мій улюблений канал і його 8 правил життя:
1. ПРИЙМИТИ НЕДОСКОНАЛІСТЬ
Ми за своєю природою недосконалі та зламані істоти. Досконалість для нас недосяжна. Попри наш інтелект і науку, ми ніколи не викорінимо глупоту та біль. Життя завжди буде – по суті – про страждання. Кожен із нас, якщо придивитися, боїться, не впевнений у собі, сповнений жалю, бажань і помилок. Ніхто не є нормальним: єдині люди, яких ми можемо вважати нормальними, – це ті, кого ми ще не знаємо достатньо добре.
2. ДІЛІТЬСЯ ВРАЗЛИВІСТЮ
Усвідомлення того, що кожен із нас слабкий, трохи божевільний і схильний до помилок, повинно надихати нас на співчуття до себе – і щедрість до інших. Уміння відкривати свою вразливість і зламаність є основою справжньої дружби, якої ми всі прагнемо. Люди не завжди отримують те життя, на яке заслуговують.Ми повинні прийняти концепцію трагедії: випадкові страшні події можуть і дійсно трапляються в більшості життів. Ми можемо зазнати поразки і залишитися добрими – і тому повинні менше засуджувати і більше намагатися зрозуміти. Ті, хто зазнав невдачі, не є «лузерами»; незабаром ми можемо опинитися серед них. Будьте добрими.
3. УСВІДОМТЕ СВОЄ БОЖЕВІЛЛЯ
Ми не можемо бути цілком розсудливими, але для зрілості необхідно розуміти, у чому саме ми божевільні, заздалегідь попереджати тих, кого любимо, про те, що наше божевілля може змусити нас зробити, і постійно вживати заходів, щоб стримувати наші дурощі, а не проявляти їх. Ми повинні бути готовими відповісти – і не ображатися – якщо хтось нас запитає (як і слід): «У чому полягає твоє божевілля?» Більшість нашого божевілля бере початок у дитинстві, яке унікальним чином порушило наш внутрішній баланс.
4. ПРИЙМИ СВОЮ ДУРІСТЬ
Не уникайте думки, що ви можете бути дурнем, наче це рідкісне і страшне відкриття. Прийміть цю певність спокійно, відкрито і чесно. Ви – дурень, але у людини немає іншого вибору. Ми на планеті семи мільярдів таких же дурнів. Прийняття своєї дурості має зробити нас упевненими перед викликами – бо помилки очікувані – задоволеними собою і готовими простягнути руку дружби нашим таким же зламаним і несповна розуму сусідам.
5. ТИ ДОСТАТНЬО ХОРОШИЙ
Альтернатива досконалості – це не провал, а згода з тим, що ми, кожен із нас, «достатньо хороші». Достатньо хороші батьки, брати й сестри, працівники і люди. «Звичайний» – це не назва невдачі. Більш обережно зрозуміле і побачене з добрішим, проникливим поглядом, звичайне містить найкраще з життя. Життя – не десь там; воно є, повністю і правильно, тут і зараз.
6. ПОДОЛАЙТЕ РОМАНТИЗМ
Ніхто ніколи не є повністю «правильним» чи повністю неправильним. Справжнє кохання – це не лише захоплення силою, а терпіння і співчуття до наших взаємних слабкостей. Кохання – це здатність використовувати уяву, щоб сприймати менш вражаючі моменти іншої людини – і надавати безперервне прощення природній крихкості. Ніхто не повинен любити нас «просто такими, як ми є». Навчання і розвиток лежать в основі любові. Справжнє кохання – це коли двоє людей допомагають одне одному ставати найкращою версією себе.
7. РОЗПАЧ, АЛЕ З ВІРОЮ В ДОБРО
Ми перебуваємо під надмірним тиском. Майже нічого не піде цілком добре: ми можемо очікувати розчарування, непорозумінь, нещасть і відмов. Нам слід дозволити бути меланхолійними. Меланхолія – це не гнів чи озлобленість, а благородний вид смутку, що виникає, коли ми усвідомлюємо, що розчарування – це основа людського досвіду. У стані меланхолії ми можемо зрозуміти без люті чи сентиментальності, що ніхто повністю не розуміє іншого, що самотність універсальна, і що кожне життя має повну міру горя. Але хоч є багато чого, через що можна сумувати, ми не прокляті індивідуально, і на тлі темряви виділяються багато маленьких милих речей: сонячний день, хмара, що пливе небом; світанок і сутінки, ніжний погляд. Пам’ятаючи про трагедію існування, ми можемо радіти одному простому дню, ніжним квітам або інтимній розмові з другом.
8. ПЕРЕВИЩИТЕ СЕБЕ
Ми не в центрі нічого, і це добре. Ми – крихітні грудки ефемерної матерії на незначному куточку безмежного Всесвіту. Ми не маємо жодного значення у великій схемі. Це звільнення.
