Як я замовила американські чіпи від імені підприємства російського ВПК і чому це досі можливо.
На початку лютого ми запустили експеримент, щоб показати переважно американській аудиторії The Kyiv Independent, що мікросхеми, вироблені найбільшими технологічними компаніями США, досі доступні виробникам російської зброї, якою путін руйнує Україну.
Не сумнівалась, що експеримент, на жаль, буде успішний — в сенсі чіпи будуть доступні —- потрібно тільки переконати постачальників, що я дійсно та, за кого себе видаю.
Поштова адреса на російському сервісі, з іменем реального російського підприємства, що виробляє електронну продукцію для російської військової промисловості, і лист на бланку цього підприємства мали допомогти.
Власне, поштова скринька — єдиний момент, коли довелося повозитись — через заборону в Україні російських поштових сервісів. Коли, заради експерименту, вона була створена, все пройшло за звичним у росії сценарієм.
На “мій” запит відгукнулись 10 російських фірм-постачальників імпортних чіпів. Усі підтвердили готовність привезти компоненти трьох найбільших американських виробників підприємству російського ВПК протягом місяця-трьох. Надіслали комерційні пропозиції з підписами і печатками.
Дехто зазначив рік виробництва мікросхем — після повномасштабного вторгнення, 2022-2024 роки.
Тобто абсолютно точно не старі запаси.
Звісно, я не продовжувала експеримент далі. Бо вже на цьому етапі ясно: попри експортні обмеження, введені США 24 лютого 2022, у агресора весь цей час не було проблем з доставкою заборонених американських чіпів через сірі схеми.
Без цих імпортних компонентів ключова російська зброя, наприклад, ракети, не могла б бути вироблена.
Хто допомагає росіянам?
На ілюстраціях —- величезна мережа, переважно китайських і гонконгських фірм. Це вони відправляли заборонені для продажу агресору американські чіпи в Росію, за даними з російської митниці. Деякі з них торгують мікросхемами десятиліття, інші — свіжостворені, імовірно, саме під торгівлю з рф, без вебсайтів і публічних контактів.
Вони постачали чіпи російським торговцям мікроелектронікою (отаким, як ті, хто погодився зробити доставку у моєму експерименті), а ті — підприємствам російського ВПК. Довести останню частину ланцюга поставок допомогли дані російської податкової і витік листів величезного холдингу Роселектроніка, що входить до найбільшого постачальника зброї російській армії — концерну Ростех.
Саме з листів я дізналась, кому пишуть підприємства Роселектроніки/Ростеху, щоб замовити мікросхеми. І теж написала їм.
Більше половини викритої нами мережі постачальників заборонених чіпів в рф досі не під санкціями за поставки в росію. Тобто поки що залишалися непоміченими.
На тлі останніх суперечливих новин важко передбачити, що далі буде із санкційною політикою США. Але в будь-якому разі варто пам’ятати, завдяки чому і кому росія весь цей час мала змогу продовжувати виробництво власної зброї.
Лінк на повний матеріал — у коментарях. Оскільки ми працювали над витоком емейлів у партнерстві з OCCRP — навіть два лінки.
Дякую всім, хто допомагав. (с)
Аліса Юрченко