BRD24 - Бердянськ 24

Чекаємо на ваші відповіді в коментарях👇

Ірина Соколова переїхала до нашого міста в 2016 році. Тут родина купила своє перше житло.

Жінка народилася та виросла в українськомовному селі на сході Донеччини. З 2014 року Ірина з сім’єю кілька разів переїжджала, але зрештою для нового життя обрали Бердянськ. Тут Соколови прожили до повномасштабного вторгнення. Історію двічі переселенки, яка під час великої війни відкрила майстерню на Полтавщині «Бердянськ 24» дізнався з інтерв’ю Ірини виданню «ШоТам».

В Бердянську жінка працювала в Центрі дитячої та юнацької творчості. Окупацію Ірина зустріла вагітною. Після народження Данила сім’я виїхала з міста.

«У нас не було ні зв’язку, ні інтернету, ні якоїсь інформації про евакуаційні рейси, тому ми сіли в машину й доїхали до Запоріжжя. Дорога у 230 кілометрів у нас заняла більше 10 годин. На кожному блокпості нас спрямовували в нове село: десь були вуличні бої, десь обстріли, десь їздили танки – доводилось об’їжджати. Ми заночували в Запоріжжі, а вже зранку вирушили до Миргорода», – розповіла бердянка журналістам «ШоТам».

Із собою взяла лише швейну машинку

Вже у Миргороді Ірина відновила свою майстерню коштом гранту від Данської ради у справах біженців. Для переселенки це була вже друга допомога від цієї організації. Першу вона отримала ще у вільному Бердянську.

«Я змогла виїхати, але Із собою взяла лише швейну машинку. На ці гроші купила оверлок, ножиці й інші професійні інструменти. На цьому не зупинилася — виграла ще один мікрогрант на купівлю офісної техніки та вирішила відкрити майстерню з виготовлення іграшок. І тут я зрозуміла, що хочу, аби шила не тільки я, але й люди навколо мене. Коли ми хрестили нашу дитину, я запропонувала священнику відкрити в храмі творчий простір, де ми будемо шити фетровий вертеп. Ініціативу церква підтримала, і простір запрацював», – згадала жінка.

Взимку 2023 року Ірина провела майстер-клас із рукоділля з розвагами для дітей, які приходили в культурно-освітньому просторі «Гончаренко центр Миргород». Жінці запропонували зробити подібні заходи постійними. Пізніше її запросили проводити майстер-класи в приватній школі.

«Згодом я пройшла грантове навчання Естонської ради у справах біженців, реалізоване через запорізький благодійний фонд «Єдність за майбутнє» – там мені допомогли розібратися в основах ведення бізнесу. Я відкрила ФОП, і тоді почала вже брати гроші за свої заняття та сплачувати податки. Хотіла відкривати свій простір, але не наважилася у нас тут дуже дорога оренда», – зізналася жінка.

Зараз Ірина на правах суборенди проводить заняття в творчій студії переселенки з Харківщини Алевтини Тамбової-Романовської. Каже, що її заняття відвідують зокрема діти-переселенці з Донецька, Бахмута, Маріуполя чи Харкова.   

Створює з дітьми анімовані мультфільми

Саме в Мигороді Ірина відкрила гурток з анімації, по який завжди мріяла.

«Один з цікавих способів анімації стоп-моушн: це коли ти береш ляльки, іграшки чи інші предмети, фотографуєш їх багато разів, трохи змінюючи їхнє положення, а потім усі фото з’єднуєш у відео, і виглядає, ніби ці предмети рухаються самі. Цього літа я вирішила, що треба спробувати та подалася на державну освітню програму «Мрій та Досягай». Це спільний проєкт Impact Force і UN Women, який розширює можливості українських жінок-переселенок. Після навчання фіналісткам надавали невеличку стипендію в розмірі тисячі доларів ці гроші я витратила на професійне навчання анімації», – розповіла бердянка. 

Ірина поділилася, що для неї анімація – це арттерапевтична техніка. Вона створює з дітьми коротенькі відео, де діти рухають предмети, фотографують їх і таким чином оживляють.

Важливо бути корисним для громади

Вона поділилася, що планує зібрати жінок і зняти анімацію на тему втрати рідного дому, щоб люди знали, «які в нас були будинки, які почуття ми в них вкладали». Вона зізналася, що має надію на повернення, хоч і маленьку.

