Політичні та економічні ризики поставок української сировини в ПМР
Багато ЗМІ 17 жовтня повідомили про факт поставки близько 280 тонн (5 вагонів) металургійного брухту українською компанією Д-Камет на Молдавський металургійний завод (ММЗ).
Поставка відбулась у серпні. Д-Камет – непублічна фірма з Дніпра, зареєстрована наприкінці 2021 року.
ММЗ розташований в місті Рибниця невизнаної Придністровської молдавської республіки (ПМР).
Чому факт цієї поставки має турбувати Україну?
Є два треки: політичний та економічний.
🔴Політичний трек
Економіка підконтрольного росіянам ПМР тримається на двох схемних активах.
Перший – це Молдовська державна районна електростанція (МолДРЕС), яка належить російському ИнтерРАО.
Вона отримує безкоштовний газ від російського Газпрому через Україну.
Але через те що РФ не визнає ПМР, оплату за газ для МолДРЕС Газпром намагається повісити на уряд Молдови. На кінець 2023 року борг за цей газ сягнув $11 млрд.
МолДРЕС з безкоштовного газу виробляє електроенергію, яку продає Молдові.
Другий актив – це електрометалургійний завод, який здатен працювати лише за рахунок майже безкоштовних енергоносіїв – газу від Газпрому та електрики від МолДРЕС.
В 2005 році ММЗ виробив близько 1 млн тонн сталі та 0,9 млн тонн прокату. В 2016 році ці показники вже були 130 і 210 тисяч тонн відповідно.
Раніше ММЗ належав російському олігарху Алішеру Усманову, який у лютому 2015 року «безоплатно» передав його у власність ПМР.
Команда президента Молдови Майї Санду, яка була обрана в грудні 2020 року, багато зробила для того щоб обмежити паразитичний спосіб існування ПМР.
Країна налагодила альтернативні шляхи отримання газу та електроенергії від Румунії та України.
Уряд Молдови обклав ММЗ екологічним податком та створив державного монополіста Metalferos, через якого ММЗ доводиться купувати металобрухт дорожче.
Тож коли українські компанії постачають сировину для ММЗ, вони нівелюють зусилля проєвропейського уряду Молдови з примусової економічної реінтеграції ПМР.
Особливо це актуально напередодні виборів президента Молдови, які мають відбутись 20 жовтня.
🔴Економічний трек
Брухт чорних металів – стратегічна сировина для українських металургів.
Всі останні роки український уряд впроваджує заходи щодо ускладнення вивозу металобрухту з України.
Наразі діє загороджувальне експортне мито на металобрухт в розмірі 180 євро за тонну.
Втім, це мито не розповсюджується на окремі країни ЄС.
Користуючись цим український постачальник брухту на ММЗ сплатив мито в розмірі всього 10 євро з тонни замість 180.
До великої війни основними ринками вивозу брухту були Туреччина і той же ММЗ.
В 2018 році проти заводу з ПМР були застосовані санкції. Але в 2019 році молдавський олігарх Влад Плахтонюк домовився з українською владою про її відміну.
З початком великої війни поставки на ММЗ зупинились.
Але в серпні завод знов прийняв партію українського брухту.
Завдяки халявним енергоносіям ММЗ може дозволити собі пропонувати високу ціну за дефіцитну сировину – брухт.
Якщо торгівлю з ПМР не обмежувати на рівні держави, ММЗ залишить без сировини українські заводи, які і так потерпають від порушення логістики і перебоїв з електрикою.
Монополіст
Багато ЗМІ 17 жовтня повідомили про факт поставки близько 280 тонн (5 вагонів) металургійного брухту українською компанією Д-Камет на Молдавський металургійний завод (ММЗ).
Поставка відбулась у серпні. Д-Камет – непублічна фірма з Дніпра, зареєстрована наприкінці 2021 року.
ММЗ розташований в місті Рибниця невизнаної Придністровської молдавської республіки (ПМР).
Чому факт цієї поставки має турбувати Україну?
Є два треки: політичний та економічний.
🔴Політичний трек
Економіка підконтрольного росіянам ПМР тримається на двох схемних активах.
Перший – це Молдовська державна районна електростанція (МолДРЕС), яка належить російському ИнтерРАО.
Вона отримує безкоштовний газ від російського Газпрому через Україну.
Але через те що РФ не визнає ПМР, оплату за газ для МолДРЕС Газпром намагається повісити на уряд Молдови. На кінець 2023 року борг за цей газ сягнув $11 млрд.
МолДРЕС з безкоштовного газу виробляє електроенергію, яку продає Молдові.
Другий актив – це електрометалургійний завод, який здатен працювати лише за рахунок майже безкоштовних енергоносіїв – газу від Газпрому та електрики від МолДРЕС.
В 2005 році ММЗ виробив близько 1 млн тонн сталі та 0,9 млн тонн прокату. В 2016 році ці показники вже були 130 і 210 тисяч тонн відповідно.
Раніше ММЗ належав російському олігарху Алішеру Усманову, який у лютому 2015 року «безоплатно» передав його у власність ПМР.
Команда президента Молдови Майї Санду, яка була обрана в грудні 2020 року, багато зробила для того щоб обмежити паразитичний спосіб існування ПМР.
Країна налагодила альтернативні шляхи отримання газу та електроенергії від Румунії та України.
Уряд Молдови обклав ММЗ екологічним податком та створив державного монополіста Metalferos, через якого ММЗ доводиться купувати металобрухт дорожче.
Тож коли українські компанії постачають сировину для ММЗ, вони нівелюють зусилля проєвропейського уряду Молдови з примусової економічної реінтеграції ПМР.
Особливо це актуально напередодні виборів президента Молдови, які мають відбутись 20 жовтня.
🔴Економічний трек
Брухт чорних металів – стратегічна сировина для українських металургів.
Всі останні роки український уряд впроваджує заходи щодо ускладнення вивозу металобрухту з України.
Наразі діє загороджувальне експортне мито на металобрухт в розмірі 180 євро за тонну.
Втім, це мито не розповсюджується на окремі країни ЄС.
Користуючись цим український постачальник брухту на ММЗ сплатив мито в розмірі всього 10 євро з тонни замість 180.
До великої війни основними ринками вивозу брухту були Туреччина і той же ММЗ.
В 2018 році проти заводу з ПМР були застосовані санкції. Але в 2019 році молдавський олігарх Влад Плахтонюк домовився з українською владою про її відміну.
З початком великої війни поставки на ММЗ зупинились.
Але в серпні завод знов прийняв партію українського брухту.
Завдяки халявним енергоносіям ММЗ може дозволити собі пропонувати високу ціну за дефіцитну сировину – брухт.
Якщо торгівлю з ПМР не обмежувати на рівні держави, ММЗ залишить без сировини українські заводи, які і так потерпають від порушення логістики і перебоїв з електрикою.
Монополіст