книжкова дегустаторка🍷📚

«іди до біса» - це класика.

«я сподіваюся, що твоя улюблена книга матиме погану екранізацію» - розумно та жахливо

🤎 Завжди притримувалася думки, що без поезії наш світ втратив би всі шанси на покращення. Напевне, тому я зачитуюсь віршами в моменти відключення світла, повітряних тривог та душевного відчаю.

Сьогодні розповім вам про нову поетичну збірку сучасної української поетки, блогерки та психологині — Дар’ї Лісіч.

«Один великий вірш» - це вже друга велика праця в творчому доробку авторки. В римованій формі ми знайомимося із чотирма історіями різних людей, які обʼєднані спільними темами: війна, любов, спонтанність, побут в тилу. Їхні долі переплітаються раптово. Життя веде нас різними стежками (іноді — не дуже приємними) до важливих та щасливих моментів. А герої книги стануть прикладом, чому так важливо довіряти долі, навіть у абсурдних, болючих чи безвихідних ситуаціях. Окрім новел, що обʼєднані у моновиставу, на сторінках збірки ви знайдете класику стилю поетеси — лірику та іронію. Тут є і гумор, і філософія, і відсилки на світові шедеври, і любов в різних проявах… і все це — у контексті війни.

До речі, книга виходить у першому поетичному видавництві України POE:TRY project, і я щиро закликаю вас підтримати молоду команду♥️

Ближче ознайомитися, а також замовити книжечку можна тут.

📖 видавництва продовжують марафон знижок до ЧП, схоже маючи на меті забрати всі наші ґроші

на сайті Нашого Формату з 25.11 по 01.12 знижки до -70% практично на всі представлені там книги та видавництва. детальніше ось в цьому пості, але я хочу порекомендувати вам шістку своїх улюблених книг, на які варто звернути увагу:

✨ "Шалено, глибоко" Алан Рікман - щоденники неймовірної людини, з моменту читання (вже майже рік), ця книга є моєю настільною- час від часу до неї повертаюсь - а ще найбільш застікерованою в моїй бібліотеці. про таких людей, як він, кажуть, що вже більше не роблять і це на всі сто відсотків правда!неймовірна людина, неймовірні щоденники! паперова - за 440 грн
(мій відгук)

✨ "Жінка в мені" Брітні Спірс - ніколи не була фанаткою її творчості, але щиро прониклася її мемуарами та важким життям. цю книгу потрібно прочитати, аби вкотре зрозуміти, що картинка і реальність "не дорівнюють" один одному і життя жінки, най і відомої та гарної, але не буває легким. паперова за 413 грн
(мій відгук)

✨ "Маленька паризька книгарня" Ніна Ґеорґе - чудова історія про баржу-книгарню, віднайдену сім'ю та пошук свого місця, і все це в антуражі бабиного літа та привітної Франції. люблю (до речі, там скоро мається вийти друга частина - вона на передзамовлені). паперова - за 264 грн
(мій відгук)

✨ "Кіт, що рятував книжки" Сосуке Нацукава - невелике азійське фентезі, де є книгарня, порятунок книжок, великі сенси та кіт. одна із улюблених козі-фентезі (думаю, що можна цю історію туди віднести). на жаль, зараз на передзамовленні, але класна знижка на електрону - можна взяти 133 грн.
(мій відгук)

✨ "Соловей" Крістін Генна - перша моя прочитана книга в авторки і перше розбите серце, досі найкраща серед прочитаних мною в Генни і я не втомлюся її всім радити! паперова - за 342 грн

✨ "Несказане" Селесте Інґ - тоненька історія з неабиякою напругою та піднятими темами. в свій час я написала відгук надто швидко і на емоціях, і лише зараз розумію, наскільки круто та глибоко розкрила проблеми сім'ї та соціуму авторка. паперова - за 324 грн
(мій відгук)

📚 розповім вам ще про одну письменницьку сімейну фотографію!

на фото - юна принцеса Діана, а навколо та в її руках книги Барбари Картленд, її прийомної бабусі.

у квітні 1969 році її батьки розлучилися, і Джон Спенсер одружився вдруге з Рейн МакКордейл, графинею Дартмут, єдиною донькою Барбари Картленд та капітана Олександра МакКордейла. тим самим Діана стала прийомною онукою відомої на весь світ своїми любовними романами письменниці.

