— Це не просто полювання. Вони озброєні. Вони думають, — відказую я.
— Як і ти. І практики в тебе більше. Справжньої практики, — доводить він. — Ти знаєш, як убивати.
— Не людей, — заперечую я.
— Якщо чесно, чи велика різниця? — похмуро запитує Ґейл.
Жахливо інше: якщо мені вдасться забути, що вони люди, різниці не буде взагалі жодної.