А головне, спитала, чому написані росіянами, антагоністи перетворилися на українців у сценарії? Який такий в цьому таємний сенс? І чому українців вони шукають серед росіян, більшість з яких підтримує політику своєї держави-агресорки?
Мій лист увів моїх візаві у ступор, відповідь затрималася. Містила в собі такі аргументи, що мовляв, запит продюсерів був на пошук і українців, і росіян, що ще не вирішено остаточно, ким вони мають бути, ці «Павло» і «Олексій». Ну і розчарування з того, що я не готова спілкуватися з росіянами заради їх фільму.
Далі не буду обтяжувати деталями своєї комунікації.
Я все ж вирішила запропонувати акторам зі свого списку записати проби на цей проект, керуючись такою думкою, що, принаймні, самопроби потраплять на очі команді іменитої кастинг директорки. Десь в таких ситуаціях може чаїтися шанс потрапити як не на цей проект, то на інший. А там далі подивимося, якщо дійде до прочитання сценарію, що до чого. В якийсь момент виявилося, що вони теж ідуть за моїм списком і самостійно пропонують проби, хоча це не зовсім коректно в такому випадку. Кастинг на цей фільм став вже всезагальним і охопив уже практично всіх українських акторів відповідного віку, незалежно від типажу. Актори допомагали одне одному записувати проби, всі так включилися, був такий азарт, адже, не кожному в житті дається шанс хай навіть спробувати себе на велику роль у фільм самого Даррена Аронофскі. Я бачила оновлені списки, бачила їх примітки, в якій стадії знаходяться процеси за всіма тими близько 200 претендентами з усіх країн світу, українцями і росіянцями, сербами і словенцями, німцями російського походження і іншими, хто міг говорити англійською мовою з «українським» акцентом.
Фінал історії: ролі двох антагоністів, які будуть переслідувати і немилосердно п..здити головного героя у виконанні Остіна Батлера, дісталися росіянцям Юрію Колокольнікову і Антону Кукушкіну. Принаймні, на IMDB ці кєкси у списку задіяних акторів підписані «Павєл» і «Алєксєй».
Анною виявилася Анна Кєворкова, яка співпрацювала з Марюсом Вайсбергом, режисером, литовцем за паспортом, настаящім рускім по духу, який живе на два міста, Москву і Лос Анжелес, в Голівуді його вважають «українцем», бо він знімав Зеленського. Очевидно, у пошуку акторів на ці ролі, американці керувалися порадами його кастинг директорки Кєворкової.
І головне, що я винесла з цієї цікавої, але морально виснажливої пригоди - навіть оця ліберальна тусовочка нічого не розуміє про причини і характер нашої боротьби за існування. Для них все, що тут відбувається, приблизно, як для нас те, що відбувається у Сирії - щось дуже далеке, незрозуміле, різницю між українцями і росіянами вони не відстрілюють, відмовлятися від стереотипів сприйняття не збираються.
І навіть мирний тон листа, в якому я намагалася прояснити для них ці речі, викликав сум’яття. А, і запрошувати росіян у їх проекти для них цілковито норм. Ми ніяк не зможемо вплинути на це, хіба, у випадку з Мілошем Біковічем це вийшло, бо він відкрито висловлювався на підтримку Пітуна. Ми лиш можемо працювати над тим, щоб зрештою, українські актори отримали своє місце, як колись це зробили, скажімо, скандинавські актори.
Я лиш видихнула, коли дізналася, що все таки, ці ролі пішли росіянам. Ще невідомо, який культурний феномен породить ця нова стрічка Аронофскі. І які були би наслідки, якби уособленням зла у ній були саме українці.”
Взято з особистої сторінки Алли Самойленко в FB.
Пи.си. Від себе додам: я б дуже хотіла, щоб українські актори знімалися в Голлівуді. І щоб агенти у них були на рівні з росіянами. АЛЕ! Не в кадрі з ними. Бо якраз культура найбільше й нівелює страшні відголоски війни. Яка між тим досі триває.