але, мушу зауважити, Діана хоч і захоплювалася романами Барбари Картленд, та стосунки з письменницею мала натягнуті, і сама Картленд не схвалювала особисте життя принцеси Уельської.

щодо Барбари Картленд та її внеску в літературу:

✨ вона входить до числа письменників з великою кількістю перекладів (за даними ЮНЕСКО, перебуває на 7-му місці за кількістю врахованих ЮНЕСКО перекладних видань), є авторкою 723 книг;

✨також їй належить рекорд, занесений в книгу Гіннеса: за один 1983 рік вона випустила 26 романів;

✨з її книг 657 — любовні романи, видані в усьому світі тиражем близько мільярда примірників;

✨крім романів, вона укладала збірники рецептів, писала книги про здоровий спосіб життя, ведення домашнього господарства, автобіографії та біографії сучасників. після смерті в архіві письменниці залишилося ще понад сто романів, і нові книжки Барбари Картленд виходять донині;

✨також твори Барбари Картленд неодноразово екранізувалися;

✨ перший роман «Пилка, що танцює джигу» був опублікований в 1923 р, коли їй було тільки 22 роки;

✨сюжет романів Картленд розгортається по одній і тій же схемі: юна дівчина закохується в чоловіка, найчастіше аристократа (графа, герцога, принца); різні інтриги (любовні, політичні, шпигунські) заважають з'єднанню закоханих, але в підсумку все закінчується весіллям.

ps. оце подивилася на досягнення леді Картленд і хочу сказати, що здається я найшла на кого рівняється Кокотюха, ахах

#зіркичитають

❄️«Точка обману» Ден Браун

видавництво: КСД, 3,5/5💕

Легко, динамічно та передбачувано.

Повертатися до творчості Дена Брауна після тривалого виснаження книгами, від яких не отримуєш задоволення, – неймовірне відчуття. Неначе опісля довгих скитань, ти все ж добріваєш додому і вдихаєш ту саму легкість. А на хвилі того, що США підтвердили існування інопланетян, тільки в океані – ця історія грає куди цікавішими кольорами, ахах.

«Точка обману» - це одиночна історія про обман в силових структрурах США, про політичні інтриги та відданість своїй справі. За зав’язкою маємо спецагентку Національного управління військово-космічної розвідки Рейчел Секстон, яку раптово викликає до себе президент для спецзавдання. Вона, будучи донькою опонента на майбутніх виборах президента США, ставиться до цього скептично і з певною пересторогою, бо, незважаючи на погані стосунки з батьком, вона не планує шкодити його виборчій кампанії. Але діло виявляється куди серйознішим, оскільки НАСА нарешті знаходять метеорит з ознаками позаземного життя.

Я не знаю, як це вдається Дену Брауну, але його історія в п'ятсот сторінок дрібним шрифтом читається за два дні в максимально розслабленому темпі з широко кінематографічними картинками в уяві. Справді справжня магія.

Але, незважаючи на це, з усіх історій цю я охрещу найслабшою. Воно і не дивно, бо це одна із найперших його робіт, написана ще в 2001 році. Вона зовсім не відрізняється структурою від інших книг автора: розумний самотній чоловік 40+, сексуальна жінка з неабияким високим IQ, декілька теорій змови та світ, який треба врятувати – цього разу все в антуражі арктичних льодовиків.

Та були моменти, до яких я мабуть питання, тому що вони були надто… фантастичними (вистукувати по льодовику азбукою Морзе, аби їх почув підводний атомний човен? це вже було надто).

Я оце зараз переосмилюю книгу і розумію, скільки до неї питань, але навіть прийнявши їх, вона мені подобається. Тут хочеться сказати: і шо ви мені зробите, ахах? Я справді відпочила і перевантажилася, тому раджу, якщо хочете розгрузити мізки, і ви не є надто прискіпливим до деталей і логіки.

#дегустація

також хвайні знижечки ЧП до -30% в Артбукс та -20% в Мольфарів, тому якщо давно хотіли поповнити свої полиці книгами цих видавництв - не обмежуйте себе😌

так, там у ВСЛ знижка -20% на три книги про подорожі

я не читала «Арку Карпат» і «Дорогу святого Якова», але я щирою любовʼю люблю «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохаська і раджу і вам то зробити!

