❗️6.2.❗️Бойова бригада❗️
Ми добрались до точки, котру нам скинули заздалегідь. Це був спальний район Запоріжжя з приватними будинками. Зрозуміти, котрий з будинків потрібен нам, було не важко, адже біля одного з них стояла купа наворочених пікапів, військових мікроавтобусів і так далі (на той період ще ніхто не заморочувався з маскуванням, адже по самому Запоріжжю прильотів було відносно небагато, в порівнянні з ближчими прифронтовими містами).
Нас зустрів один чоловік, котрий представився заступником командиру підрозділу, і сказав, що «Шеф» зараз не на місці. Ми познайомились, коротко розповівши про себе, після чого він сказав, що наразі від нас нічого не потрібно і дав задачу лише знайти собі житло, адже у них вже ніде не було вільних місць. Ситуація склалась цікавою, адже це вже була друга половина дня і ми розуміли, що у нас залишилось приблизно 4-5 годин, щоб знайти, де, хоча би, переночувати…😅.
Тут дуже важливо трішки охарактеризувати одного з моїх побратимів - того старшого чоловіка. На той момент йому було 54 роки, спортивної тілобудови, лисий чоловʼяга, котрий всім своїм виглядом і манерою спілкування давав зрозуміти про те, що він «чувак з 90-х». До речі, в нього на одній руці не було вказівного пальця, але на тренувальних стрільбах він завжди показував одні з найкращих результатів. На початку ми більше сприймали його, як якогось смішного персонажа, котрий щось собі там навигадував і уявляє себе бандитом, але з часом думка поступово змінювалась…
Перший варіант житла знайшовся дуже швидко, адже я подзвонив своєму батькові, той якомусь іншому знайомому, котрий був із Запоріжжя і якраз так співпало, що вони десь виїхали, а хата залишилась пуста та власники були не проти, щоб ми туди заїхали… Єдине, що нам не дуже підходила сама локація будинку, адже він все-таки знаходився далекувато і ми продовжили шукати, але вже хоча б мали один варіант…
Наш старший побратим (давайте, в подальшому я буду називати його «дядя Саша», щоб і Вам і мені було легше, адже цей персонаж буде часто фігурувати в моїй розповіді) сказав, що він колись дуже давно, ще в 90-х, проживав певний період часу в Запоріжжі та має багато старих контактів, котрим можна спробувати подзвонити… Він зміг звʼязатись з якимось своїм бувшим колегою, котрий, як виявилось, вже давно виїхав закордон, але той дав адресу якоїсь їх спільної знайомої, котру вони називали «Мєнтовка». Ми одразу ж вирушили за тією адресою і по дорозі дядя Саша розповів нам, що ця жінка в 90-х була полковником міліції та мала дуже високий вплив у місті.
Карта привела нас в якийсь дуже неоднозначний район… Це були вузенькі вулички поміж стареньких будинків. Дядя Саша сказав нам чекати в машині, а сам пішов пробиватись на подвірʼя одного з помешкань… На дворі вже було темно, час від часу повз наш автомобіль проходили різні «цікаві персонажі», при вигляді яких було чітко зрозуміло - район не з найкращих…😅 Ми просиділи так хвилин 15 і, раптом, перед нами відкриваються ворота гаражу…
Продовження незабаром...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.
Ми добрались до точки, котру нам скинули заздалегідь. Це був спальний район Запоріжжя з приватними будинками. Зрозуміти, котрий з будинків потрібен нам, було не важко, адже біля одного з них стояла купа наворочених пікапів, військових мікроавтобусів і так далі (на той період ще ніхто не заморочувався з маскуванням, адже по самому Запоріжжю прильотів було відносно небагато, в порівнянні з ближчими прифронтовими містами).
Нас зустрів один чоловік, котрий представився заступником командиру підрозділу, і сказав, що «Шеф» зараз не на місці. Ми познайомились, коротко розповівши про себе, після чого він сказав, що наразі від нас нічого не потрібно і дав задачу лише знайти собі житло, адже у них вже ніде не було вільних місць. Ситуація склалась цікавою, адже це вже була друга половина дня і ми розуміли, що у нас залишилось приблизно 4-5 годин, щоб знайти, де, хоча би, переночувати…😅.
Тут дуже важливо трішки охарактеризувати одного з моїх побратимів - того старшого чоловіка. На той момент йому було 54 роки, спортивної тілобудови, лисий чоловʼяга, котрий всім своїм виглядом і манерою спілкування давав зрозуміти про те, що він «чувак з 90-х». До речі, в нього на одній руці не було вказівного пальця, але на тренувальних стрільбах він завжди показував одні з найкращих результатів. На початку ми більше сприймали його, як якогось смішного персонажа, котрий щось собі там навигадував і уявляє себе бандитом, але з часом думка поступово змінювалась…
Перший варіант житла знайшовся дуже швидко, адже я подзвонив своєму батькові, той якомусь іншому знайомому, котрий був із Запоріжжя і якраз так співпало, що вони десь виїхали, а хата залишилась пуста та власники були не проти, щоб ми туди заїхали… Єдине, що нам не дуже підходила сама локація будинку, адже він все-таки знаходився далекувато і ми продовжили шукати, але вже хоча б мали один варіант…
Наш старший побратим (давайте, в подальшому я буду називати його «дядя Саша», щоб і Вам і мені було легше, адже цей персонаж буде часто фігурувати в моїй розповіді) сказав, що він колись дуже давно, ще в 90-х, проживав певний період часу в Запоріжжі та має багато старих контактів, котрим можна спробувати подзвонити… Він зміг звʼязатись з якимось своїм бувшим колегою, котрий, як виявилось, вже давно виїхав закордон, але той дав адресу якоїсь їх спільної знайомої, котру вони називали «Мєнтовка». Ми одразу ж вирушили за тією адресою і по дорозі дядя Саша розповів нам, що ця жінка в 90-х була полковником міліції та мала дуже високий вплив у місті.
Карта привела нас в якийсь дуже неоднозначний район… Це були вузенькі вулички поміж стареньких будинків. Дядя Саша сказав нам чекати в машині, а сам пішов пробиватись на подвірʼя одного з помешкань… На дворі вже було темно, час від часу повз наш автомобіль проходили різні «цікаві персонажі», при вигляді яких було чітко зрозуміло - район не з найкращих…😅 Ми просиділи так хвилин 15 і, раптом, перед нами відкриваються ворота гаражу…
Продовження незабаром...
1.1. Початок 👈
2.1. Мобілізація 👈
3.1. Лікування 👈
4.1. Служба 👈
5.1. Навчальний підрозділ 👈
6.1. Бойова бригада 👈
«Пригоди Ветенара🫡» Про мій шлях добровольця та цікаві історії з війни.