Forward from: Горіха Зерня
У нас на районі вчора було тихо, як... Ну хай буде як у льосі.
Не те що салютів, ні голосу, ні руху, ні машини за вікном. Як усі припаркувалися о сьомій вечора, так і стоять - я визираю у вікно в надії переставити автівку на краще місце.
Лишаю собі примітку. Наступного року, якщо доживемо, треба кликати людей у гості. Як у старі добрі часи, хай приходять із салатами і пирогами, посидимо, побалакаємо, у якусь мафію пограємо, чи що. Бо така тиша мене лякає.
Дивилася привітання Президента і президента, звісно. Так і не зрозуміла, чому на Прямому не включили гімн о дванадцятій ночі. Це що, так складно? Доки тицяла у телефоні у пошуках іншого каналу, момент минув.
Здавалося б, час засвоїти, що гімн і прапор України мають бути обов'язковими атрибутами у новорічну ніч.
Була рада бачити у Порошенка ціле сузір'я знайомих облич. Оксанка Оксана Погомій з'явилася зі своїм яскравим чубом - от уже ж точно наш символ незламності. Валерій Прозапас так добре говорив, втім як завжди. Валера, я махала з цього боку екрану :) Наші військові такі класні, втомлені страшенно, але які ж молодці, дійсно наша гордість. Марина Анатоліївна колись має розкрити світу свою таємницю: як так виходить, що на ній не позначається час? :) Ну і Петро Олексійович, звісно, але його слухаю з болем. Наскільки нам було б легше, якби він говорив з Банкової. Війна б зараз точилася на зовсім інших територіях, десь біля кордонів 14го року, а може навіть з російської сторони кордону.
Виступи Зеленського робляться щороку довшими. Я так думаю, десь у тридцятому році він вітатиме нас не менше години, а то і двох.
Зміст все такий же, нема що обговорювати. Таке враження, що або його спічрайтер геть виписався, або цю роботу нарешті довірили штучному інтелекту, або сам актор, який виголошує ці слова, відверто знудився і працює на відчепись.
Цього разу поряд з ним взагалі нікого не було, навіть пса Патрона, тільки пам'ятник. У тридцятому році він промовлятиме з-за броньованої ширмочки.
Не те що салютів, ні голосу, ні руху, ні машини за вікном. Як усі припаркувалися о сьомій вечора, так і стоять - я визираю у вікно в надії переставити автівку на краще місце.
Лишаю собі примітку. Наступного року, якщо доживемо, треба кликати людей у гості. Як у старі добрі часи, хай приходять із салатами і пирогами, посидимо, побалакаємо, у якусь мафію пограємо, чи що. Бо така тиша мене лякає.
Дивилася привітання Президента і президента, звісно. Так і не зрозуміла, чому на Прямому не включили гімн о дванадцятій ночі. Це що, так складно? Доки тицяла у телефоні у пошуках іншого каналу, момент минув.
Здавалося б, час засвоїти, що гімн і прапор України мають бути обов'язковими атрибутами у новорічну ніч.
Була рада бачити у Порошенка ціле сузір'я знайомих облич. Оксанка Оксана Погомій з'явилася зі своїм яскравим чубом - от уже ж точно наш символ незламності. Валерій Прозапас так добре говорив, втім як завжди. Валера, я махала з цього боку екрану :) Наші військові такі класні, втомлені страшенно, але які ж молодці, дійсно наша гордість. Марина Анатоліївна колись має розкрити світу свою таємницю: як так виходить, що на ній не позначається час? :) Ну і Петро Олексійович, звісно, але його слухаю з болем. Наскільки нам було б легше, якби він говорив з Банкової. Війна б зараз точилася на зовсім інших територіях, десь біля кордонів 14го року, а може навіть з російської сторони кордону.
Виступи Зеленського робляться щороку довшими. Я так думаю, десь у тридцятому році він вітатиме нас не менше години, а то і двох.
Зміст все такий же, нема що обговорювати. Таке враження, що або його спічрайтер геть виписався, або цю роботу нарешті довірили штучному інтелекту, або сам актор, який виголошує ці слова, відверто знудився і працює на відчепись.
Цього разу поряд з ним взагалі нікого не було, навіть пса Патрона, тільки пам'ятник. У тридцятому році він промовлятиме з-за броньованої ширмочки.