неймовірно щемлива, пізнавальна книга-мандрівка на станцію «Академік Вернадський» з екскурсами в історію дослідження шостого континенту, історії людей та боротьбу за можливість досліджувати та бути присутнім в Антарктиді💔

мій відгук ось тут

була сьогодні в театрі оперети на виставі «Маруся Чурай»

як на мене: затянуто і другу частину я заледве досиділа, але, незважаючи на це, можу відмітити дуже гарні голоси, костюми, обряди та пісні. в цілому, постановка хвайна, актори справжні молодці!

думала, що найгіршою когортою людей будуть ті, хто проігнорують вимкнути звук на телефоні, та ні

щиро не розумію людей, які приймають театр за привід прибухнути і своїм перегаром та коментарями попсувати настрій оточуючим (звук розбитої пляшки і послідуюча вонь точно додали перчинки дійству), тому побажаю таким дещо, процитувавши Параску із вистави: «а щоб твоя срака на дві частини розійшлась»❤️

най буде #мистецькадегустація

коли новий Книголенд через дорогу, але твоя дорога туди не лежить🥲

🍂 я тут прочитала «Загублений світ Полісся» Андрія Сагайдака і це класний нонфік, пронизаний любовʼю до своєї місцини та справи життя!

відгук буде трішки пізніше, але коротко: дуже корисна штука, я дізналася багато нового і закріпила ті оповідки, які чула від старійшин роду (тепер не страшно заблудитися в лісі і точно виживу якщо що, ахах); в моментах, коли пан Андрій описував проблеми боліт (втрата видів/самобутності/засушення/перекази/вплив совка/тощо), мені ставало сумно до того, що думала розревусь від несправедливості. дуже щирий стиль оповіді

коротше, я під враженнями!

ще один плюс, що я зрозуміла, кому на Новий рік буде ідеально замовити таку ж книгу - одне імʼя зі списку друзів викреслено, ахах

а як ваші читацькі вихідні?

#проміжні_емоції

ось декілька фото Мерилін Монро з книгами, останнє - авторства Єви Арнольд, голівудська діва зображена із "Уліссом"

📚 сьогодні в рубриці #зіркичитають розповім вам про книгу, зображену на одній із рідкісних фотографій Мерилін Монро (а також трішки про її любов до читання)

відкрию всі карти відразу і скажу, що в руках голівудської діви книжка її третього та останнього чоловіка Артура Міллера, американського драматурга та прозаїка, що був знаковою фігурою в театральному закуліссі в ХХ столітті

"An Enemy of the People" Arthur Miller - це адаптація культової п'єси норвезького драматурга Генріка Ібсена "Ворог народу", написаної в 1882 році.

✨ в оригіналі головний герой, лікар Томас Стокманн, дізнається, що відомі та фінансово успішні лазні в його рідному місті заражені, і він наполягає на тому, щоб їх закрили на дорогий ремонт. за свою чесність його переслідують, висміюють і оголошують «ворогом народу» городяни, включно з деякими, хто був його найближчими соратниками.

✨в адаптації: Доктор Стокманн намагається викрити скандал із забрудненням води у своєму рідному місті, яке ось-ось стане курортом. коли його брат, мер, вступає в змову з місцевими політиками та газетою, щоб приховати цю історію, Стокманн звертається до громадських зборів, але вони спрацьовують, не так як він планує, і його зневажають як «ворога народу».

взагалі, постать Артура Міллера в американській драматургії ХХ століття важко переоцінити: його твори неодноразово екранізувалися (саме смішне, що левова частка була від совка, в очах яких що тоді, що зараз "Амєріка загніваєт"), за свою п'єсу "Смерть комівояжера" в 1949 році отримав Пулітцерівську премію, а у своїй творчості він звертався до гострих соціальних проблем того часу. так, наприклад, у 1953 році вийшла драма «Суворе випробування» про судовий процес над «салемськими відьмами», в якій проводилися паралелі з діяльністю Комісії сенатора Маккарті - цей випад зробив Міллера фігурантом «чорного списку» Голлівуду. але у тому ж році твір був удостоєний премій «Тоні» і Дональдсона.

