DD rusophobia and other shit

Кожен раз коли чую новини про те, як розмотують 155 оркську бригаду недоморпехів - так задоволення відчуваю.

Випробовали новий, технологічний, дорогий але ефективний спросіб запуску іпсох на болота.
Обираєм 10 ломів, та починаємо їх таргетувати рекламой та повідомленнями з топіком іпсохі (але тут треба підготувати все добре с точкі зору ідеї, стратегії, та топіку). На 2-3 тиждень хтось з них перший щось пише на цю тему, а 3-5 решти підтягуються, бо в підсвідомості сидить. Тож, одночасно про це починать писати декілька ломів. Нема першоджерела, тож, вони генерують унікальний контент, іноді з посиланням на інших ломів.
Кост на запуск такої іпсохі - десь 15к баксів. Але працює дуже ефективно.

Закінчив важкий день. Подивився новини. Ндя....

Очень много несется по теме переговоров и "договорнячков". Если отбросить всю шелуху, то вся проблематика вертится вокруг следующего: исторически стороны замиряются только тогда, когда ситуация патовая полностью, то есть когда дальше — не то что хуже, дальше просто никак.
Ни для Украины, ни для России ситуация не патовая. Обе стороны продолжают набирать людей, у обоих сторон есть ресурсы и средства, обе стороны ведут активные наступательные операции (РФ на поле боя, продавливая более многочисленной пехотой, Украина — на стратегическом уровне, вынося у России критические объекты в глубине).
Договор или сделка — это фиксация того, что на земле, в реальности, а не наоборот. Под вот этим политкорректным и завуалированным "нужна стабилизация фронта" имеется в виду не то, что он сейчас двигается (с стратегической точки 10–20 км вперед или назад — это вообще не имеет значения), а то, что нет патовой ситуации. Просто на высоком дипломатическом уровне никто это в слух не проговаривает.
Очевидно, что ухудшающаяся ситуация с экономикой и материальной базой в РФ вполне должна на определенном этапе аукнуться. В этом плане Украина не в тупиковой ситуации, именно поэтому она не согласна на сделку при любых условиях. Она буквально диктует условия: мол, ок, заморозка, но тут обмениваем; тут заморозим, но не признаем; курс на Запад продолжаем; армию и милитаризацию продолжаем и т. д.
Именно поэтому это тормозит Кремль, который хочет именно капитуляции Украины и максимально выгодных себе предложений на основании того, какие жертвы и вложения он уже влил в войну. То есть вообще вся тема с переговорами — это одна большая игра и напускание дыма: Россия хочет додавить цели-минимум, Украина не согласна сдавать позиции и может воевать.
В США это понимают? Да, понимают. Украина грамотно, не уходя от темы переговоров и соглашаясь на них при всех условиях (своих условиях), продолжает шатать РФ — и, видимо, на это и расчет. Когда завтра "договорнячок", и вы в позиции проигрывающего, то вы не линейки дальнобойных дронов наращиваете, а лагеря беженцев строите и за гуманитаркой в очереди встаете.
Еще раз: не вопрос о "стабилизации фронта" является препятствием для окончания войны, а отсутствие тупиковой ситуации у обеих сторон. Но со стратегической позиции у РФ ситуация хуже, так как экономика (которая — базис всему, в первую очередь военной машине) у Украины дотационная и на поддержке извне, а у РФ — нет. Именно поэтому в Кремле, понимая это, идут на контакты, пытаясь выцеганить себе цели-минимум (захват областей, вписанных в Конституцию, и демилитаризация Украины плюс без НАТО).
Если бы у Кремля все было на мази и он триумфально шел бы к победе, он бы не вел переговоры — ни с Трампом, ни с кем иным, а просто воевал бы дальше. Сам факт того, что тот, кто обладает инициативой на стратегическом уровне, тот, кто начал войну, идет на переговоры, говорит о том, что он прекрасно понимает: весь этот праздник возможностей и успехов не вечен, и нужно соскочить (с нахапанным), но соскочить так, чтобы, по классике, вчера не было рано, а завтра уже поздно.
Цель Украины, как по мне, — не дать Кремлю соскочить. Вести все это до логичного конца. Думаю, в Киеве это понимают, иначе не наращивали бы мощности и производство.

