🎭🍷ОТАКОЇ, АНДРІЙКУ! 🍷🎭


Channel's geo and language: Ukraine, Ukrainian
Category: Books


🎨 Все про книжки, літературу, творчість і навіть трішки більше 🙃😉

Related channels

Channel's geo and language
Ukraine, Ukrainian
Category
Books
Statistics
Posts filter


🔥 Гляньте-но, яка краса! 🔥 Вже у перший день жовтня у видавництві «Нора-Друк» з'явиться книжка «Приходить смерть у Марлов» від творця серіалу «Смерть у раю» Роберта Тарагуда!

📖 Після різдвяних свят прийшов січневий штиль, аж тут Джудит Потс отримує несподіваний дзвінок від сера Пітера Бейлі, заможного марловця, який напередодні весілля влаштовує гостину. От тільки тон у нього якийсь дивний – наче сер Пітер побоюється за чиєсь життя.

Джудит не проти випити шампанського в товаристві місцевих достойників, але святкування зненацька уриває гучний гуркіт. Невже сер Пітер непокоївся недарма? Джудит разом із подругами Бекс і Сузі готова з головою поринути в розслідування.

📌 Передзамовити цей книжковий смаколик із 30-відсотковою знижкою можна на сайті «Нори-Друк»!


Якось так 🙃


Театральний режисер Лесь Курбас і драматург Микола Куліш – українські митці світового масштабу, які були запеклими друзями.

Юрій Смолич у «Розповідях про неспокій» зазначає, що вони були навдивовижу різними: «Курбас – витончений інтелігент, Куліш – обрубкуватий сільський дядько. Чого було в одного надміру, того не тільки бракувало, а взагалі не було в іншого».

Денді Курбас чепурився за останньою модою, Куліш одягався абияк, що «навіть новісінький костюм першого ж дня висів на ньому, як зім'ятий, пожований мішок».

Куліш любив хильнути оковитої, не відмовлявся від самогону під огірок та цибулину, Курбас же смакував лише білим сухим вином, закусуючи підсмаженим мигдалем у солі.

На диво ці дві антагоністичні натури доповнювали одна одну й міцно товаришували.

Обох радянська влада звинуватила в «буржуазному націоналізмі» та «викривленні радянської дійсності» і відправила до Соловецького табору, де вбила, як інших представників Розстріляного Відродження. Подейкують, навіть куля в них була одна на двох...


ДОЧЕКАЛИСЯ! Видавництво «Човен» відкрило передзамовлення на книгу «Недовершене минуле. Французькі інтелектуали, 1944-1956» британського та американського історика Тоні Джадта!

📖 Це масштабна історія злетів і падінь французьких інтелектуалів у час Другої світової війни й у повоєнний період, безкомпромісний аналіз відповідальності публічного інтелектуала перед суспільством за власні слова та вчинки, відверта розповідь про причини колаборування зі сталінським режимом впливових інтелектуалів, митців, філософів повоєнної Франції, зокрема Жана-Поля Сартра та Сімони де Бовуар.

А ще «Недовершене минуле» – це історія повоєнної Європи та її інтелектуального сліпобачення, болюче відлуння якого ми відчуваємо буквально сьогодні.

📌 Реліз книжки запланований на 15-те вересня. Вартість її за передзамовленням – 450 гривень, потім буде 600.


Почав я читати «Розповіді про неспокій» Юрія Смолича. Це мемуари про покоління українських митців, яке називають Розстріляним Відродженням. Автор розповідає, як він юним, прагнучи стати літератором, приїхав підкорювати тогочасну столицю України – Харків і заприятелював із письменниками, більшість з яких стануть жертвами червоного терору.

З перших сторінок книга насичена вайбом 1920-их (як одягалися тодішні містяни і що носили тогочасні стиляги?). Одним із перших Смолич знайомиться у Харкові з Павлом Тичиною, який ночує в редакції на старих газетах і боїться, аби щурі не з'їли рукописів його віршів. Читаючи ці рядки, я підсвідомо уявив, що бридкі пацюки цілком можуть бути алегорією радянської влади, яка тоді розпочинала своє становлення. Втім, скоріш за все, нічого такого Смолич, до якого приліпився ярлик сексота (про це поговоримо згодом), не мав на увазі.


Video is unavailable for watching
Show in Telegram
🎶 До безтями ніжно, мелодійно і красиво 🎶 @domiy.mariia/videos' rel='nofollow'>Марія Довгаюк (Domiy) – голос, який зачаровує і заспокоює. Надихаюся 🥰

💬 А яка музика надихає вас? Звідки черпаєте натхнення і якими піснями заряджаєте свої внутрішні батареї в цей буремний час?


Це найкраща, найсильніша, найзріліша книга прози Сергія Жадана, як на мене. 12 невеликих, до відвертості щирих історій (не знаю, чи є якийсь символізм у такій кількості) справді нагадують складне сакральне плетиво візерунків арабесок – ніби таємничі лінії долонь, за якими можна читати майбутнє.

