Дивно… Але багато хто з так званих антіханукистів, ну тобто з тих, хто зараз бігає по стінах та стелі із криками «нам треба своє шанувати, всіх хто із Ханукою, відправити в. Ізраїль, бла-бла-бла», дуже швидко забули одну подію. Вона якраз в тему «про своє». Забули, як гарні чорні чоловічі тухлі, радісно підстрибуючи бігли по синьо-жовтому подіуму, вважайте взуттям по національному символу України. А потім ще той уєб@нський зайка, і шоу «Лише труси» кривлялись ще біля одного символу України, нехай не офіційного, але тим не менш. І тоді, вони чомусь не обурювались, а розмазували коричневе по щоках і волали що є сили, «Омномноооом! Смаааааачнооооо! Дайте ще!»

Що, хєрово з памʼяттю? Так я нагадаю. Мені не важко… Шанувати, захищати своє, треба завжди, а не коли херовий настрій.

Ну і особо упоротим нагадаю, що перша синагога у Львові була побудована ще у XVI столітті. Чого вони в свій Ізраїль тоді не поїхали, гадки не маю. А наприклад в Дніпрі почали будувати синагогу в 1800, а в Полтаві у 1870 роках. Продовжувати, чи не треба? Про що це каже? А про те, що зокрема євреї із своєю вірою, культурою, звичаями є невідʼємною складовою української нації.