Театральний режисер Лесь Курбас і драматург Микола Куліш – українські митці світового масштабу, які були запеклими друзями.
Юрій Смолич у «Розповідях про неспокій» зазначає, що вони були навдивовижу різними: «Курбас – витончений інтелігент, Куліш – обрубкуватий сільський дядько. Чого було в одного надміру, того не тільки бракувало, а взагалі не було в іншого».
Денді Курбас чепурився за останньою модою, Куліш одягався абияк, що «навіть новісінький костюм першого ж дня висів на ньому, як зім'ятий, пожований мішок».
Куліш любив хильнути оковитої, не відмовлявся від самогону під огірок та цибулину, Курбас же смакував лише білим сухим вином, закусуючи підсмаженим мигдалем у солі.
На диво ці дві антагоністичні натури доповнювали одна одну й міцно товаришували.
Обох радянська влада звинуватила в «буржуазному націоналізмі» та «викривленні радянської дійсності» і відправила до Соловецького табору, де вбила, як інших представників Розстріляного Відродження. Подейкують, навіть куля в них була одна на двох...
Юрій Смолич у «Розповідях про неспокій» зазначає, що вони були навдивовижу різними: «Курбас – витончений інтелігент, Куліш – обрубкуватий сільський дядько. Чого було в одного надміру, того не тільки бракувало, а взагалі не було в іншого».
Денді Курбас чепурився за останньою модою, Куліш одягався абияк, що «навіть новісінький костюм першого ж дня висів на ньому, як зім'ятий, пожований мішок».
Куліш любив хильнути оковитої, не відмовлявся від самогону під огірок та цибулину, Курбас же смакував лише білим сухим вином, закусуючи підсмаженим мигдалем у солі.
На диво ці дві антагоністичні натури доповнювали одна одну й міцно товаришували.
Обох радянська влада звинуватила в «буржуазному націоналізмі» та «викривленні радянської дійсності» і відправила до Соловецького табору, де вбила, як інших представників Розстріляного Відродження. Подейкують, навіть куля в них була одна на двох...