Зараз багато говорять про управлінський хаос в ЗСУ. На третьому році повномасштабної війни це однією з ключових проблем українського війська. І одна з причин складного становища на фронтах.

Покажу як це виглядає на практиці на прикладі однієї зі спокійних нині ділянок фронту, де діють кілька бригад та купа доданих їм окремих підрозділів – батальйонних та ротних тактичних груп. Єдиної системи управління ними немає, наслідком є повний хаос та дезорганізація.

Коли на цю ділянку прибула нова РТГР, то за перший два дні в неї тричі змінилося підпорядкування – її просто передавали то одній, то іншій бригаді, за якоюсь незрозумілою логікою. Так само мінявся сектор відповідальності. Причому штаби бригад, а одного разу і самої цієї РТГР, забували про це попередити. І вони дізнавалися про це вже постфактум.

Як налагоджувати зв’язок, постачання, забезпечення в таких умовах? Управління боєм та взаємодію? Питання риторичні. Чисельні випадки friendly fire, які вже не для кого не є секретом, саме з-за цього, бо окремі підрозділи не знають, хто де знаходиться і хто за який сектор відповідає. В результаті на папері на цій ділянці маємо потужне угрупування. А по факту там просто збірка окремих підрозділів, командири яких не розуміють, кому підпорядковуються та не мають спільного плану дій.

Всі зміни військових структур та принципів управління потрібно було робити ще позавчора. Під час війни щось подібне змінювати та впроваджувати дуже складно, бо потрібно долати не лише опір ворога на фронті, але і опір наших бюрократів в погонах, які зацікавлені в зберіганні нинішньої системи. Проте іншого виходу у нас все одно немає.