У 1932 році Славсько також стало однією із зупинок богемного лижного потяга. Його офіційна назва була «Ралійний», але в народі маршрут називали «Лижі – дансинґ — бридж».

Перший поїзд такого штибу йшов зі Львова й мав п’ять вагонів, зібраних із різних міст, плюс клубний вагон-ресторан, а за сумісництвом кінотеатр. У наступні роки маршрути подовжували, змінювали. Для поїздок із Варшави на місцевому заводі Lilpop, Rau and Lowenstein збудували потяг-красень. Купе тут нагадували розкішні готельні номери, зі спальнями та купальними кабінами. Лижі везли в окремому багажному вагоні. Ввечері ресторани слугували й дансинґами – майданчиками для танців. Грав камерний оркестр. У барі можна було купити путівники та буклети про місця за маршрутом. Був тут і вагон-кінозал. Коли ж траплялася відлига, лижники гаяли час за партіями у бридж.

По маршруту 1,2 тисячі кілометрів потяг їхав 10 днів. Мав зупинки в Закопаному, Криниці, Трускавці, Ворохті та інших популярних локаціях. Вночі їхав, удень очікував, коли пасажири вдосталь накатаються. Квиток коштував 200 злотих – приблизно дві середні місячні зарплати на той час. У ціну входили проїзд, місце в купе з постільною білизною, перевезення багажу та участь у туристичних програмах на зупинках. За шведський стіл, ремонт лиж і роботу інструкторів потрібно було доплачувати.

Фрагмент з книги "Карпати коротка історія мандрів", Ірина Пустиннікова

Фото |  Славсько, поїзд «Лижі – дансинґ — бридж», 1930-ті

〰️   Муза&Селінджер