ЧАСТИНА 2
Тобто, майже 1 трильйон доларів США перетворюється з усіма додатковими «інпутами» на 4+ трильйона доларів США у вигляді кінцевої продукції.
США за допомогою серії законів, програм направлених на розвиток / стимулювання стратегічних секторів економіки та кредитування системно важливих сировинних проектів, та Executive Orders наразі нарощує свої позиції у видобутку / переробці критичних мінералів. Також, США застосовує свої домінуючі позиції у технологіях виробництва напівпровідників / чипів для стримання ключових суперників (також застосовує інструмент експортного контролю).
💡 Які структурні зміни та геополітичні процеси ми можемо очікувати найближчими роками?
(1) Після десятиліть глобалізації, ми побачимо фрагментацію вартісних ланцюгів та ланцюгів постачання. Ми активно вже спостерігаємо ці процеси. Ми також побачимо протекціонізм.
(2) США буде робити серію різноманітних кроків для того, щоб знизити свої ризики. Ми будемо бачити активне фінансування окремих стратегічно-важливих проектів (переробка РЗЕ, виробництво перманентних магнітів, видобуток літію та виробництво карбонат літію, переплавка титанової губки у сучасні сплави для ВПК та аерокосмічного сектору, та багато іншого).
(3) Китай буде активно використовувати експортний контроль по відношенню до рідкісних металів та РЗЕ, та до технологій повʼязаних з їх глибокою переробкою. З великою вірогідністю, Китай буде частково застосовувати експортний контроль в деяких ланках в ланцюгах переробки літію. Китай буде застосовувати свої технологічні можливості, патенти та економіку масштабу для впливу на конкуренцію на світових ринках. Інструменти «soft power» та економічні важелі впливу будуть активно застосовуватися так як ми це побачили в Індонезії. Також, ми спостерігаємо аналогічні кейси в Африці.
(4) Європа повинна прокинутися в плані ре-індустріалізації і почати робити конкретні кроки для не просто диверсифікації ризиків, а для повернення комплексних виробничих ланцюгів на свій континент. Також, Європі слід повертатися до атомної енергетики, і мені здається, що це буде дуже важливою та цікавою дискусією у наступні роки. Вирішення питання конкурентноспроможності буде пріоритетним, і для цього необхідно буде переглянути багато застарілих підходів та ціноутворення на енергетичні «inputs», зокрема е/е.
🇺🇦 Яка наша можлива роль і як це все може затягнути Україну у нові геополітичні промислові та технологічні процеси?
Ми можемо запропонувати себе, як «промисловий форпост» для наших стратегічних партнерів. Ми маємо ресурсну базу, маємо експертизу та кваліфікованих спеціалістів, маємо промислову історію. Наша географічна локація та логістичні можливості, це також плюс. У нас є велика та цікава ресурсна база, але нам необхідно зробити ще ціле домашнє завдання щодо неї. Нам не вистачає довгострокового фінансового ресурсу, деяких технологій та інтеграції в світові ланцюги постачання. Також, можуть бути деякі питання з cost curves та собівартістю виробництва (зокрема в мене занепокоєння щодо цін на е/е), але їх можливо вирішити, якщо всі будемо працювати в одному напрямку. Ми також можемо запропонувати технопарки, та глибоку переробку.
Якщо оберемо шлях розбудови кластерів, то зможемо максимізувати економічний ефект, і головне - якщо будемо будувати кластери, то зможемо легше конкурувати проти «грандів» в площині cost curves та зможемо інтегруватись в світові вартісні ланцюги не тільки з сировиною, а саме з продукцією з доданою вартістю.
У нас зараз історична можливість.
Я вірю в Україну як ніколи.
P.S. Також, ці роздуми у формі тексту появились після дуже влучного та цікавого вчорашнього ФБ посту Natalija Shapoval щодо «угоди про CRM» та про наш потенціал в критичних мінералах.
Джерело