Bite the Byte

Там вже третій день Advent of Code йде, і цього разу peer pressure защімив мене: кілька людей в метабейзі прям чекали його, то я теж вирішив — вперше — його порішать.

Але ж Кложею то нецікаво, правда? Тре щось цікаве спробувать! То я вирішив зробить ще один підхід до Окамла. Я вже пробував пару разів, але останній раз це було років 10 тому, мож час прийшов. 😁

Так от, у мене був майже “блядські скобочки”-момент: просто не можу передати, як в мене з його stdlib’а жопа згоріла. 🤣 Навіть замість String.join приходиться писати код. Ладно, думаю, так не піде, там же ж якісь замінники є. Пішов почитав, таки да, є Base від Jane Street — але він олдскульний, і свіжіший/більш сумісний із стдлібом Containers. Окей, поставив, повписував наче де треба (dune-project, bin/dune)… поїхали? Авжеж, зараз, білд став не півсекунди, а секунд десять, але найгірше — це те що мерлін (штука яка робить підсвітку помилок і автокомпліт) ругається на “Corrupted compiled interface”.

Псіханув і пішов зробив на кложі — купа задоволення. 🤣 Просто втупу наявність хорошої стандартної бібліотеки — вона як секретна зброя. Не знаю, чи Clojure — це endgame для мене, все одно хочеться якось повзаємодіяти з H&M (Хіндлі та Мілнером, авжеж), але оця історія, де треба працювати, аби прочитати файл або об’єднати масив в рядочок (не хочу навіть починать про те що там ще постійно linked list’и в різних апі лізуть — в нас 70-ті на дворі чи шо?)… Ця історія не для мене, я зацікавлений в результаті, а не в процесі. :)

Тим не менш, перші три дні AoC такі прикольні, я прям думаю, може спробувать пострімити зраночку рішення на кложі на твічі якомусь? 😁 Стрьомно, авжеж, я не дуже шарю, наскільки воно складне далі буде, але якщо обмежити часом — скажімо, з 9 до 10 ранку — комусь цікаво? 😁

А давайте за газлайтерів поговоримо? 😁

Минулого тижня Монобанк присилає нотіфікашечку, де каже “ой, а в нас тепер є Visa, можеш перевипустити картку на неї, це ж так прикольно буде!” Подумав, що може Віза бюджет на маркетинг їм якийсь дуже кльовий дала?.. Ну да ладно, мені воно не тре, я тіки півроку тому перевипустив свою картку, навіть номер залишив той самий — і все одно ж наївся гемору з оновленням даних всюди.

Кілька днів по тому нова нотифікашка “ну перевипусти на Візу, а то ми на Мастер не зможемо нараховувати кешбек!” Ого, думаю, це трохи інша ситуація. Я з кешбеком більше не граюся, бо впадло, але в середньому ситуація ж напевно не така, і виглядає трошки серйозніше, аніж просто гроші на рекламу. Ну поверх зображення картки з’явився напис “Перевипустити”, уф, оце жесть, прям дуже пушать.

А в понеділок друг пише: “прикинь, натиснув на той напис почитать, що за умови тощо, а воно сходу перевипустило картку, без підтверджень, без нічого”. Розумію, робили в паніці, але ж а якщо людина десь посеред ніхера і ви її тіки шо лишили пластику і грошей просто миттєво? Ну молодці! Пообговорювали ще, і там в якомусь місці вони пояснюють, що мастери не тільки перестануть отримувати кешбек з 25 листопада, а й взагалі перестануть працювати з 1 січня. Вау, це щось прям серйозно відбувається!

Але людина хоч натиснула цю кнопку своїми руками, може й недостатньо свідомо, але якесь виправдання є. А тут я у вівторок тикаю на кнопочку донейту у Donate1024 (рекомендую, доречі), відкривається апка Монобанку із сторінкою “благаю тебе, перевипусти картку на Візу!” Ну а шо я, зайнята дуже людина (от тільки зараз добрався пост написать), потім якось займуся, і тикаю на хрестик закриття того скріна. З’являється екран переказу грошів на донейт, я їх відправляю, виходжу на головний екран і бачу своїми очами напис ПЕРЕВИПУЩЕНА.