Ніби фотоальбом зі світлинами людей, які застрягли між минулим і майбутнім, сьогоденням і вічністю, миром і війною, життям і смертю. Й посмішки їхні смутні та замислені, але все ж посмішки – як уламки сонця на захмареному небі. Когось із них уже немає в живих...

Короткі, мов подих, речення, ориґінальні метафори і порівняння, гірка іронія. Захоплює, яку глибину болю і співчуття вмістив Жадан у цих майже 130-ти сторінках, а його малюнки в книзі увиразнюють їхні контури.

«Цілий тиждень місто лежало, мов тварина з перебитим хребтом: і допомогти хочеться, і підійти страшно»

«Смерть якось об'єднує, смерть – вона, мов трамвай: не так важливо, як ти тут опинився, головне – де тобі виходити»


😎 Справжній скарб з'явиться з дня на день у видавництві «Віхола»! 😎

📖 «Слово про будинок "Слово"» – це книга спогадів Володимира Куліша, сина талановитого українського драматурга Миколи Куліша про приватне життя одного з найталановитіших поколінь нашої літератури – мешканців харківського будинку «Слово» – на початку 1930-их років, коли хмари тоталітарного терору лише починали згущуватися.

Микола Хвильовий пізно вночі любив кататися на ковзанці, а тоді йшов писати. Майк Йогансен, галасливий і життєрадісний, мав двох великих собацюр та обожнював полювання. Валер'ян Підмогильний, тихий і скромний, мав велосипед «Україна», на якому давав покататися, але завжди нагадував, аби його повернули й не зламали.

📌 Передзамовити книжку вже можна на сайті «Віхоли»!

Обожнюю такі історії! Наразі ж запланував собі до читання мемуари Юрія Смолича про покоління Розстріляного Відродження «Розповіді про неспокій». Кажуть, свого часу вони були справжнім бестселером. Прочитаю – обов'язково поділюся з вами своїми враженнями!


Смішне 😃


🔥 ІНТРИГУЮЧЕ! 🔥 Якщо шукаєте чтиво, яким можна полоскотати нерви, то це саме те, що вам треба! Наприкінці жовтня у видавництві «Vivat» з'явиться динамічний непередбачуваний трилер «Ніколи не бреши» від авторки бестселерів «Служниця» і «Секрети служниці» Фріди Мак-Фадден!

📖 Іноді правда вбиває.. У пошуках будинку своєї мрії молодята Трісія та Ейтан опиняються в розкішному маєтку на Кедровій Алеї, виставленому на продаж. Оглядаючи кімнати, вони розуміють, що саме тут жила докторка Адріана Гейл, відома фахівчиня з психіатрії, яка загадково зникла майже чотири роки тому.

У пошуках розваги чи бодай якоїсь книжки Трісія натрапляє на таємну кімнату, де зберігаються аудіозаписи розмов докторки Гейл з усіма пацієнтами. Вирішивши послухати їх, касета за касетою, вона неочікувано дізнається про низку подій, які передували зникненню психіатрині. Щось жахливе сталося в цьому будинку…

📌 Книжку вже можна передзамовити зі знижечкою на сайті видавництва.


Video is unavailable for watching
Show in Telegram
Красиві і креативні дівчата з книгарні «Культурні» завжди тішать влучними роликами 😉 🤟

Про «Культурних» я писав отут. Також підпишіться на їхній Instagram, аби не пропускати книжкового креативу й отримувати пізнавальну інформацію про чтиво 📝


🇯🇵 Агов, поціновувачі японської культури! 🇯🇵 У перший день осені сповіщаю вам про появу п'ятого номера журналу «NoName» за темою «Японська мітологія»!

🪭 На його сторінках вас чекають художні й поетичні твори, хайку, ексклюзивне інтерв'ю з письменницею Наталією Матолінець, розповіді про японські божества, демонологію, квірних істот, мову квітів та свята Японії. Також ви дізнаєтеся про шлях японців від мітів до фантастичної літератури. Окрім цього, у вас буде можливість приміряти на себе образи тендітної гейші або ж управного самурая.

➡️ Якщо вам цікаво, що приховує мітологічний бік Країни Сонця, що сходить, – гайда читати журнал! Паперовий варіант журналу можна замовити тут. Там же можете безкоштовно скачати його у pdf-форматі.


Video is unavailable for watching
Show in Telegram
То я так закликаю вас активніше коментувати дописи в телеграм-каналі «Отакої, Андрійку!» 😉 Дуже хотів запостити це миле відео 🤗


Відволікся на читання дитячої літератури 🙃 Можливо, ця книга була у вашому дитинстві. Мене у шкільні роки вона оминула, хоча свого часу я багацько прочитав із бібліотеки старенького чтива для дітей.