та повернімося до Мерилін. скептики завжди говорили, що вона лише "дурненька блондинка", в той час, як діва справді любила читати і окрім свого шлюбу із драматургом, вона ще тісно дружила із письменницею Карсон Маккалерс. до речі, саме її твір "Балада про невеселу кав’ярню" був одним із шести творів, написаних жінками, які були наявні в бібліотеці Монро (в ній налічувалося понад 390 книг).

також вона дуже любила фото, де зображена із книгою - недарма, що найвідомішою такою є зроблена Євою Арнольд фотокартка, де Мерилін на пляжі та тримає в руках томик із "Уліссом". єдиним мінусом її любові - була симпатія російській класиці, а саме достоєвському і "братьям карамазовим", екранізацію якого хотіла втілити в життя, але студія не стягнула фінансово і обанкротилась (на щастя)

в цілому, за своїм амплуа "дурненької, але сексуальної блондинки" Норма Джин Бейкер була справжній книжковим черв'яком і намагалася наповнити книгами якнайбільше сфер свого життя.

пишу черговий пост про книгу із рубрики #зіркичитають і першим коментарем до неї є ось цей

Обовʼязкове читання всім, хто намагається пережити президентство Трампа.

актуально, хоча йому уже шість років

📚 «Книжкові хроніки Анімант Крамб» Лінь Ріна

видавництво: Фабула, 8/10 🩷

Атмосферно, книжково, повільно.

Відразу хочеться сказати, що це файний слоубьорн. Я із тих людей, які обожнюють історії «від ненависті до кохання», але ще більше мене затягує повільне прийняття самих почуттів. Не знаю, що про мене це говорить із точки психології, але з точки книголюбки я говорю, що цей янг едалт файний.

За зав’язкою, маємо Анімант Крамб, дев’ятнадцятирічну дівчину, яку матір відчайдушно намагається віддати заміж. Але книги та комфортне горище їй куди ближче за неосвідченних гонорливих джентельменів. Одного вечора до них навідується дядько Альберт і жаліється, що не може в університетську бібліотеку знайти помічника бібліотекаря, бо в того скверний характер. Декілька секунд і в них виникає неймовірна ідея влаштувати Анімант до нього на місяць, аби вона показала йому, де раки зимують. І тут закручується вир подій, кульмінацю якого я дочекалася лише на останній сторінці!

Я розумію, чому історія так всім подобається. Це справді якісний, класний янг едалт, який можна до душі прикладувати, мов подорожник до рани. Тут і не мерісьюшна головна героїня, яка володіє причинно-наслідковим зв’язком і в якої є свої недоліки, тут чудовий головний герой, дії та поведінку якого авторка повністю обґрунтовує бекґраундом. Тут є чіткі мотивація, розвиток кохання, класні другорядні герої та добре прописана атмосфера.

Але в якийсь момент читання я зловила себе на думці, що це було надто романтизовано та надто спрощено. Наприклад, майже нуль уваги до того, що дівчина того часу із вищого суспільства працює, і це незважаючи на те, що сталося це за поручення її дядька. Ну в газеті з плітками мали хоча б це надрукувати? Але Амі, окрім декількох спантеличених виразів обличчь, нормально себе відчувала і навіть не задумувалася на рахунок цього.

Також відбувалася наступна річ: коли я читала – мені було важко відірватися, аби навіть попити води. Але тільки-но я відкладувала книгу в сторону, я навіть не мала думки, аби знову до неї повернутися. Цікавість втрачалась і на її місце приходила відстороненість. Для мене це показник не надто захопливої історії.

Але, в цілому, мені сподобалось. Я відпочила. На останніх сторінках я просто пищала, як маленька дівчинка, хоча чудово розуміла, наскільки це банально і перебачувано (знову ж таки питання до скандалу, який залишається поза історією). Можливо, я просто не в тому віці або маю завеликий книжковий багаж, аби відчути всі плюси цієї історії, але все ж не жалію, що прочитала.

Раджу, якщо шукаєте історію на «відпочити».

#дегустація

💐 там у Фабули акція "п'ять книг за 500 грн"

звісно книги потрібно брати із вибраного списку книг, і там переважно романи/детективи, але раптом якісь вам до душі приглянуться (я не планую, але, дивлячись на цифру знижки, внутрішній єврей в мені плаче)

дивитися деталі ось тут