Написала невеличкий психологічний аналіз про те, чому люди стають на сторону агресора?
Напевно ви вже чули про три основні стресові реакції 3-F: бий-біжи-завмри (Fight-Flight-Freeze). Це складні реакції нервової системи, які виникають у відповідь на ситуацію небезпеки та дозволяють людині захистити себе різними способами: або боротися з загрозою, або втекти, або завмерти, ціпеніючи, якщо ні боротися, ні втекти зараз неможливо.
Та існує ще одна, поки що менш відома назагал, проте добре відома нам, психотерапевтам стресова реакція - реакція умиротворення або упокорення агресору (Fawn). Термін Fawn був запропонований психотерапевтом Пітом Уокером у його книзі «Комплексний ПТСР: від виживання до процвітання» у 2013 році.
Це і є наша четверта стресова реакція, яка зазвичай спрацьовує на загрозу скривдження іншою людиною, або групою людей, які сприймаються, як домінантні (щоб зрозуміти як це працює пригадайте, як стискає всередині при раптовій зустрічі з вуличними хуліганами).
Впадаючи в реакцію упокорення, людина починає погоджуватися зі всіма вимогами кривдника, підсвідомо намагаючись його задобрити та бути привабливою і покірною, аби уникнути загрози щодо себе з його боку (до речі, саме на цій реакції базується Стокгольмський синдром).
Травмовані діти часто тяжіють саме до такої реакції, аби вижити. Найгірше, що з часом вона може вкорінитися та стати типовою стратегією виживання. Тобто в емоційно складних ситуаціях людина буде схильна до реакцій упокорення, які можна помітити по співзалежній поведінці, компульсивних намаганнях догодити, або задобрити іншого, навіть ціною власних потреб…
Як виглядає реакція упокорення?
Упокорення часто виглядає саме як «надмірне догоджання іншим» і схоже на поведінку офіціанта, який намагається всіляко вгодити знаменитості.
В житті це можна помітити, коли хтось намагається виглядати надмірно готовим до співпраці, або корисним, навіть на шкоду собі. І хоча, для нас є цілком природним бажання допомагати іншим людям, проте ключовою відмінною рисою упокорення буде саме нав'язлива неможливість припинити свою поведінку догоджання уже явно в екстремальний та нездоровий спосіб, нехтуючи своїми потребами.
Чому так відбувається?
Іноді люди, які пережили травми, складний досвід дитинства, чи жорстоке поводження, підсвідомо упокорюються у відповідь на жорстоке ставлення, намагаючись задобрити кривдника.
В цей час людині може навіть здаватись, що це буде цілком логічно - поступитись, аби запобігти небезпеці.
Проте це не означає, що хтось справді свідомо погоджується на жорстоке поводження щодо себе. Швидше варто сприймати таку поведінку, як автоматичну захисну реакцію, коли людина не відчуває ресурсу впоратись, або вважає, що така поведінка гарантує їй безпеку.
Найгірше у такій поведінковій стратегії є те, що коли ідея "упокоритись аби захиститись" у людини закріпиться, то в майбутньому вона знову буде так поводитися, нехтуючи своїми кордонами, потребами та навіть особистісною цілісністю.
Що ж робити, якщо ви помітили схильність до екстремального упокорення у себе?
Якщо ви постійно намагаєтеся сподобатися іншим, як-от надмірно вибачаєтесь, берете на себе згладжування ситуацій та маєте труднощі з відстоюванням власних потреб та кордонів, варто переглянути свій минулий досвід - чи не виникли ці реакції як наслідок тривалого неналежного виховання, наявності аб’юзу у батьківсько-дитячих стосунках, чи глибшої травми, які й провокують ці складні фізіологічні та психологічні реакції.
Адже разом з кращим аналізом пережитого досвіду, з'являється більше розуміння, яке можна використати для особистісного зростання.