Вона зазначила, що реалізовувати задумане допомагають гранти. І додала, що їх не треба боятися, адже спонсорські кошти не треба повертати, адже це підтримка.

Захід приурочили до 1000 дня повномасштабного воргнення

Українські біженці провели мирний мітинг і марш у ірландському місті Ґолуей. Учасники висловили підтримку всім, хто залишився на окупованих територіях або перебуває під обстрілами, а також тим, хто бореться за свободу України.

«Бердянці та інші, які перебувають під окупацією з 2022-го або з 2014 року, ми з вами! Ніхто не забутий і кожен крок до перемоги наближає день, коли українські міста знову будуть вільними та без насильства, а інші міста – не під обстрілами. Тримайтеся, люди, ті, які за Україну, та партизани, адже ваша сила та мужність є натхненням для всіх нас. Українці по всьому світу разом із вами у цій боротьбі. Віримо в нашу перемогу!», – звернулися учасники мітингу.

Під час заходу згадали вбитих окупантами 24 червня 2023 року бердянських підлітків Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова. Хлопцям присвятили хвилину мовчання. Також у промові порушили тему окупації, зокрема Бердянська.

«Люди, які в серці чекають Україну або партизанять – ВИ НАЙКРАЩІ», – звернулися до жителів ТОТ учасники заходу.

Замість російських препаратів, містяни обирають б/в українські

За три роки окупації нова так звана влада не змогла забезпечити стабільне постачання медикаментів. Як «Бердянськ 24» дізнався з власних джерел, в аптеках міста є ліки, проте їх асортимент нерідко не відповідає потребам людей. Містяни також скаржаться на низьку якість російських медикаментів і їх завищені ціни.

«Бердянськ 24» анонімно поспілкувався з підписницею, яка розповіла, що російські ліки можуть викликати серйозні побічні ефекти.

«Татові призначили ліки, які замість допомоги викликали сильну алергію. Вчора він навіть втратив свідомість. Прийом препарату довелося припинити, але нові ліки нам не призначили, бо знайти щось якісне — це завдання не з простих. Ще одні ліки ми змушені чекати, поки їх привезуть з-за кордону», — поділилася жінка.

На початку окупації люди шукали необхідні ліки серед знайомих та через оголошення, активно купували «з рук». З 2022 року ситуація мало змінилася. В месенджерах досі існують групи, де бердянці шукають необхідні ліки та перепродають свої. Окремо, як ознаку якості, в опис виносять «куплено в Україні».

З початку повномасштабного вторгнення Україна повернула з російського полону майже 4 тисячі громадян, з яких 40% раніше вважалися зниклими безвісти, серед них – і захисники з Бердянська.

Про це в інтерв’ю для видання «Sestry» розповів уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. За його словами, Україна докладає максимум зусиль, щоб повернути всіх захисників і захисниць, незалежно від їхнього статусу. До списків обміну включають як офіційно підтверджених військовополонених, так і тих, хто зник безвісти, адже вони залишаються у реєстрах Національного інформаційного бюро.

Якщо близька людина зникла, або потрапила в полон, інформацію можна передати до Національного інформаційного бюро. Для цього:

• зателефонуйте на короткий номер 1648 (з-за кордону: +38 (044) 287-81-65);

• або скористайтеся онлайн-формою на офіційному сайті бюро.

Росія й далі продовжує ігнорувати запити України та затягує процес, використовуючи долі військових як інструмент тиску на рідних і близьких.

Проте Україна не зупиняється на досягнутому й продовжує боротьбу за своїх громадян, незважаючи на перешкоди з боку ворога.

Українські військові, ветерани та учасники бойових дій можуть безкоштовно лікувати та протезувати зуби завдяки новому пілотному проєкту від Національної служби здоров’я України.

Кабмін затвердив постанову №212, яка відкриває нові можливості для наших захисників і захисниць. Національна служба здоров’я України реалізує цей проєкт для тих, хто боронить незалежність та суверенітет нашої країни.

Що пропонує проєкт?

• Протезування зубів (група послуг №1);
• Зуболікування (група послуг №2).

Хто може скористатися програмою?

• учасників бойових дій;
• ветерани війни та особи із інвалідністю внаслідок війни;
• військовослужбовців, які ще не отримали статус учасника бойових дій, але продовжують виконувати бойові завдання.

Як отримати допомогу?

