Тортура однією пір’їнкою або що робити з пасивною агресією?
Як правило, агресія у нас асоціюється з прямим насильством, бійкою, криками і руйнуванням. Проте в сучасному світі надто часто люди послуговуються пасивною агресією або «насильством в розстрочку».
До речі, знаєте якою була «найлагідніша» тортура древнього Китаю? Це коли людину прив’язували і лоскотали пір’їнкою до смерті … Коли я прочитала про це, моє розуміння того, яких форм може набувати людська агресія дуже розширилась.
Що ж таке ця пасивно-агресивна поведінка?
Пасивна агресія це таке собі вираження своїх негативних почуттів непрямим способом. Коли людина ніби нічого такого й не робить, більш того вона займає позицію «офіційної жертви», але тіпає або хочеться плакати після такого контакту чомусь вам.
Зазвичай пасивно-агресивна поведінка набуває цікавих форм. Ось мабуть навіть неповний перелік її видів:
Образи і плекання у вас почуття провини:
✔️«міг би й сам/сама здогадатись»;
Мовчанка та ігнорування:
✔️одне з найгіршого, на що скаржаться клієнти - «моя мама могла мовчати і не говорити зі мною днями, а інколи і цілий тиждень»;
Знецінення і сумнівні компліменти:
✔️ «11? а чому не 12?», «гарна дівчина, от якби ти ще заміж вийшла»;
Сарказм:
✔️«Звичайно, тільки ти у нас така ідеальна»;
Приниження і тиск:
✔️«Бо я так сказав», «Рахую до 10-ти. Раз, два, три…»;
Незадоволений вигляд та закочування очей:
✔️напевно цей пункт можна не пояснювати.
А ще ж є маніпуляції, шантаж і саботаж та інше, яких настільки багато, що потрібно було б про це писати окремий допис.
Проте, до яких би форм провокативної поведінки не вдавалась людина, ключовим маркером того, що ви потрапили у долину пасивної агресії є те, що в результаті, якраз ви починаєте відчувати активну агресію - наче ось-ось вибухнете!
Це і є пастка - якщо погодитесь з «пасивною агресією», то ви підтвердите, що ви й справді винні, якщо вибухнете, ви автоматично станете агресором, а людина, яка по суті спровокувала ситуацію лише підтвердить гордий статус вашої «офіційної жертви».
Що ж робити?
Для початку, в жодному разі не намагайтись щось виправдовуватись (ви ж пам’ятаєте, що це пастка?) Краще зайняти позицію незаангажованого спостерігача і покроково спостерігати за тим, що відбувається:
1) Проаналізуйте чи це людина випадково зірвалась і не може справлятися з негативними емоціями, чи у неї така система поведінки (тоді це буде проявлятися і до щодо інших - дітей, батьків, друзів, колег);
2) Не намагайтеся щось довести
Якщо це одиничний випадок - почекайте поки
емоції заспокояться і скажіть людині, що вам важливі стосунки з нею і домовитися, як можна було би вчинити, щоб таких прикрих ситуацій не виникало в майбутньому?
3) Якщо це ділові стосунки - чітко визначте свої зобов’язання, дотримуйтеся меж своїх компетенцій і я б рекомендувала після першого ж такого випадку перейти в режим переписки (адже тоді ми обходимо емоції і, зрештою, інформацією, яка зафіксована фактично, важче буде маніпулювати);
4)Якщо ж це системна поведінка у людини - перш за все, вирішіть, чи ви взагалі хочете мати справу з такою людиною? І якщо відповідь все ж «так», бо це ваші близькі чи родичі, то оберіть ту дистанцію, з якої ви можете залишатися поруч.
Головне пам’ятайте, що коли ви зустрілись з пасивною агресією, шукати компроміси чи виправдовуватись є справою абсолютно безперспективною. А ось що може врятувати ваші нервові клітини, це не брати чуду агресію на власний рахунок - адже це не про вас.
Тож, якщо такого контакту таки не оминути, спробуйте дотримуватися двох правил, які можуть допомогти вам минути долину пасивної агресії з найменшими втратами:
1) З терористами переговори не ведуть;
2) «Немає поганих людей, є погано вибрана дистанція».