Сказать що я здивувався - це нічо не сказать. Я думаю, що може навіть кілька нецензурних слов використав вголос. 😁

Нашо я стіки написав: панове Монобанк, газлайтінг — це відстій. Якщо ви поругалися з мастером наглухо, не треба мені продавати Візу, я розумію, бувають складні ситуації, скажіть мені про це чесно. Щось типу “вибачте будь ласка, у нас жопа, ми потребуємо вашого розуміння і підтримки, але мастер здохне через півтора місяці, перевипустіть картку за цей час, щоб ми могли продовжувати працювати”. Або що там насправді всередині. Мені це буде коштувати якоїсь незручності, але у всіх бувають пройоби і я не збираюся вас через це покинути чи ще щось — але я дуже не люблю, коли мене обманюють.

Ви так багато правильних рішень приймали. Будь ласка, не треба в наші відносити приносити булщіт. А ще давайте потроху виправляйте новий інтерфейс. 😁

Новини світового єкомерсу! 😁 За останні пару років з’явився і виріс маркетплейс Temu, який ну прям дико дешевий. Дешевий він кількома способами: по-перше, вони відправляють з Китаю до США (США цікаве як ринок, на який вони в першу чергу намагаються зайти) так, щоб попасти до 800$, які ще не оподатковуються. По-друге, вони щімлять мерчантів, так, щоб ціни були обов’язково нижчі, аніж на такий самий товар на Аліекспресі (хз нашо мерчантам на це погоджуватися, це ж новий гравець, чому ви їм допомагаєте?… не певен). По-третє, Wired каже, що на кожному замовленні в середньому Temu втрачає 30$ — якісь абсолютно безумні гроші.

Очевидно, що історія схожа з підходом китайський автовиробників: вкидуємо дикі гроші, аби зайти на ринок і знищити місцеву конкуренцію, а потім ці гроші повернуться. Імхо, з цим треба щось робити, бо це тупо рейдерство, але цікаво інше!

Чуваки знаходять одного продавця на Амазоні і на Тему, замовляють і там, і там: на Амазоні виходить 90$, а на Тему — 16$. Амазонівська посилка приїжджає на наступний день і нею можна користуватися, а з Тему приїжджає за три тижні і її можна повернути на Амазон — бо товар-то один і той самий. Double strike по китайських інвестиціях! 🤣

Панове, ви шось сидите на своїх 5 точках рівно, а Метабейз несамовито наймає. Ми чергу резюме бекендщиків вже привели в нормальний стан, а у фронтендщиків майже, тому будь ласка, якщо ви шукаєте роботу, або думали шукати — велкам. Воно складне — що співбесіда непроста, що код теж буде челленджити (не стільки завдяки легасі, скільки через доменну область), але ж це й треба, вірно?

Для бекенду досвід на кложі не вимагається, але очевидно треба мати хоча б бажання, бо бекенд весь повністю на кложі. Для фронтенду, я думаю, досвід із Реактом потрібен, бо це простіше вимагати.

Одразу попереджаю, якщо ви пару років як почали програмувати і нема як продемонструвати, шо результати розривають, то шансів не дуже багато, нажаль. І загалом співбесіди нетривіальні, хоча й фанові — через це середній вік розробників в Метабейзі помітно за 30 років. 😁 Це я не відпугнути намагаюся, а заманити, насправді. 🤣

Комунікація більше орієнтована на писемний стиль, аніж на зустрічі, ментально переїжджати в часову зону США не треба, зустрічей в тиждень у програміста зазвичай мало, продакти дуже круті і дуже технічні. І весь продукт - open source! Велкам. :)

Вчора прогулювався по вулиці і натрапив на випуск “Опівночних Балачок” про Golang Madness, про те, як в Го погано. Я люблю пнути Го як і будь-який інший свідомий не-луддит (вибачте, панове гограмісти, ви самі обрали своє життя), але… претензії якось такі поверхневі, що я образився за мову.

