Торецьк. Важко уявити, що місто, до якого ми часто заїжджали під час наших численних відряджень на Донбас, виглядає саме так.

Чорно-сіра гряда розбитого бетону, просякнутого кровʼю сотень людей. Можливо, тисяч.

Тут було багато чого і веселого, і сумного, і несподіваного, і навіть драматичного. Але більшої драми, ніж ціле місто, перетворене на пекло, бути не може.

Чомусь пригадується історія кількох місцевих зрадників, які в 2015-му доповідали «сєпарам», де в Торецьку військові.

Вони тоді чекали на «русский мир» і мріяли про нього.

Хочеться спитати, чи бачать вони це? Дочекались?

Все, чого торкається росія, перетворюється на смерть і лайно. Це аксіома.

Тому що росія це найбільша ракова пухлина нашої планети. Візуалізовано 42-ою бригадою.