Русалка літературна | Читацький щоденник Росави

Роберт Гайнлайн "Двері у літо"

Гайнлайне, ти міг би краще.

Історія написано жваво й цікаво. Є хороші загадки для героя, є махлювання з часом. Є смішна віра в майбутнє, що там вилікували нежить. Але всі "але" це перекривають.

1) Мені не подобається більшість інженерних рішень героя. Видно, що автор сильно не думав, просто накидав вже існуючих тропів і дуже неправдоподібно, неефективно, незрозуміло та інші не- їх реалізував (якщо ти про це справді замислишся). Краще б його роботи працювали, як чорна коробка, бо читати те, як він просто накидує "оту штуку і оту штуку й воно починає магічним чином разом працювати", боляче.

Дуже багато про "торсенівські трубки", але нуль про те, як це працює.

"Усе це означає, що "Універсальному Уїнстону" досить один раз показати, як прибирати зі стола, викидати недоїдки, та складати все в посудомийну машину, і потім він може впоратися з будь-яким брудним посудом, який йому трапляється. Ба більше, у пристрій можна встановити трубку з уже заповненою пам'яттю, скопійованою з іншого "Уїнстона": тоді він зуміє прибрати брудний посуд, який йому раніше навіть не траплявся... І жодної тарілочки навіть не розбити".

Ставимо питання:
1) Як УУ розпізнає, що це стіл?
2) Як УУ розпізнає, що це саме посуд і не плутає його з вазою чи яблуком?
3) Як УУ розпізнає, що посуд брудний? А що як недоїдки, які лишилися, люди ще хочуть доїсти, бо їх достатньо багато?
4) Як УУ знає, де мийка?
Якщо все залежить від першого показу, то що станеться, якщо господар купить новий посуд? Поміняє планування на кухні? Поміняє мийний засіб? Переставить стіл? Поставить більше тарілок, ніж зазвичай, бо прийшли гості?

Про пристрій для Speech-To-Text я взагалі мовчу. У цього Дена все так просто складається, що справді дивно, як же такий пристрій досі не винайшли. Треба просто записати на торсенівські трубки достатню кількість слів — і все, воно запрацює на широкій вибірці користувачів. Хехехе. Чоловіче добрий, ти ж в Америці живеш, ну серйозно.

До слова, спеціально перевірила, чи були роботи-прибиральники до Гайнлайна. Були.
А от з котячим туалетом вгадав. Хоча його найпростіше з усього цього реалізувати.

2) Кіт неважливий. Він просто є для мімішності. А ще герой труїть кота алкоголем. Якщо ця сцена має справляти якесь смішне враження чи відчуття братерства між улюбленцем і господарем, то я цього не побачила.

3) Дивні сексистські ремарки на кшталт "домогосподарки — за натурою рабовласниці". (???)

4) Любовна (??) лінія. Дядько, який кілька разів каже про те, що 11-річна дівчинка "ще не достатньо жіночна" і що він з нею б одружився і одружиться, коли вона підросте. Це не foreshadowing. Це огидно. Навіть на 50-і.

Непопулярна думка:
Мені не подобається більшість інженерних міркувань головного героя роману Гайнлайна "Двері у літо". 🙈

Кемпбелл завернув роман справедливо.

Найбільше в українських перекладах бісить, коли very well у значенні згоди перекладають як "дуже добре".

Це, до речі, одна з причин, чому деякі негативні відгуки на переклад від людей, які читають англійською, але самі не перекладають, є смішними.

Сюди ж "усі знають, що власні назви не перекладаються".

Яка гарна ініціатива!