Чесне слово, fmt - погане скорочення? Ви взагалі C бачили? Чи очікуєте від старих сішників (буквально старих, наймолодшому із лідів проєкта — Робу Пайку — на момент релізу було 55 років), що вони почнуть давати назви на кшталт SingletonBuilderFactory та beginGeneratingDeviceOrientationNotifications? Чи може ти просто любиш Пайтон, який прям “золота середина”, за .format(), що не помічаєш import sys? 😁

Короч, більшість претензій рівня “в пайтоні індентація впливає на виконання” або “в ліспах скобка перед назвою функції”, дуже поверхнево. Соромно, пацани! І трохи смішно за переживання, що масив — обмеженої довжини. А як інакше, якщо ти хоч бути ефективною не-високорівневою мовою програмування?

Ладно, за згадку про абсолютно тупий підхід до форматування дат — не соромно. Я пам’ятаю в мене був іспанський сором за цю херню ще коли я перший раз з кимось Го обговорював в 2010 році, і нікуди воно не поділося. Замість використати сішну %d.%m.%y або джавну dd.MM.yy, вони вигадали нову неймовірну схему із використанням реальної дати як приклада (Jan 1 03:04:05 2006 GMT+7). Про це можна сказати дві речі: по-перше, використання реальних даних як мови для опису даних - відстій. Помилися в тих даних і напиши там 2024 — і не помітиш, і всюди буде 2024. По-друге, це теж поверхнева проблема, тому що strftime є як ліба і все, забудь про свої проблеми.

От спосіб хендлити помилки нікуди не дівся і він досі абсолютно кончаний. Погано в ньому і те, що if err ≠ nil захламляє код, і те, що він абсолютно неструктурний: errors.New(string) приймає рядок, який потім шо, як в коді визначити, яка це саме помилка? Так, ти сам собі можеш організувати структурні помилки, але в бібліотеках, які ти використовуєш, їх не буде, бо це не системна тема, і знач треба шо, в рядок дивитися? Як гограмісти вирішують як хендлити помилку — я не знаю. В джаві є різні типи в помилок, в кложі кожна помилка — несе структуровані дані, всі інструменти для роботи з цим є. Го? такоє…

Але є більша проблема, а саме — неструктурована конкаренсі. Коли ти відкриваєш новий проєкт, в якому насобачили каналів і обробки цих каналів, а канали передають кудись невідомо куди (найкращий варіант — канал каналів), то знайти, хто тобі прислав ці дані — іноді дуже важко. Авжеж, можна тримати себе в руках і не передавати канали занадто глибоко (або робити очевидним, що ти робиш), але хто це себе в руках буде тримати?

Короч, те що конкаренсі в Го дуже легко робиться — це плюс, на відміну від інших мов — змушує всіх навчитися цим користуватися. Те, як воно зроблене, і те, що нічого ніхто не змінює і не покращує — це мінус. Ви можете спитати, а де краще? В Джаві краще, авжеж, всі ці ThreadPoolExecutor’и — це і є структурна конкаренсі. Писать не дуже зручно, трохи багатословно, але для того і придумали Кложу, щоб JVM було приємніше користуватися.

Висновки які взагалі? Го — прекрасна мова для написання невеликих програм, де не треба особливої бізнес-логіки, бо вона губиться за всіма if err'ами: консольні утіліти там, якісь невеличкі мікросервіси тощо. А для серйозної роботи є Clojure. ☝️

Дірява телега

Телеграм ламають як дурний. Приходить тобі лінка від когось з контактів “проголосуй за мою донечку” чи ще якась лабудень, клацаєш — і в тебе крадуть аккаунт. Викидають всі твої сесії, і навіть якщо ти логінишся з підтвердженням телефону — телеграм вважає, що сессія нова і не дає викинути взломщиків. А вони через секунду-другу, схоже, в циклі перевіряють, які є сесії, і викидають тебе. Дочекатися поки твоя сессія “подорослішає” не виходить.

