Forward from: Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Цьогорічна Нобелівка з фізики немов вирішила спародіювати Іґнобелівську премію, бо втілила її девіз «Відкриття, які спочатку викликають сміх, а потім змушують замислитись». Нобелівка як винагорода давно себе скомпрометувала не лише росіянами у своїй категорії «миру» починаючи з 2022, але й у категорії економіки ще з 80-их, проте це історія для іншого разу.
Варто почати з того, що дали премію не за машинне навчання у фізиці, а за фізику у машинному навчанні. Благо за машинне навчання у фізиці поки нема що давати, і навряд буде найближчим часом. Що ж до фізики у машинному навчанні, то мережі Хопфілда були надихнуті «дрозофілою» статистичної фізики: моделлю Ізінга, найпростішою моделлю магнітної взаємодії у матеріялах. І це не вперше коли фізика надихає інформатику: методи оптимізації, засновані на «симульованому випалюванні», де вища ймовірність знаходження саме глобального замість локального оптимуму забезпечується тим же явищем, яке відрізняє загартований метал від незагартованого. Внаслідок симульованого випалювання функція обережніше промацує свій багатовимірний ландшафт, проте обережність ця стає з часом все меншою. Зрештою, другому лавреату, Хінтону, дали премію якраз за Машини Больцмана (а краще б Кок-Сакера), які засновані на симульованому охолодженні.
У багатьох людей складається враження, що фізика застосовна лише до фізичних тіл (що б це не означало) і речовин/матеріялів, забуваючи про явища. Натомість фізика є перш за все наукою про встановлення законів взаємодії, будь це ринок акцій, боргова мережа банків, чи група людей під час демократичного голосування. Фізика створила надзвичайний математичний апарат для найрізноманітніших обʼєктів і предметів дослідження, який майстерно відкидає «нефізичні» розвʼязки математичних рівнянь, які не менш цікаві математикам і лише які цікаві для економістів. Фізична хімія та фізична кінетика називаються так недарма — вони якраз про кінематику та динаміку взаємодії складових. Про біофізику навіть не казатиму.
Тому я на диво радий що серед усіх нагород саме Нобелівка вирішила нагадати всім, чим є фізика. Особисто я чекаю на визнання складних систем і нагадування фізикам, що редукціонізм це не все, чим можна займатись. А то досі думають, що знайдуть останню елементарну частинку і все пояснять, хоча вже роками неспроможні розвʼязати задачу трьох тіл.
Варто почати з того, що дали премію не за машинне навчання у фізиці, а за фізику у машинному навчанні. Благо за машинне навчання у фізиці поки нема що давати, і навряд буде найближчим часом. Що ж до фізики у машинному навчанні, то мережі Хопфілда були надихнуті «дрозофілою» статистичної фізики: моделлю Ізінга, найпростішою моделлю магнітної взаємодії у матеріялах. І це не вперше коли фізика надихає інформатику: методи оптимізації, засновані на «симульованому випалюванні», де вища ймовірність знаходження саме глобального замість локального оптимуму забезпечується тим же явищем, яке відрізняє загартований метал від незагартованого. Внаслідок симульованого випалювання функція обережніше промацує свій багатовимірний ландшафт, проте обережність ця стає з часом все меншою. Зрештою, другому лавреату, Хінтону, дали премію якраз за Машини Больцмана (а краще б Кок-Сакера), які засновані на симульованому охолодженні.
У багатьох людей складається враження, що фізика застосовна лише до фізичних тіл (що б це не означало) і речовин/матеріялів, забуваючи про явища. Натомість фізика є перш за все наукою про встановлення законів взаємодії, будь це ринок акцій, боргова мережа банків, чи група людей під час демократичного голосування. Фізика створила надзвичайний математичний апарат для найрізноманітніших обʼєктів і предметів дослідження, який майстерно відкидає «нефізичні» розвʼязки математичних рівнянь, які не менш цікаві математикам і лише які цікаві для економістів. Фізична хімія та фізична кінетика називаються так недарма — вони якраз про кінематику та динаміку взаємодії складових. Про біофізику навіть не казатиму.
Тому я на диво радий що серед усіх нагород саме Нобелівка вирішила нагадати всім, чим є фізика. Особисто я чекаю на визнання складних систем і нагадування фізикам, що редукціонізм це не все, чим можна займатись. А то досі думають, що знайдуть останню елементарну частинку і все пояснять, хоча вже роками неспроможні розвʼязати задачу трьох тіл.