Звісно, у цьому може допомогти також звернення за психологічною підтримкою до відповідного фахівця. Тим більше, що зараз є багато ефективних методів психотерапії, які можуть допомогти при травмах. Ось перелік найбільш рекомендованих методів:
- EMDR терапія (десенсибілізаця та переробка рухом очей), яка зосереджена на обробці травматичних спогадів;
Напевно ви вже чули про три основні стресові реакції 3-F: бий-біжи-завмри (Fight-Flight-Freeze). Це складні реакції нервової системи, які виникають у відповідь на ситуацію небезпеки та дозволяють людині захистити себе різними способами: або боротися з загрозою, або втекти, або завмерти, ціпеніючи, якщо ні боротися, ні втекти зараз неможливо.
Та існує ще одна, поки що менш відома назагал, проте добре відома нам, психотерапевтам стресова реакція - реакція умиротворення або упокорення агресору (Fawn). Термін Fawn був запропонований психотерапевтом Пітом Уокером у його книзі «Комплексний ПТСР: від виживання до процвітання» у 2013 році.
Це і є наша четверта стресова реакція, яка зазвичай спрацьовує на загрозу скривдження іншою людиною, або групою людей, які сприймаються, як домінантні (щоб зрозуміти як це працює пригадайте, як стискає всередині при раптовій зустрічі з вуличними хуліганами).
Впадаючи в реакцію упокорення, людина починає погоджуватися зі всіма вимогами кривдника, підсвідомо намагаючись його задобрити та бути привабливою і покірною, аби уникнути загрози щодо себе з його боку (до речі, саме на цій реакції базується Стокгольмський синдром).
Травмовані діти часто тяжіють саме до такої реакції, аби вижити. Найгірше, що з часом вона може вкорінитися та стати типовою стратегією виживання. Тобто в емоційно складних ситуаціях людина буде схильна до реакцій упокорення, які можна помітити по співзалежній поведінці, компульсивних намаганнях догодити, або задобрити іншого, навіть ціною власних потреб…
Як виглядає реакція упокорення?
Упокорення часто виглядає саме як «надмірне догоджання іншим» і схоже на поведінку офіціанта, який намагається всіляко вгодити знаменитості.
В житті це можна помітити, коли хтось намагається виглядати надмірно готовим до співпраці, або корисним, навіть на шкоду собі. І хоча, для нас є цілком природним бажання допомагати іншим людям, проте ключовою відмінною рисою упокорення буде саме нав'язлива неможливість припинити свою поведінку догоджання уже явно в екстремальний та нездоровий спосіб, нехтуючи своїми потребами.
Чому так відбувається?
Іноді люди, які пережили травми, складний досвід дитинства, чи жорстоке поводження, підсвідомо упокорюються у відповідь на жорстоке ставлення, намагаючись задобрити кривдника.
В цей час людині може навіть здаватись, що це буде цілком логічно - поступитись, аби запобігти небезпеці.
Проте це не означає, що хтось справді свідомо погоджується на жорстоке поводження щодо себе. Швидше варто сприймати таку поведінку, як автоматичну захисну реакцію, коли людина не відчуває ресурсу впоратись, або вважає, що така поведінка гарантує їй безпеку.
Найгірше у такій поведінковій стратегії є те, що коли ідея "упокоритись аби захиститись" у людини закріпиться, то в майбутньому вона знову буде так поводитися, нехтуючи своїми кордонами, потребами та навіть особистісною цілісністю.
Що ж робити, якщо ви помітили схильність до екстремального упокорення у себе?
Якщо ви постійно намагаєтеся сподобатися іншим, як-от надмірно вибачаєтесь, берете на себе згладжування ситуацій та маєте труднощі з відстоюванням власних потреб та кордонів, варто переглянути свій минулий досвід - чи не виникли ці реакції як наслідок тривалого неналежного виховання, наявності аб’юзу у батьківсько-дитячих стосунках, чи глибшої травми, які й провокують ці складні фізіологічні та психологічні реакції.
Адже разом з кращим аналізом пережитого досвіду, з'являється більше розуміння, яке можна використати для особистісного зростання.
Звісно, у цьому може допомогти також звернення за психологічною підтримкою до відповідного фахівця. Тим більше, що зараз є багато ефективних методів психотерапії, які можуть допомогти при травмах. Ось перелік найбільш рекомендованих методів:
- EMDR терапія (десенсибілізаця та переробка рухом очей), яка зосереджена на обробці травматичних спогадів;