А через кілька днів, напевно коли вони всім твоїм контактам відправлять спаму, вони забивають на цей акаунт, то можна залогінитися, дочекатися “дорослішання” і викинуть їх сесію.

Фантастичний юзкейс, правда? Телеграм, очевидно, робить з цим абсолютно нічого — сапорта ніякого нема, зробити нічого не можливо, твій акаунт не твій і взагалі йди в дупу. Встановлення пароля, я так розумію, допомагає від цього, але хто з людей, які клацають на раптову “проголосуй” його встановив?.. Хоча я оце думаю, що я б на якийсь bitly без передперегляду і з описом “блін, заціни шо постгрес творить” і сам би натиснув без проблем 🤣

Що в цій всій історії цікаво — це власне як вони акаунт крадуть? Я не розумію, яким чином натиснення на посилання дозволяє забрати акаунт в телеграмі? Ну це якось тупо, що це взагалі можливо? Візьміть може та й закрийте цю діру?

Ладно б це було щось супер-нове, так ні ж, кілька місяців вже відбувається. Пане Павєл, ну що за бардак у вас тут? 🙄

Прочитав кльову статтю про величезні преси, супер-цікаво. Історія про те, як німцям прийшлося робити преси на 20000 тон тиску і більше, через це в них були кращі можливості будувати літачки. А коли США після війни витратили майже 4 млрд доларів (в теперішніх грошах) на програму по їх побудові, вони одразу окупилися на здешевінні при виробництві B-52.

Більше того, пишуть, що якби не такі неймовірні преси (а вони висотою по кілька десятків метрів), то літаків із баками в крилах просто фізично не було б.

А тема продовжилася, коли Тесла замість збирання підрамників побудувала собі гіга-машину для відливання цілого підрамника за раз — економлячі на цьому купу грошей.

Короч, цікава стаття. І змушує в черговий раз задуматися, як же ж заплетена (будь-яка) індустрія — уряд (ну, військові) США ледве вмовив компанії будувати ці преси, бо боялися, що не буде достатньо попиту.

Лок-файли (yarn.lock, poetry.lock тощо) виглядають такою зайвою ідеєю, просто не можу змиритися з їх існуванням. Треба оновити пакет, редагую package.json, пишу туди ”@slack/web-api”: “^6.12.1”, відправляю на CI, все здихає. Здихає, авжеж, бо там yarn --frozen-lockfile використовується, тобто типу “не оновлюй локфайл під час CI”. Логічно, логічно.

Не логічно тільки те, що він існує. Чому жаба змогла 20 років назад просто написати версії в pom.xml, а всі інші не змогли і тепер придумують файли з версіями залежностей поруч з файлом з приблизними версіями залежностей? Всі ці системи (жс, пайтон, го як мінімум) з’явилися після Мавена, що їм заважало просто вивчити prior art?

Ладно .deb стрьомний всередині, так він перший був, фактично — і RPM вже значно простіший, об’єктивно: вочевидь люди вчилися одне в одного. А з системами залежностей в програмувані якийсь кошмар. Не знаю, чи новий підхід до пайтона (маю на увазі uv etc) виправить ситуацію, бо вона найгірша з усіх… але не заздрю всім користувачам поцоватих рішень (десятиріччями поцоватих, доречі, ось що вражає).

P.S. Всіх хто не вважає що існування лок-файлу — тупня, оголошую носіями стокгольмського синдрому. 😁

Не можу перестати думати за статтю “The best, worst codebase” — вона починається як звичайна розповідь людини, яка попала в страшнющу, але живу і прибуткову, кодову базу: скінчилися колонки в таблиці, якийсь там календар, який заповнюють руками інтерни, ну кароч, читати дуже смішно. :)

Але одна думка зачепила мене дуже, процитую:

But it was remarkably enjoyable to work in. Gone were the concerns of code duplication. Gone were the concerns of consistency. Gone were the concerns of extensibility. Code was written to serve a use, to touch as little of the area around it as possible, and to be easily replaceable. Our code was decoupled, because coupling it was simply harder.

