Муза&Селінджер


Channel's geo and language: Ukraine, Ukrainian
Category: Edutainment


Канал для людей, які в пошуках натхнення ✨️
Книги, геніальні особисті, мистецтво, кіно та культурні події.
Авторка - @Oksana_Bahriy

Related channels  |  Similar channels

Channel's geo and language
Ukraine, Ukrainian
Category
Edutainment
Statistics
Posts filter




Він працював досить дивно. У Рене Маґрітта не було своєї студії, він малював за мольбертом, одягнений в діловий костюм, в маленькій кімнаті з килимом на підлозі. Він був вкрай акуратним в роботі з фарбами, кругом ідеальна чистота.

Окрім правильних ділових костюмів пошитих на замовлення, Маґрітт любив синематограф, особливо фільми Луї Феяда про Фантомаса, обожнював копатися в енциклопедіях, цікавився філософією та фотографією. Він зберігав велику колекцію книжок видатних філософів: Декарта, Платона, Спінози, Сартра, Фіхте.

Художник не любив психоаналіз, подорожі, професійний героїзм, декоративне мистецтво, голос диктора, запах нафталіну, новини, п'яниць.

Коли читаєш його тексти і роздивляєшся картини, усвідомлюєш, наскільки дивною людиною він був, але як говорили друзі, йому вдалось замаскувати цей факт звичайним існуванням дрібного буржуа.

Фото | Рене Маґрітт вдома, 1960-ті

〰️ Муза&Селінджер












Після Першої світової війни найвидатнішим домом haute couture у Брюсселі був Maison Norine. Назва походила від імені Онорін Дескривер, елегантної модерної жінки, яку називали Ноно. Вона заснувала Norine після війни разом зі своїм чоловіком Полем-Ґюставом Ван Геке, власником брюссельських барів, журналістом, письменником, кутюр'є та артдилером, який впроваджував у бельгійській столиці моду на все паризьке. У 1920-х пара стала покровителями Маґрітта.

Із 1924 року рекламу і плакати їм створював саме Маґрітт, який обрав для цього виразний стиль ар-деко.

Реклама Norine авторства Рене Маґрітта свідчить про те, що він розумівся на моді, одязі та його здатності приховати за собою особу, і ця ідея часто з'являлася на пізніших полотнах.

〰️ Муза&Селінджер






В 1949 році Маґрітт розвинув ідею розмови з літературою на серії полотен під назвою "Імперія світла" із відсилом до вірша Поля Нуже. До серії увійшло 17 версій зображень сільського ландшафту, на яких денне небо висить над нічною вулицею, недоречно освітленою ліхтарем у нижній частині картини. У телевізійному інтерв'ю 1956 року Маґрітт описав картину так: "Це нічний пейзаж і світле денне небо. На вулиці ми бачимо ніч, а на небі - яскравий день. Мені видається, що таке втілення дня і ночі нас і дивує, і тішить. Я називаю цю силу "поезією".

Час від часу митець позичав назви літературних творів, щоб "підсвітити" сенс своїх полотен, наприклад, "Вибіркові спорідненості" Ґете, "Небезпечні зв'язки" П'єра Шодерло де Лакло, "Квіти зла" Шарля Бодлера та "Сполучені посудини" Бретона.

Фрагмент з книги "Це Маґрітт", Патрішіа Аллмер

〰️ Муза&Селінджер


Forward from: Vogue Ukraine
У вівторок ввечері на аукціоні Christie's на Манхеттені версія загадкової картини бельгійського художника Рене Магрітта "Імперія світла", що зображує безлюдну нічну вулицю під яскравим денним небом, була продана за 121,2 мільйона доларів. Це не тільки рекорд ціни робіт самого художника, але й найдорожча картина в стилі сюрреалізму.

"Імперія світла" має 17 версій, найвідоміша зберігається у венеційському музеї Пеґґі Ґуґґенгайм. А це полотно належало румуно-американській дизайнерці Міці Еретган, якої не стало минулого року.


