Рекомендую цю книгу. Її авторка дбайливо зібрала величезну кількість етнографічного матеріалу про ставлення до сексу, жіночого та чоловічого тіла, акту пологів, цноти, шлюбу та формування шлюбних відносин у низці українських регіонів. Історії, свідчення очевидців, поезія та метафори – все це чудово ілюструє ставлення до тілесності та сексуальності за останні три століття. Знайомство з поглядами предків робить зрозумілими багато вставок, імпринтів та упереджень нашого часу щодо цієї теми.

З огляду на назву книги можна зробити висновок, ніби вона передбачає всеукраїнське охоплення теми. Проте це не зовсім так. Авторка аналізує матеріали з українського Полісся, Гуцульщини та Харківщини, але у дослідженні відсутні будь-які приклади з південних регіонів країни – Одеси, Херсону чи Маріуполя. Це може здатися незначним недоглядом, однак цей момент дуже важливий. Подібні твори закладають викривлене уявлення про українську культуру, оскільки не враховують значну частину регіонів країни, а відсутність матеріалу з цих українських земель створює хибне уявлення про звичаї й побут північних регіонів як про головний національний наратив. Подібний недогляд може сприяти роз’єднанню нації, чим охоче скористається ворог у своїх інформаційно-психологічних операціях проти нашої країни.

Також, на мою думку, дослідженню бракує повноцінного осмислення представленого матеріалу. Його наведено багато, але висновки з дослідження досить очевидні й не містять метаконтекстного погляду. Це пов’язано з двома моментами. По-перше, тема сексу довго вважалася «соромною». Авторка вказує на це, однак складається враження, ніби вона частково підтримує таке ставлення, не пропонуючи йому нічого суттєвого на противагу. По-друге, у творі досить явно прослідковується уявлення про жінку як про людину, котру необхідно «жаліти». І попри деякі приклади щасливих жінок, успішних у шлюбі та залучених до активного соціального життя (шлюб, діти, кумівство, участь у магічних та побутових ритуалах), акцент робиться на нещасних, позбавлених можливостей жінках, яких читачеві пропонується лише жаліти або, ототожнюючись з ними, рятувати від кривди. Подібний погляд ілюструє ліву повістку про нібито утискуваний клас і необхідність «визволяти» його з цього злиденного становища. Цей дискурс має всі підстави на існування, проте на речі можна дивитися й з інших точок зору. Наприклад, у книзі є згадка про силу жінок та чоловічий страх перед ними («зубата» вагіна), однак ця цікава дискурсивна лінія, на жаль, не отримала розвитку.

Та попри всі зауваження я все одно рекомендую книгу до прочитання.