Типу незрозуміла кодова база призвела до того, що вони всі релевантні шматочки розвели і колупалися в них, і працювали в них фактично індивідуально — через це менше синхронізації, переживань про майбутні покоління і як результат продуктивність.

З іншого боку, недавно тут слухав історії, як великі українські компанії використовують Node-RED як платформу для автоматизації бізнесу, і це ж трохи схожий кейс, де ти кожен крок та/або кожен бізнес-процес можеш сидіти вилизувати скіки завгодно не пересікаючись із іншими людьми взагалі.

Aside: Node-RED, n8n та інші схожі продукти (якщо у вас є улюблений — розкажіть, чому, в коментах) — це коли окремо пишеш шматочки коду, а окремо потім, у візуальному інтерфейсі, будуєш із них ланцюжок, який і робить якийсь бізнес-процес. Воно почалося як спосіб автоматизації IoT, бо там багато маленьких непов’язаних процесів, але ось, як бачимо, область використання розростається.

Так от, про що я думаю — наскільки це живий підхід? Які взагалі проблеми? Дуже б цікаво було послухать людину, яка будувала велику систему із таких наносервісів — що вдалося перемогти, а що ні? Бо ця думка про “будуй собі окремо частинку будинка” дуже привабливо звучить, очевидно швидкість незалежної від інших людини може бути неймовірною.

Плюс, здається, що у ніші автоматизації бізнесу — умовно 1C — UI можна стандартизувати і зробити автогенерованим, щоб не треба були окремі фронтендщики.

Кароооч, давайте свій досвід або хоча б роздуми на тему. :)

Додивився подкаст Марка Андрісена і Бена Горовіца про створення графічного браузера (Mosaic, а потім Netscape) — я в принципі непогано знаю цю історію загалом, але деталі прям ну дуже цікаві, рекомендую. :) Але кілька моментів ретроспективно взагалі не очевидні.

Всі браузери на початку, в тому числі і перший, Тіма Бернерса-Лі (хоч і був створений на NeXTcube — який коштував $8k, тобто $19k в сучасних грошах), були текстовими: комп’ютери повільні, доступ в інтернет і того повільніший. Марк в той же момент працював в NCSA, де суперкомп’ютери і робочі станції SGI ($50k+ в грошах 92 року), і який був одним з головних вузлів інтернету — і там здавалося, що все стане швидким і графічним, і тому вони могли ментально собі дозволити робити графічний браузер. Я інтернет вперше побачив в середині 90-х, і це був IE 3, і тому lynx (який з’явився ще у 92, тобто до Мозаїки) здавався своєрідним жартом. 😁

Після універу — де створення браузеру було причиною прогулювати пари — Марк, як і всі нормальні люди, знайшов собі роботу і пішов програмувати. :) Знайшов, додавши оголошення, що шукає роботу, в About Мозаїки. 🤣 Трохи пізніше завдяки цьому оголошенню його познайомили з Джимом Кларком — якого якраз видавили із SGI. А Джим, я так думаю, шукав, як би вже купити яхту. 😁

Ідея створити комерційний браузер взагалі не була очевидною. Вони (Джим та Марк) спочатку рахували онлайн відео, потім думали зробити онлайн-сервіс для Нінтендо, потім ще якусь хрінь. Тобто думали над прикладними речами, не над інфраструктурою — але воно вочевидь не складалося, бо інфраструктура ще не була готова.

MSIE почався як ліцензія браузера компанії Spyglass, який, в свою чергу, почався як ліцензія NCSA Mosaic. Марк в подкасті кілька разів згадує відкритість Мозаїки, але це ж початок 90-х, опенсорс ще не дуже розвинений був, тому насправді це була пропрієтарна програма з опублікованим кодом. Вікіпедія ще каже, що Spyglass написали все з нуля, бо Мозаїку писали дикі студенти, її версії для різних ОС мали різний код і не завжди були сумісні, і взагалі. :)

Короч, цікава історія, все могло піти зовсім не тим шляхом.