Мій лист увів моїх візаві у ступор, відповідь затрималася. Містила в собі такі аргументи, що мовляв, запит продюсерів був на пошук і українців, і росіян, що ще не вирішено остаточно, ким вони мають бути, ці «Павло» і «Олексій». Ну і розчарування з того, що я не готова спілкуватися з росіянами заради їх фільму.
Далі не буду обтяжувати деталями своєї комунікації.
Я все ж вирішила запропонувати акторам зі свого списку записати проби на цей проект, керуючись такою думкою, що, принаймні, самопроби потраплять на очі команді іменитої кастинг директорки. Десь в таких ситуаціях може чаїтися шанс потрапити як не на цей проект, то на інший. А там далі подивимося, якщо дійде до прочитання сценарію, що до чого. В якийсь момент виявилося, що вони теж ідуть за моїм списком і самостійно пропонують проби, хоча це не зовсім коректно в такому випадку. Кастинг на цей фільм став вже всезагальним і охопив уже практично всіх українських акторів відповідного віку, незалежно від типажу. Актори допомагали одне одному записувати проби, всі так включилися, був такий азарт, адже, не кожному в житті дається шанс хай навіть спробувати себе на велику роль у фільм самого Даррена Аронофскі. Я бачила оновлені списки, бачила їх примітки, в якій стадії знаходяться процеси за всіма тими близько 200 претендентами з усіх країн світу, українцями і росіянцями, сербами і словенцями, німцями російського походження і іншими, хто міг говорити англійською мовою з «українським» акцентом.
Фінал історії: ролі двох антагоністів, які будуть переслідувати і немилосердно п..здити головного героя у виконанні Остіна Батлера, дісталися росіянцям Юрію Колокольнікову і Антону Кукушкіну. Принаймні, на IMDB ці кєкси у списку задіяних акторів підписані «Павєл» і «Алєксєй».
Анною виявилася Анна Кєворкова, яка співпрацювала з Марюсом Вайсбергом, режисером, литовцем за паспортом, настаящім рускім по духу, який живе на два міста, Москву і Лос Анжелес, в Голівуді його вважають «українцем», бо він знімав Зеленського. Очевидно, у пошуку акторів на ці ролі, американці керувалися порадами його кастинг директорки Кєворкової.
І головне, що я винесла з цієї цікавої, але морально виснажливої пригоди - навіть оця ліберальна тусовочка нічого не розуміє про причини і характер нашої боротьби за існування. Для них все, що тут відбувається, приблизно, як для нас те, що відбувається у Сирії - щось дуже далеке, незрозуміле, різницю між українцями і росіянами вони не відстрілюють, відмовлятися від стереотипів сприйняття не збираються.
І навіть мирний тон листа, в якому я намагалася прояснити для них ці речі, викликав сум’яття. А, і запрошувати росіян у їх проекти для них цілковито норм. Ми ніяк не зможемо вплинути на це, хіба, у випадку з Мілошем Біковічем це вийшло, бо він відкрито висловлювався на підтримку Пітуна. Ми лиш можемо працювати над тим, щоб зрештою, українські актори отримали своє місце, як колись це зробили, скажімо, скандинавські актори.
Я лиш видихнула, коли дізналася, що все таки, ці ролі пішли росіянам. Ще невідомо, який культурний феномен породить ця нова стрічка Аронофскі. І які були би наслідки, якби уособленням зла у ній були саме українці.”
Взято з особистої сторінки Алли Самойленко в FB.
Пи.си. Від себе додам: я б дуже хотіла, щоб українські актори знімалися в Голлівуді. І щоб агенти у них були на рівні з росіянами. АЛЕ! Не в кадрі з ними. Бо якраз культура найбільше й нівелює страшні відголоски війни. Яка між тим досі триває.