Як правило, агресія у нас асоціюється з прямим насильством, бійкою, криками і руйнуванням. Проте в сучасному світі надто часто люди послуговуються пасивною агресією або «насильством в розстрочку».
До речі, знаєте якою була «найлагідніша» тортура древнього Китаю? Це коли людину прив’язували і лоскотали пір’їнкою до смерті … Коли я прочитала про це, моє розуміння того, яких форм може набувати людська агресія дуже розширилась.
Що ж таке ця пасивно-агресивна поведінка?
Пасивна агресія це таке собі вираження своїх негативних почуттів непрямим способом. Коли людина ніби нічого такого й не робить, більш того вона займає позицію «офіційної жертви», але тіпає або хочеться плакати після такого контакту чомусь вам.
Зазвичай пасивно-агресивна поведінка набуває цікавих форм. Ось мабуть навіть неповний перелік її видів:
Образи і плекання у вас почуття провини:
✔️«міг би й сам/сама здогадатись»;
Мовчанка та ігнорування:
✔️одне з найгіршого, на що скаржаться клієнти - «моя мама могла мовчати і не говорити зі мною днями, а інколи і цілий тиждень»;
Знецінення і сумнівні компліменти:
✔️ «11? а чому не 12?», «гарна дівчина, от якби ти ще заміж вийшла»;
Сарказм:
✔️«Звичайно, тільки ти у нас така ідеальна»;
Приниження і тиск:
✔️«Бо я так сказав», «Рахую до 10-ти. Раз, два, три…»;
Незадоволений вигляд та закочування очей:
✔️напевно цей пункт можна не пояснювати.
А ще ж є маніпуляції, шантаж і саботаж та інше, яких настільки багато, що потрібно було б про це писати окремий допис.
Проте, до яких би форм провокативної поведінки не вдавалась людина, ключовим маркером того, що ви потрапили у долину пасивної агресії є те, що в результаті, якраз ви починаєте відчувати активну агресію - наче ось-ось вибухнете!
Це і є пастка - якщо погодитесь з «пасивною агресією», то ви підтвердите, що ви й справді винні, якщо вибухнете, ви автоматично станете агресором, а людина, яка по суті спровокувала ситуацію лише підтвердить гордий статус вашої «офіційної жертви».
Що ж робити?
Для початку, в жодному разі не намагайтись щось виправдовуватись (ви ж пам’ятаєте, що це пастка?) Краще зайняти позицію незаангажованого спостерігача і покроково спостерігати за тим, що відбувається:
1) Проаналізуйте чи це людина випадково зірвалась і не може справлятися з негативними емоціями, чи у неї така система поведінки (тоді це буде проявлятися і до щодо інших - дітей, батьків, друзів, колег);
2) Не намагайтеся щось довести
Якщо це одиничний випадок - почекайте поки
емоції заспокояться і скажіть людині, що вам важливі стосунки з нею і домовитися, як можна було би вчинити, щоб таких прикрих ситуацій не виникало в майбутньому?
3) Якщо це ділові стосунки - чітко визначте свої зобов’язання, дотримуйтеся меж своїх компетенцій і я б рекомендувала після першого ж такого випадку перейти в режим переписки (адже тоді ми обходимо емоції і, зрештою, інформацією, яка зафіксована фактично, важче буде маніпулювати);
4)Якщо ж це системна поведінка у людини - перш за все, вирішіть, чи ви взагалі хочете мати справу з такою людиною? І якщо відповідь все ж «так», бо це ваші близькі чи родичі, то оберіть ту дистанцію, з якої ви можете залишатися поруч.
Головне пам’ятайте, що коли ви зустрілись з пасивною агресією, шукати компроміси чи виправдовуватись є справою абсолютно безперспективною. А ось що може врятувати ваші нервові клітини, це не брати чуду агресію на власний рахунок - адже це не про вас.
Тож, якщо такого контакту таки не оминути, спробуйте дотримуватися двох правил, які можуть допомогти вам минути долину пасивної агресії з найменшими втратами:
1) З терористами переговори не ведуть;
2) «Немає поганих людей, є погано вибрана дистанція».