані». Зцілююча властивість таких казок у тому, що вони дозволяють кожній жінці прожити якийсь досвід через саме занурення в них, через слухання.

[...]

Перекладений і скорочений уривок з моєї статті у часописі «Про|стір»

#книжкове #роздуми

[Людина мисляча | підписатись]


🎉Розіграш книги, яку має прочитати кожна з нас, аби краще зрозуміти жінку всередині себе та поруч з собою

Разом із Лілією з
«Книжкових історій» хочемо подарувати комусь з вас «Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах» К.П.Естес🐺

Умови розіграшу:

▪️Підписатись на канал «Людина мисляча»: @homointellectual
▪️Підписатись на канал «Книжкові історії»: @call_me_booklover
▪️Поділитись цим дописом з подругою
▪️Натиснути внизу кнопку «Брати участь»

Імʼя переможниці, якого обере бот, зʼявиться тут автоматично через тиждень, 28.10. о 12:00 (відправка виграшу лише по Україні).

Нехай щастить✨

Кількість переможців: 1
Дата завершення: 28.10.2024 12:00


Про мої вихідні — коротко в цих двох фото. В принципі, нічого особливого, і більшість з них так і проходять — за читанням книг й спогляданням природи, але як же я люблю насолоджуватися цією «рутиною» знову і знову. Щоразу все те саме, й водночас, щоразу щось нове.

На вихідних у мене додалось чимало нових книг (днями отримаю ще дві і покажу фото всіх надбань разом). Ну і головне — намагаюсь не лише примножувати нові книги, але й читати ті, що вже маю. За останній тиждень прочитала ось цю раніше згадану на каналі книгу по філософії для дітей, тож чекайте про неї допис.

Ну а головна приємна новина для вас — вже сьогодні спільно з одним чудовим блогом запущу для вас розіграш книги, на яку наразі отримала від вас найбільший фідбек на каналі серед інших книг, і це — «Жінки, що біжать з вовками», памʼятаєте, чекаєте? 😏


Валеріан Підмогильний: «Між голодом і Декартом»

Трохи цікавих фактів про цього незвичайного письменника, одного з фундаторів українського інтелектуального роману, з нещодавно прочитаної мною книги «Живі. Зрозуміти українську літературу» О. і П.Михедів від 🌟

📌читав англійською «Життєписи» Плутарта, перебуваючи в концтаборі на Соловках (а арештований був за приналежність до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії»);

📌публікував свої твори під псевдонімом Лорд Лістер — це персонаж бульварно-розважального штибу, яким Підмогильний захоплювався в дитинстві, як і загалом бульварною літературою;

📌написав досить моторошне оповідання «Ваня» — Володар мух за 35 років до «Володаря мух» про правічне людське зло;

📌видав свою дебютну збірку сучасних й жорстких оповідань «Твори. Т.1» в 1920 році, наскрізною темою якої є тема пошуку Бога і сумнівів у ньому;

📌досліджував проблему тіла і сексуальності, голоду й того, як основні інстинкти людини беруть в ній верх над прагненнями до просвітлення і самоспоглядання — це підтверджує цитата з оповідання «Третя революція»:
На базарі людський розум зазнав смертельної поразки від свого одвічного суперника — людського шлунка.


📌стояв не на варті радості людини, а радше на варті особистого страждання — у писаннях Підмогильного мало активізму й героїзму, але багато свідомого заклику дивитися всередину себе;

📌прославився перш за все завдяки роману «Місто», але не менш вартий уваги його наступник — «Невеличка драма» — камерний роман, який дивиться не назад, не в ХІХ сторіччя, а вперед.

Саме згаданий вище філософський роман В.Підмогильного «Невеличка драма» ми читаємо цього місяця в моєму книжковому клубі RED Reading (фінальна зустріч-обговорення: онлайн — 2-го листопада, офлайн в Одесі — 3-го листопада). Приєднуйтесь!

#книжкове

[Людина мисляча | підписатись]

4k 1 26 12 43


18 last posts shown.