****
Якби могла подарувати тобі зорі!
Якби могла співати пісню у саду.
Чи можу я подарувати цю красу, не дивлячись на кволість?
В нічнім серпанку я при світлі проросту.
Людське життя - немов шалений виклик.
Якби всі промені в тобі світитися могли,
Якби лиш Бог тобі дав стільки сили,
Щоб разом в боротьбі перемогли.
Вуаллю смуток накриває ці широкі плечі.
Якби нарешті вже закрився той капкан.
Як я хотіла б твоє серце запалити!
Забрати втому, що занадилась, немов бур'ян.
Якби могла забрати з серця твого тугу,
Щоб спокоєм в житті сіяли кришталі.
Щоб твоє серце знову стало вірити у чудо.
Яке наш Бог дарує дітям Своїм на Землі.
Хотіла б я, щоб очі ті закутались у спокій,
І промінь в кришталевих карих загорів.
Життя щоб обплело з любов'ю, невимовно.
І щоб в твоїй душі завжди лунав веселий сміх.
13.12.24
Якби могла подарувати тобі зорі!
Якби могла співати пісню у саду.
Чи можу я подарувати цю красу, не дивлячись на кволість?
В нічнім серпанку я при світлі проросту.
Людське життя - немов шалений виклик.
Якби всі промені в тобі світитися могли,
Якби лиш Бог тобі дав стільки сили,
Щоб разом в боротьбі перемогли.
Вуаллю смуток накриває ці широкі плечі.
Якби нарешті вже закрився той капкан.
Як я хотіла б твоє серце запалити!
Забрати втому, що занадилась, немов бур'ян.
Якби могла забрати з серця твого тугу,
Щоб спокоєм в житті сіяли кришталі.
Щоб твоє серце знову стало вірити у чудо.
Яке наш Бог дарує дітям Своїм на Землі.
Хотіла б я, щоб очі ті закутались у спокій,
І промінь в кришталевих карих загорів.
Життя щоб обплело з любов'ю, невимовно.
І щоб в твоїй душі завжди лунав веселий сміх.
13.12.24