Військовий говорить
Коли 300 тяжолі, це важко коли не можеш найти
Як вони просять.
Це дуже тяжко.
Один вижив за счет того — шо він терял сознаніе.
А ми не можем його знайти.
На К зеленка густіша.
Вся зеленка як стена
На Донеччині нема такого.
орки роблять. Артпідготовку.
2 позиції просто танк розібрав.
Одного пацаненка присипало. Танк працював.
А далі штурм піде.
А ти не можеш ні зайти, ні вийти.
Сейчас я тут дома побув. Набагато простіше.
Я перестав думать про це.
Менше став думать.
Улибаться став. Я замітив.
Більше нема цього.
Всередині щось зламалось.
Ще й чую дрон.
Перша реакція — ховаюсь.
Мені потрібно повернутись.
Але внутрішній блок зараз.
Дать задню зараз — це остання справа для офіцера.
Нагружає капітально.
Страх смерті не пішов.
Раніше боявся ситуативного страху.
Не було думки про саму смерть.
Але зараз відчуття смерті велике. Ми куди не заходили — виходили.
Відкочувалтсь, відкочувались, відкочувались.
Заходили в окопи по коліно.
Там хлопці попередні як сіли — і нічого не робили.
Нами почали закривати.
Ти постійно получаєш звездюлей.
«На війні не без убитого» я каже мій родич.
Але дуже багато
Рідні дзвонять.
Нас винять — що ми не забрали. Але ми не могли. Ніяк.
500 — це безвісти зниклі. Але по суті я знаю що вони там.
Фпв
Нормальна картинка на частоті 400 і вище.
А нижче — картинка неякісна виходить. І от вони на частоті нижче.
Ти коли розумієш, що ти нічого неможливо зробити.
Це дорога в один кінець.
Це завдання треба було виконувати. Але це як кажуть політичні цілі.
Ненавиджу такі цілі.
***
Поначалу не очень травматично. А потом начинают умирать те ребята, к которым ты привык.
Буквально после учебки — все происходит. В первый же месяц.
Много увидел всего сразу.
Как-то все держалось.
На 2 месяц после контузии — начало сильнее кидать в страх и в параною.
После контузии все сильнее и сильнее начиналось.
По нарастающей.
Триггеры срабатывали.
Руки трусятся.
А мне говорят: «ты молодой».
Я не понимаю ничего. И вдруг вижу пьяного командира в рацию.
И никогда не видел пьяных на позициях.
И я понимаю, что с ним больше никуда не могу идти.
***
Я мрію відкрити шашличну з побратимом.Я буду готувати. А він буде помгаати.
Купа процесів.
Почистити. Порізати.
Розпалити.
Прям тут у нас в К.
Ще книгу хочу написати про мою роту. Написати і видати.
Писати можу і наукову роботу.
І прозу літературну написати.
Меморалізувати. Для публічного ознайомлення.
Ще мрію подорожувати.
На південь Європи. Хорватія. Туреччина. Іспанія.
Там клімат хороший.
Але це я тут розслабився трошки, то почав про це думати. Там нема часу про це думать.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЯкщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy