Дно журналіста
Я не святкую день журналіста. Він, до речі, сьогодні, 6 червня. Взагалі, як на мене, всі ці професійні свята, типу дня пожежника, дня мерчендайзера, дня столевара і т.д., є просто ще одним приводом побухати. А в нас для цієї справи привід завжди знайдеться.
Що святкувати? І кому? Кого вітати? Тих «типу» журналістів, які зараз сидять за столом із рюмками зі старого кришталю? Це свято для них і придумали.
В Україні не так багато журналістів і медіа, яких сьогодні справді пасувало б привітати. Йдеться про людей з характером, здатних витримувати тиск обставин. Про тих, хто ставить незручні запитання і пише принципові тексти чи сюжети. Цих журналістів одиниці. І вони не потребують цих вітань. Бо їм не до вітань і «постіків у Фейсбучику». Вони просто невпинно єбашать і роблять професійно свою справу.
Зате працівники прес-служб умовних облдержадміністрацій, сьогодні у ФБ «сяють від щастя і вітають всіх із професійним святом». Ну ви серйозно?
А в половині локальних і часто нікому не потрібних медіа країни столи гнуться. Там «зробити ставку на студентів». Платять копійки. Хай зп у них мізерна, але щоб сьогодні «відсвяткувати» гроші завжди найдуться.
Словосполучення «день журналіста» співзвучне з «дном журналіста». Українська журналістика наразі на дні. І не треба думати, що журналісти не відповідальні за цей пздц, що твориться зараз у державі. Більшість цього навіть не усвідомлює. Навчаючись на своїх журфаках, вони постійно пафосно писали нечитабельні текстики про те, що вони є четвертою владою. Пора нарешті це почати усвідомлювати і в житті. Тоді й проблем стане менше і повітря в українському медіапросторі буде чистішим.
Я не святкую день журналіста. Він, до речі, сьогодні, 6 червня. Взагалі, як на мене, всі ці професійні свята, типу дня пожежника, дня мерчендайзера, дня столевара і т.д., є просто ще одним приводом побухати. А в нас для цієї справи привід завжди знайдеться.
Що святкувати? І кому? Кого вітати? Тих «типу» журналістів, які зараз сидять за столом із рюмками зі старого кришталю? Це свято для них і придумали.
В Україні не так багато журналістів і медіа, яких сьогодні справді пасувало б привітати. Йдеться про людей з характером, здатних витримувати тиск обставин. Про тих, хто ставить незручні запитання і пише принципові тексти чи сюжети. Цих журналістів одиниці. І вони не потребують цих вітань. Бо їм не до вітань і «постіків у Фейсбучику». Вони просто невпинно єбашать і роблять професійно свою справу.
Зате працівники прес-служб умовних облдержадміністрацій, сьогодні у ФБ «сяють від щастя і вітають всіх із професійним святом». Ну ви серйозно?
А в половині локальних і часто нікому не потрібних медіа країни столи гнуться. Там «зробити ставку на студентів». Платять копійки. Хай зп у них мізерна, але щоб сьогодні «відсвяткувати» гроші завжди найдуться.
Словосполучення «день журналіста» співзвучне з «дном журналіста». Українська журналістика наразі на дні. І не треба думати, що журналісти не відповідальні за цей пздц, що твориться зараз у державі. Більшість цього навіть не усвідомлює. Навчаючись на своїх журфаках, вони постійно пафосно писали нечитабельні текстики про те, що вони є четвертою владою. Пора нарешті це почати усвідомлювати і в житті. Тоді й проблем стане менше і повітря в українському медіапросторі буде чистішим.