Підзаголовком її є «Веселі пригоди невдахи». Не дивно, адже Альфонс Ціттербаке – десятирічний хлопчина, який щоразу на рівному місці через свої сором'язливіть, наївність і бурхливу уяву потрапляє у всілякі халепи.

Він дресирував папугу, наробив гармидеру в гостях, ледь не кинув із вежі тромбон людям на голови, об'ївся зубної пасти і до нудоти накрутився на каруселі в намаганні стати космонавтом, порубав етажерку пану Тілеке, ледь не втрапив у ДТП на тракторі і зробив із праски ракету. Хотів якнайкраще, а вийшло як завжди – це про Ціттербаке. Він викличе у вас симпатію, іноді – співчуття.

Дуже добра, повчальна і ржачна книга. Щоправда, писав її автор у 1960-их у Східній Німеччині (НДР), тож є тут піонери, які збирають макулатуру й малюють стінгазети, та інші тогочасні чудернацькі аж до абсурду речі.


Коли відсутність коми може все кардинально змінити 😜


🥰 ПРИЄМНОСТІ! 🥰 Отримав від файної дівчинки книжковий раритет – відкрив книгу і знайшов усередині душевну листівку 😊 Шалено приємний й чарівний момент, аж вирішив вам про нього розповісти 😉 Мабуть, із таких митей і складається нетривке щастя 🤗


Друзі! Що би ви найчастіше хотіли бачити в цьому телеграм-каналі?
Poll
  •   Відгуки на книги, які нещодавно вийшли
  •   Відгуки на різні книги, зокрема старі видання
  •   Анонси книжкових новинок
  •   Розповіді про книгарні
  •   Історії про неординарних/маловідомих письменників/письменниць
  •   Де можна придбати чтиво зі знижками
  •   Відгуки на дитячі книги
  •   Розповіді про книжкові серії та проєкти
  •   Навкололітературні приколи, меми
  •   Ваш варіант (пишіть у коментарях)
42 votes


🗣️ ОБЕРЕЖНО: СПОЙЛЕР! 🗣️ У «Часосховищі» Ґеорґі Ґосподінова є епізод, від якого в мене гасали мурахи під шкірою.

📖 Письменник, від імені якого ведеться розповідь у романі, і який намагається втямити, хто ж той загадковий психіатр Ґаустін, забуває ім'я жінки, з якою був у шлюбі декілька років. Й от вона стоїть у черзі із примірником його роману, аби отримати дуже особистий автограф.

Тим часом письменник безуспішно намагається згадати її ім'я. Тож він пише їй у книзі: «З думкою про спільне минуле, з якого ми зроблені». Вона просить його дописати ім'я. Від напруження і розгубленості він розбиває вітрину – довкола гамір, автограф-сесія завершується, письменник раниться об уламки скла і помічає слід від крові на примірнику її книги, якраз біля автографа.

«Вам замінити книжку?» – питає жінку дівчина з книгарні. «Ні. Так воно більш особисто», – каже їй жінка.


⏳ Уявіть, що ви можете обрати, в якому десятилітті жити. До такого експерименту зі змішуванням часів удається дивакуватий психіатр Ґаустін із роману «Часосховище» сучасного болгарського письменника Ґеорґі Ґосподінова. Спершу він застосовує терапевтичну дію минулого на своїх пацієнтах у клініці, поселяючи їх у часосховищах – бомбосховищах минулого, в якому їм було найкомфортніше.

Минуле стає їхньою теперішністю. Спогади про запахи, речі, кольори, події, страхи, тривоги оприявнюють їхнє буття, пробуджують пам'ять. Згодом Ґаустін вирішує провести референдум у країнах Європи щодо того, в які десятиліття вони прагнуть повернутися, аби жити щасливо. І тут розпочинається антиутопія, адже змішування часів спричиняє маніпуляції історією – хто контролює час, той маніпулює теперішнім.

Це книга про минущість, розлади пам'яті, час, ностальгію й забуття. Атмосферна і постмодерна – мікс художнього твору та філософського трактату з безліччю алюзій, смислових ігор, іронії. Інтелектуальна річ, яка читається легко і цікаво.


Після мого попереднього допису обурені представниці прекрасної половини людства наліпили на мене ярлик сексиста. Жодним чином не схвалюю цього, безумовно, негативного явища й не хочу образити жіноцтво! Тож, чарівні панянки, пробачте мені, грішному!

В кожного з нас, як чоловіків, так і жінок, є свої переваги та недоліки, свої особливості. І це прекрасно! Гадаю, не страшно, якщо іноді можемо щипнути одне одного на гендерній основі? 😉

Для рівноваги попереднього дотепу додаю аналогічний дотеп, але вже в царині чоловіцтва. Зараховується? 🙃

Безмежно люблю й шаную кожну з вас! Ніжно цілую й міцно обіймаю! Сильно мене не сваріть, бо я ще той Андрійко 😜

20 last posts shown.