книжкова дегустаторка🍷📚

я не знаю, яке зілля фортуни випила, але тільки що знову виграла в книжковому розіграші однієї блогерки та видавництва

я в шоці, я не хочу зурочити, але я така щаслива і це більше, ніж приємно

але це доказує те, що не потрібно здаватися: я три роки тикала «плюсики» та брала скрізь участь, вважаючи, що просто невдачлива, але потрібно було просто почекати, аби отримати подарунки Долі🥹

❤️‍🩹 тримайте співчуття в серці, відправляйте ненависть та лють в донати

зверху одні із багатьох перевіренних зборів☝🏼

📚 у Фабули період дня народження, і тому мають аналогічну акцію ВСЛ, але тут і про паперові книги також

1+1=3 шукайте на сайті

поговоримо про те, як важливо розвінчувати міти минулого (1/?)

коли я тільки почала читати книгу «П’ять. Нерозказані історії жінок, вбитих Джеком-Різником», то знала, що всі убиті були повіями. принаймні, так розповідали на історії, і є в поп культурі. якби ж я тільки знала, якою злою буду під час читання на суспільство минулого, його звичаї та моральні установи, та про все по порядку.

першою жертвою маніяка була Поллі Ніколс, вона була донькою звичайного коваля, якій із дитинства судилася доля, що мали інші дівчата із її робітничого класу: спокійно вирости, отримати знання в домогосподарчих справах, працюючи служницею до заміжжя, знайти своє кохання, народити купку дітей і жити до старості. в принципі, так і було: вона була впраною господинею, багатодітною, лагідною матір’ю та вірною дружиною. життя, в цілому, їй усміхалося. окрім одного: чоловіка, який мав коханку. на фоні цього вона почала прикладатися до пляшки, від чого потім, аби не терпіти скандали, просто пішла із дому. і ось це, вже давало певне клеймо та падіння в очах суспільства(причому винна тут завжди жінка):

винуватість тут була ні до чого: якщо жінка йшла від чоловіка, це була її життєва невдача.

та і, в цілому, жінка не могла сама по собі існувати без чоловіка у вікторіанську епоху (іронія в тому, що на чолі держави була ЖІНКА):

незалежно від того, чи могла вона утримувати себе, займаючись пранням чи прибирання, ідея жінки дітородного віку, яка жила сама й насолоджувалася самотнім життя, у вікторіанську добу, вважалася повною єрессю і байдуже про який робочий клас йшлося

.

праця бідних жінок коштувала дешево, бо бідним жінкам легко знаходили заміну і суспільсвто не вважало їх годувальницями. на жаль, багато з них мусили ними ставати. якщо чоловік, батько чи партнер ішов або помирав, то вижити жінці з дітьми майже не можливо. суспільство хотіло показати, що жінка без чоловіка в ньому зайва

але повернімося до Поллі: скитання на вулиці, що днем, що вночі вже несло за собою пониження статусу і приписку «повія» в очах інших. і все рівно, що в більшості випадках то було не так. отож, коли Поллі в не змозі оплатити ніч в робітничому будинку, знову опинилася на вулиці і впала першою жертвою Різника, поліція лише знизувала плечима і коротко записала: «повія».

другою жертвою Різника стала Енні Чемпен, яка тільки народившись, уже зробила дискомфорт суспільству. її батьки не були одружені на момент зачаття та народження першої дитини, бо коли і з ким буде одружуватися солдат Британської імперії вирішував його командир, і це незважаючи на те, що пара могла разом жити вже довгих п’ять, а то і більше років. всі це розуміли, знали, мали на практиці, але все рівно осуджували жінок, саме жінок.

що ж, в Енні схожа доля із Поллі: обидві віддали свої душі пляшці. але, якщо перша через зради чоловіка, то друга мала цю хворобу із юності. насправді, життя в Енні склалося куди ліпше, ніж в її попередниці – вона, вийшовши із робітничого класу, жила в чудовому домі та мала слуг, а все через чудову роботу свого чоловіка.

з часом її стан погіршувався і в один момент її попросили піти із будинку – вона опинилася на вулиці. не буду переповідати, що було далі, (можете прочитати книгу), а відразу розповім, звідки ростуть ноги «повії» в цьому випадку

коли Енні знайшли мертвою, поліція почала опитувати всіх знайомих жертви. і знайомий не завжди означає друг. Елайза Купер була заклятим ворогом Енні, тому не дивно, що на питання про її зв’язки із чоловіками, Елайза відповіла ствердно. і тут відразу розходження в показах, оскільки другий колишній чоловік Енні не зміг підтвердити цього факту. та поліції важливо було за щось схватитися і це було те «щось»

взагалі, дивно, що клеймо "повія" не вішали на жінку, що заледве вступила на бруківку, хоча подвійні стандарти починаються там, де мова заходить про порівняння класів. якщо привілейовані цінували і оберігали цнотливість, як одну із найкращих характеристик, аби видати дівчинку заміж, то робітничі - закривали очі, аби були із ким розважитися, головне, аби в подолі не принесла

так, на сьогодні все, писати наступну частину?