Облава на організаторів договорняків: початок реальної боротьби чи показуха?
Про облаву на організаторів договірних футбольних матчів уже всі чули? Тепер давайте спробуємо розібратися, що це було і навіщо.
Справи в українського футболу йдуть хуйовенько вже давненько. Так, почалася війна, економічна криза, і грошей в наших олігархів стало менше, тому на свої футбольні іграшки вони почали тратити значно менше бабла. Але практично завжди (і до кризи, і після) в українському футболі була одна хуйня, яка поступово роз’їдала його зсередини. Називається вона договірними матчами – договорняками, якщо по-простому.
«Ми тіпа пздц боремося з корупцією у футболі», – говорили у ФФУ постійно, залучаючи і іноземних експертів, а потім ще й антикорупційному прокурору Холодницькому посаду в себе знайшли. Правда, результатів не було помітно взагалі ніяких. І ось на днях наш футбол стряхнув найбільший у його історії скандал.
Перша в історії України спецоперація правоохоронних органів щодо договірних матчів вразила своїм масштабом: принаймні цифри і видовище виглядало досить ефектно. Даю трохи фактажу. 40 обшуків в 9 областях України. МВС каже про 57 епізодів злочинів, більше 328 задіяних осіб. Валять всіх: від президентів клубів до гравців та арбітрів. Суми винагород за потрібний результат – від 30 до 100 тисяч гривень. Ставки робилися здебільшого в букмекерських конторах Азії. І загалом, у справах фігурують 35 футбольних клубів. А це, блять, третина всіх наших команд! Хоча, думаю, реально треба говорити десь про 90% клубів.
Двіжуха вийшла дуже медійна. Всі висказалися і попіарилися: і Аваков, і Холодницький, і Баранка, і Павелко. Шуму, словом, наробили. Але не арештували, як це зазвичай у нас в Україні буває, НІ-КО-ГО.
З Арановським смішна ситуація вийшла. Обшукали, кароч, арбітра Прем’єр-ліги Євгена Арановського. Наступного дня всі побачили, що він, виявляється, назначений на важливий матч плей-офф між Чорноморцем і Полтавою. Знаєте, як ФФУ це пояснила? Типу сталася помилка – обшукати треба було його брата – Віктора Арановського. Звучить, звичайно, епічно.
Так що далі? Очистить увесь цей двіж український футбол від всього шлаку договорняків? Чи це все зроблено заради того, щоб показати і громадськості, і УЄФА свою бурну діяльність? Побачимо. Але я сумніваюся, що реальна і дієва боротьба з корупцією в нашій країні розпочнеться саме з футболу. Та є деякі позитивні моменти – нехай хоч молоді футболісти подивляться, що за доворняки та іншу хуєту може наступити покарання. Це доречно, бо саме на рівні молодняка, яким часто крутять серйозні чуваки з великими бабками, проблема договорняків дуже і дуже актуальна.
Про облаву на організаторів договірних футбольних матчів уже всі чули? Тепер давайте спробуємо розібратися, що це було і навіщо.
Справи в українського футболу йдуть хуйовенько вже давненько. Так, почалася війна, економічна криза, і грошей в наших олігархів стало менше, тому на свої футбольні іграшки вони почали тратити значно менше бабла. Але практично завжди (і до кризи, і після) в українському футболі була одна хуйня, яка поступово роз’їдала його зсередини. Називається вона договірними матчами – договорняками, якщо по-простому.
«Ми тіпа пздц боремося з корупцією у футболі», – говорили у ФФУ постійно, залучаючи і іноземних експертів, а потім ще й антикорупційному прокурору Холодницькому посаду в себе знайшли. Правда, результатів не було помітно взагалі ніяких. І ось на днях наш футбол стряхнув найбільший у його історії скандал.
Перша в історії України спецоперація правоохоронних органів щодо договірних матчів вразила своїм масштабом: принаймні цифри і видовище виглядало досить ефектно. Даю трохи фактажу. 40 обшуків в 9 областях України. МВС каже про 57 епізодів злочинів, більше 328 задіяних осіб. Валять всіх: від президентів клубів до гравців та арбітрів. Суми винагород за потрібний результат – від 30 до 100 тисяч гривень. Ставки робилися здебільшого в букмекерських конторах Азії. І загалом, у справах фігурують 35 футбольних клубів. А це, блять, третина всіх наших команд! Хоча, думаю, реально треба говорити десь про 90% клубів.
Двіжуха вийшла дуже медійна. Всі висказалися і попіарилися: і Аваков, і Холодницький, і Баранка, і Павелко. Шуму, словом, наробили. Але не арештували, як це зазвичай у нас в Україні буває, НІ-КО-ГО.
З Арановським смішна ситуація вийшла. Обшукали, кароч, арбітра Прем’єр-ліги Євгена Арановського. Наступного дня всі побачили, що він, виявляється, назначений на важливий матч плей-офф між Чорноморцем і Полтавою. Знаєте, як ФФУ це пояснила? Типу сталася помилка – обшукати треба було його брата – Віктора Арановського. Звучить, звичайно, епічно.
Так що далі? Очистить увесь цей двіж український футбол від всього шлаку договорняків? Чи це все зроблено заради того, щоб показати і громадськості, і УЄФА свою бурну діяльність? Побачимо. Але я сумніваюся, що реальна і дієва боротьба з корупцією в нашій країні розпочнеться саме з футболу. Та є деякі позитивні моменти – нехай хоч молоді футболісти подивляться, що за доворняки та іншу хуєту може наступити покарання. Це доречно, бо саме на рівні молодняка, яким часто крутять серйозні чуваки з великими бабками, проблема договорняків дуже і дуже актуальна.