• Звернутися до стоматолога за направленням.
• Лікар видає документ, який підтверджує потребу у лікуванні чи протезуванні.
• Обрати медзаклад.
• Переконатися, що заклад має договір із НСЗУ. Повний список можна знайти на офіційному сайті НСЗУ або уточнити у лікаря.
• Заповнити заяву та підготувати документи (паспорт громадянина України; облікова картка платника податків; посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю або військовий квиток).
• Пред’явити оригінали документів та залишити копії.

‼️ Скористатися послугами можна один раз на рік.
‼️ Програма покриває весь комплекс процедур – від діагностики до встановлення протезів.

Піклування про тих, хто захищає Україну – наша спільна відповідальність!

Підлітки, які виїхали з окупованих територій за кордон, змушені повертатися в Україну, щоб стати на військовий облік, оскільки реєстрація дистанційно недоступна.

Через відсутність їхніх даних у реєстрах вони не можуть скористатися програмою «Резерв+».

Як пояснив начальник відділу призову сектору комплектування Запорізького ОТЦК та СП Максим Сердюк, поки єдиний державний реєстр військовозобов’язаних не синхронізований із іншими базами даних. Тому юнаки, які досягли 18 років, повинні особисто звернутися до найближчого територіального центру комплектування в Україні. Про це повідомляє видання РІА-Південь.
#Бердянськ #Окупація #ВійськовийОблік

Допомога від Бердянської міської військової адміністрації надається в рамках програми соціальної підтримки «Територія турботи»

Отримати одноразову виплату можуть військовослужбовці ЗСУ, які зареєстровані в Бердянській громаді: самому місті або селах Нововасилівка, Азовське, Роза чи Шовкове. Про це Бердянськ 24 дізнався офіційних сторінок БМВА в соцмережах.

 Перелік необхідних документів:

• Паспорт (сторінки 1, 2, 3-6 (в разі необхідності), сторінку із зазначеним місцем реєстрації) або копію ID-картки з витягом про прописку;

• Реєстраційний номер облікової картки платника податків;

• Реквізити банківського рахунку для отримання допомоги;

• Довідка про проходження військової служби у ЗСУ від 2024 року (форма 5).

Документи можна подавати особисто або надсилати поштою. У другому випадку треба додати записку «Згідно з оригіналом, прізвище та ініціали, підпис та дата».

Куди звертатися

• Для особистого звернення до БМВА м. Запоріжжя, вул. Червона, 24-а (приміщення  будинку  культури  ім.  Шевченка)  в понеділок-четвер з 9-00 до 16-00.

• Для відправлення поштою Укрпошта індекс 69068, Нова пошта 25 відділення. Телефон отримувача 0663469366 Гутарєва Ірина.

• Для відправлення електронною поштою:  bmva_brzo@ukr.net  

Телефон для довідок: 0680793865. Приклад заяви.

Ольга змушена сплачувати рахунки за дві квартири та працювати на трьох роботах, щоб забезпечити своїх дітей.

Після окупації Бердянська Ольга (ред. імʼя героїні змінено) не поїхала за кордон. Вона обрала залишитися в Україні. Нове місто зустріло її холодними стінами орендованої квартири, яка нагадувала, що це лише тимчасовий притулок. Цю історію редакції «Бердянськ 24» розповіла переселенка з міста Бердянськ.

Окрім валіз, вона привезла з собою тягар обов’язків: покинута квартира в Бердянську, кредит і рахунки за комуналку. Ольга працює на трьох роботах, аби звести кінці з кінцями. Зранку — офіс, вдень — підробіток у кав’ярні, а вечорами вона займається репетиторством онлайн. Однак навіть цього ледве вистачає. Щомісяця доводиться платити оренду і комунальні послуги за дві квартири: одну в окупації та одну на підконтрольній території.

Дітям Ольга теж не дає відставати від життя — оплачує гуртки, щоб вони могли розвиватися, попри важкі обставини.

Раніше статус ВПО трохи допомагав, але зараз жодних пільг.

«Кредит на квартиру? Платіть», — сухо відповідають у банку.

Відмовлятися вона не збирається, адже ця квартира для неї — символ надії на повернення додому.

Попри все, Ольга тримається. Вона живе між двома світами: минулим, що залишилося в окупованому Бердянську, і теперішнім, де щодня треба боротися за майбутнє. Але ні труднощі, ні випробування її не зламали.

До нашого анонімного бота надійшло повідомлення. Наша відповідь, надсилайте звичайно!