Ігаль Левін

Давно не було, блять

Чи є в мене в стрічці хтось, хто круто ростив B2C-продукти на ринках США та Європи? Дружній стартап у сфері б’юті/лакшері шукає такого спеціаліста, особливо якщо ви зараз у пошуках нового виклику. Писати на alexa@aromoshelf.com

Буду вдячний за поширення!

Якщо ви во Львові, та вмієте паять не кривими руками, то є можливість долучитись до гарної компанії, та робити цікаві речи отримуючи класну зарплатню:

Львів! Потрібна людина яка ненавидить русню, добре паяє,  не боїться SMD, знає що таке MEMS пристрої, досвід роботи на ІЧ станціях вітається. Для звязку - gpuv@proton.me

Перший раз дивився у вікно як щось сбивають з ночи на 26.02.2022 коли прямо над нашим будинком збили свнсб літак. До того сам не дивився, та на родину гиркав, щоб до вікон не підходили.

А хто знає долю CRDF, STCU та інших?

З понеділка: Львів, Ужгород, Чернівці, Франик, Тернопіль. 2700км. 8 підприємств, та дві зустрічи зі старими друзями.
Але, важко, блін, вночи по к
Карпатах по другорядним дорогах.

Ось це і є їх справжня національна ідея:

«L'attente de la gloire et des richesses la distrait de l'ignominie qu'elle endure. L'esclave à genoux rêve de domination mondiale, espérant effacer la marque honteuse du renoncement à toute liberté publique et personnelle. La Russie voit en l'Europe sa proie, qui tôt ou tard lui appartiendra en raison de nos discordes. Elle attise chez nous l'anarchie, espérant profiter de la décomposition qu'elle a elle-même favorisée. L'Europe suit le même chemin que la Pologne, disent-ils à Saint-Pétersbourg. Par un libéralisme vain, elle s'affaiblit elle-même, tandis que nous restons puissants précisément parce que nous ne sommes pas libres. Supportons donc le joug, pour que notre honte se venge sur les autres.»

Літературний (не дослівний) переклад українською з літературного перекладу свнсбч:
"Серце російського народу кипить від сильної, нестримної пристрасті до завоювань. Це одна з тих пристрастей, що зароджуються лише в душах пригноблених і живляться всенародним стражданням. Разом із принизливим покірним підкоренням удома, ця нація заздалегідь спокутує свою мрію про тиранічну владу над іншими народами. Очікування слави та багатства відволікає її від пережитого нею безчестя. Раб, що стоїть на колінах, марить світовим пануванням, сподіваючись змити з себе ганебне тавро відмови від будь-якої суспільної та особистої свободи. Росія бачить у Європі свою здобич, яка рано чи пізно опиниться в її руках через наші розбрати. Вона розпалює у нас анархію, сподіваючись скористатися тим розкладом, якому сама ж і сприяла. «Європа йде тією ж дорогою, що й Польща», — кажуть у Петербурзі. Її марний лібералізм лише послаблює її саму, тоді як ми залишаємося могутніми саме тому, що не є вільними. Тож терпітимемо ярмо — за власний сором ми відіграємося на інших."

le marquis de Сustine, La Russie en 1839 — Tome 3

Вважвв, що то не проблема, а позиція. Але зараз дитинка взагалі не розуміє свнсбмовних дітей. Перепитав декілька друзів - таж історія. Це те, що хотів кабаєв: 100% свнсбмовну дитину за три роки примусив забути це лайно.

Сорока принесла, що в сьогодняшніх новинах для нешироких важливо "де", а не "кого" :)