Чергова зброя «судного дня». Українську владу охопила паніка після вчорашнього демонстраційного удару російської ракети РС-26 «Рубіж-Орешнік» по Дніпру. Верховна Рада скасувала засідання, бо з’явилися повідомлення, що сьогодні буде такий же удар по урядовому кварталу в Києві.

Недооцінювати проблему не варто. В Україні немає ні радарів, які здатні виявити такі ракети, ні систем ППО, здатних їх збивати. Проте і раніше російські ракети долали столичну ППО, прицільний удар по «Охматдиту» тому підтвердження. І урядовий квартал, при бажанні, росіяни могли б вже давно знищити.

Що з тим робити? Варіантів у нас небагато. Або продовжувати панікувати, і, як наслідок, схилятися до капітуляції (бо РФ тепер з нами говорить з позиції сили, якій ми нічого не протиставимо). Або нарощувати подальші удари по російським воєнним об’єктам, якщо маємо на то відповідний ресурс, звісно.

Загалом, протягом наступних двох місяців градус ескалації досягне свого піку. При чому підпитувати його будуть здебільшого гучні заяви політиків та заголовки ЗМІ, а не реальна шкода від тих чи інших дій. Ліддел Гарт якось написав, що не втрати військ, а втрата надії, вирішує результат війни. Проте в нинішню епоху інформаційних та гібридних воєн вбивати надію стало ще простіше, ніж будь-коли раніше.