Марсель Пруст у своєму кабінеті на бульварі Хаусманн, 102 у Парижі облаштовує власну клітку. Ні сонячне світло, ні пил, ні шум не повинні відволікати його від роботи. Дуже специфічний work-life balance. Вікна кабінету він завісив потрійними шторами, стіни оббив пресованою пробкою. У цій звукоізоляції Пруст сидить при електричному світлі за написанням надміру ввічливих новорічних листів, як і щороку, з наполегливим проханням уберегти його в майбутньому від подарунків. Його не втомлювалися запрошувати, але кожен, хто це робив, знав, наскільки це невдячне заняття, чи приїде він, нарешті, чи ні, і чому, ймовірно, все ж таки не приїде, і так далі. У науці нерішучості з цим паном позмагався хіба що Кафка.

У цій звукоізоляції духу Марсель Пруст працює над романом про пам'ять і пошук втраченого часу. Перша частина має називатися «На Свановій стороні», і тонким чорнилом він виводить останні речення: «Реальність, яку я знав, більше не існувала. Певний спогад є лише жаль про певну мить; і будинки, дороги, алеї так само швидкоплинні, на жаль, як і роки».

Фрагмент з книги "1913: The year before the storm", Florian Illies

Фото | Марсель Пруст та леді, 1892

〰️ Муза&Селінджер


Вже завтра, 17 листопада, о 13:00 в Українському Домі на книжковому фестивалі "Фундамент" видавництво Projector Publishing проведе дискусію «Мозаїки: "совок" чи цінний модерністський спадок України».

Проте, чим вони є? Це спадок радянської пропаганди? Чи висловлювання українських митців тієї епохи, які хотіли в монументальному мистецтві закарбувати українську культуру?

Говоритимуть:
Олег Левій — дослідник і популяризатор монументального мистецтва, автор проєкту «кінцева»,

Олена Зарецька — художниця, очільниця Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького,

Олеся Котубей-Геруцька — журналістка Суспільне Культура, авторка блогу про особисту деколонізацію «Прощавай, імперіє!» 

Завітайте!

〰️ Муза&Селінджер


Коли Клоду Моне було п'ять років, сім'я переїхала у Гавр, де його батько почав працювати на свого шурина- бакалійника. Моне дуже подобалося жити так близько біля моря і досліджувати прилеглу сільську місцевість, але йому було важко зосереджуватися на навчанні: «Усі шкільні зошити я обмальовував зневажливими портретами учителів у анфас або в профіль максимально їх спотворюючи».

До шістнадцятирічного віку Моне так прославився своїми карикатурами, що, як він потім стверджував, заробив чимало грошей, малюючи жителів Гавра. Щонеділі близько п'ятої його карикатури вивішували у вітрині рамарні, де юрмилися жителі міста, щоб пореготати, упізнаючи на карикатурах себе чи друзів.

Над карикатурами Моне власник рамарні вивішував невеликі марини успішного місцевого художника Ежена Будена. Багато років потому Моне напише: «Я вважаю Будена своїм учителем», — але коли Моне вперше з ним познайомився - а тоді хлопцю було п'ятнадцять, — він по-юнацькому зверхньо поставився до старшого вчителя і його марин. Отож одного дня Буден сказав хлопцю, що той марнує свій талант, малюючи карикатури, і порадив йому натомість спробувати намалювати тамтешні морські краєвиди.

Згодом Моне згадуватиме поїздку з Буденом до моря: «Я спостерігав за всім особливо пильно, і мені здалося, ніби з моїх очей зірвали пелену... Я врешті збагнув, яким може бути малярство... Ви [Буден] першим навчили мене бачити і розуміти».

Фрагмент з книги "Це Моне", Сари Паппворт

〰️ Муза&Селінджер


Експозиція робіт Делоне в Центрі Жоржа Помпіду.

Фотографіями люб'язно поділилася Tetiana Khramova.

〰️ Муза&Селінджер


Соня Делоне - відома французька художниця, яка народилася в Одесі, яскрава представниця напрямку ар деко, чия творчість необмежувалася ніякими рамками.

Окрім живопису, Соня займалася дизайном одягу, створювала костюми та декорації для театральних постановок, ілюструвала книги і навіть розмальовувала авто.

Більше про художницю у матеріалі на vogue.ua

〰️ Муза&Селінджер



18 last posts shown.