Ніколи не ходіть одними й тими ж стежками.
Чи ви коли небудь задумувались чим саме відрізняються так звані «везунчики» і «невдахи»?
Це можливо прозвучить дещо несподівано, але в психології ці феномени вже дещо досліджені і як виявилося, основна відмінність між «везунчиками» і «невдахами» полягає в особливостях фокусу їхньої …. уваги!!
Дослідження:
Якось англійський професор Річард Вайзман зацікавився феноменом удачі і провів дослідження, яке виявилося лонгітюдним та потім тривало ще 10 років. А почалося все з того, що Вайзман через оголошення в газеті знайшов 400 людей різного віку статі та статусу, з яких сформувалося 2 групи - в одній були ті, які вважали себе везунчиками, а в другій ті, які думали, що вони невдахи.
Тоді він ппросив обидві групи досліджуваних переглянути газету і порахувати - яка в ній кількість фотографій?
І тут, увага!!
Невдахи витратили на це понад 2 хв часу, а везунчики лише декілька секунд.
Чому така різниця?
Річ у тім, що вже на 2 сторінці газети було розміщене оголошення: «Годі рахувати. В цій газеті всього 43 фотографії». Більш того, нижче був текст - «Покажи професору, цей текст і отримаєш 250$»
Люди які вважали себе «невдахами», не помічали жодного з цих послань…. Професор Вайзман пояснював це більш звуженим фокусом уваги, зосередженим виключно на поставленій цілі та, як наслідок, закритості до нового досвіду, який іноді підкидає хороші можливості.
Більш того, за спостереженнями Вайзмана, везунчики протягом наступних 10 років частіше опинялися в більш різноманітних життєвих ситуаціях, чим збільшували свій шанс на удачу.
Скажу вам більше, колись я проводила психологічні тренінги і цей феномен також раз по раз повторювався. Наприклад, метою однієї вправи на одному з таких тренінгів було показати, що ми інколи буквально сидимо попою на ресурсах і не помічаємо їх. Тому я завчасно причіпляла конверт з грошима під сидінням стільців деяких учасників рандомним чином. Як ви гадаєте, скільки учасників бодай намагались встати і зазирнути під стілець, коли я навіть прямо стверджувала, що хтось з вас зараз справді сидить на грошах? Не повірите, але спершу серед 15-20 учасників тренінгу таких людей виявлялось небагато - всього двоє-четверо. І лише коли хтось таки витягав конверт з-під свого сидіння грошима, інші учасники починали й собі зазирати під свої, а інколи й під чужі стільці 🙈
Що ми можемо взяти з цієї історії для себе? Везунчики більш відкриті до нового досвіду і, відповідно, мають ширший фокус уваги. Вони більше пробують, хоча й ризикують при цьому помилятися, але після помилкового рішення встають і знову пробують. Що суттєво збільшує імовірність успіху.
В одному інтервʼю, Вайзман описав це метафорою осіннього саду. Адже на початку осені в саду є купа яблук тоді, звісно, як везунчики так і невдахи запросто назбирають собі повного кошика яблук. Та якщо уявити, що це вже пізня осінь і яблук в саду залишилось зовсім мало і ви скажете назбирати яблук цим двом зовсім різним типам людей, то невдаха використає стратегію звуженого фокусу, - він пошукає яблука під деревом і, відповідно, ходитиме одними й тими ж стежками, якими швидше за все ходили збирачі і до нього, тож мабуть його кошик буде напівпорожнім. А ось везунчик розширить свій фокус - піде позазирати чи часом не закотилися яблука по-під парканом або десь осторонь в траві, ходитиме різними, часто неочікуваними шляхами та поверенться до вас з купою яблук.
З одного боку це виглядатиме як удача, проте ми з вами можемо помітити, що везунчики ніколи не ходять одними і тими ж стежками.
Чи ви коли небудь задумувались чим саме відрізняються так звані «везунчики» і «невдахи»?
Це можливо прозвучить дещо несподівано, але в психології ці феномени вже дещо досліджені і як виявилося, основна відмінність між «везунчиками» і «невдахами» полягає в особливостях фокусу їхньої …. уваги!!
Дослідження:
Якось англійський професор Річард Вайзман зацікавився феноменом удачі і провів дослідження, яке виявилося лонгітюдним та потім тривало ще 10 років. А почалося все з того, що Вайзман через оголошення в газеті знайшов 400 людей різного віку статі та статусу, з яких сформувалося 2 групи - в одній були ті, які вважали себе везунчиками, а в другій ті, які думали, що вони невдахи.
Тоді він ппросив обидві групи досліджуваних переглянути газету і порахувати - яка в ній кількість фотографій?
І тут, увага!!
Невдахи витратили на це понад 2 хв часу, а везунчики лише декілька секунд.
Чому така різниця?
Річ у тім, що вже на 2 сторінці газети було розміщене оголошення: «Годі рахувати. В цій газеті всього 43 фотографії». Більш того, нижче був текст - «Покажи професору, цей текст і отримаєш 250$»
Люди які вважали себе «невдахами», не помічали жодного з цих послань…. Професор Вайзман пояснював це більш звуженим фокусом уваги, зосередженим виключно на поставленій цілі та, як наслідок, закритості до нового досвіду, який іноді підкидає хороші можливості.
Більш того, за спостереженнями Вайзмана, везунчики протягом наступних 10 років частіше опинялися в більш різноманітних життєвих ситуаціях, чим збільшували свій шанс на удачу.
Скажу вам більше, колись я проводила психологічні тренінги і цей феномен також раз по раз повторювався. Наприклад, метою однієї вправи на одному з таких тренінгів було показати, що ми інколи буквально сидимо попою на ресурсах і не помічаємо їх. Тому я завчасно причіпляла конверт з грошима під сидінням стільців деяких учасників рандомним чином. Як ви гадаєте, скільки учасників бодай намагались встати і зазирнути під стілець, коли я навіть прямо стверджувала, що хтось з вас зараз справді сидить на грошах? Не повірите, але спершу серед 15-20 учасників тренінгу таких людей виявлялось небагато - всього двоє-четверо. І лише коли хтось таки витягав конверт з-під свого сидіння грошима, інші учасники починали й собі зазирати під свої, а інколи й під чужі стільці 🙈
Що ми можемо взяти з цієї історії для себе? Везунчики більш відкриті до нового досвіду і, відповідно, мають ширший фокус уваги. Вони більше пробують, хоча й ризикують при цьому помилятися, але після помилкового рішення встають і знову пробують. Що суттєво збільшує імовірність успіху.
В одному інтервʼю, Вайзман описав це метафорою осіннього саду. Адже на початку осені в саду є купа яблук тоді, звісно, як везунчики так і невдахи запросто назбирають собі повного кошика яблук. Та якщо уявити, що це вже пізня осінь і яблук в саду залишилось зовсім мало і ви скажете назбирати яблук цим двом зовсім різним типам людей, то невдаха використає стратегію звуженого фокусу, - він пошукає яблука під деревом і, відповідно, ходитиме одними й тими ж стежками, якими швидше за все ходили збирачі і до нього, тож мабуть його кошик буде напівпорожнім. А ось везунчик розширить свій фокус - піде позазирати чи часом не закотилися яблука по-під парканом або десь осторонь в траві, ходитиме різними, часто неочікуваними шляхами та поверенться до вас з купою яблук.
З одного боку це виглядатиме як удача, проте ми з вами можемо помітити, що везунчики ніколи не ходять одними і тими ж стежками.