Народна прикмета: коли вибори близько - летять голови міністрів
Уже давно знав, що у кулуарах вже обговорюють звільнення чергового міністра. Очікував, що офіційно ця інформація стане відомою на початку наступного тижня. Але Гройсман вирішив це зробити негайно. Він підписав подання на звільнення голови Мінфіну Олександра Данилюка. Сьогодні його звільнили. Як привід для цього використали штучно спровокований конфлікт на засіданні уряду. Але причини цього значно глибші.
Данилюк став черговим нереалізованим реформатором. У економічних колах він вважався людиною ліберальних поглядів. Він був одним із засновників Центру Кахи Бендукідзе в Україні, і тому його прихід на посаду міністра фінансів асоціювався з продовженням ліберальних перетворень в економічній і податковій сфері.
Можна було констатувати смерть. Смерть надій і сподівань. Та й довіри до Данилюка також. Він не став українським Кахою Бендукідзе, не зробивши й чверті тих грузинських економічних реформ.
Починали наче непогано. Команда Данилюка називали себе драйверами реформ. Але далі сильно забуксували. Ще в 2017 щось пішло не так. Активність міністра знизилася. Не чути було офіційних заяв про скорочення видатків бюджету, ні про необхідність зниження податків, ні про перегляд фінансованих програм, ні про перегляд функцій держави, багато з яких втратили свою актуальність. Бюджет 2016-го, 2017-го та уже 2018-го з року в рік продовжує фінансувати архаїчні «радянські» інститути.
Бізнес незадоволений. А надії на економічний ривок розтанули вже давно. Ближче до виборів тема економічного «застою» уже буде на слуху всюди. Зараз винним офіційно зробили Данилюка, голова якого полетіла з крісла міністра. Чим ближче до виборів, тим таких випадків буде більше. Це я вам гарантую.
Два роки міністра Данилюка – це чергова історія з розряду «з реформаторів у бюрократи». Для мене залишається відкритим питання: завадили Данилюку здійснити зміни, чи він сам не зміг і не захотів цього по-справжньому. Звичайно, обидва варіанти мали місце. Але я схиляюся до другого. Лібералом у економіці бути куди простіше на словах, ніж на практиці. До речі, сам Данилюк каже, що від нього вимагали затвердити програму, яка б звелася до роздачі грошей на проекти депутатів-мажоритарників. Найближчим часом Данилюк ще точно гучно гримне дверима, зробивши пару гучних заяв. Чекатимемо на інсайди від нього.
Уже давно знав, що у кулуарах вже обговорюють звільнення чергового міністра. Очікував, що офіційно ця інформація стане відомою на початку наступного тижня. Але Гройсман вирішив це зробити негайно. Він підписав подання на звільнення голови Мінфіну Олександра Данилюка. Сьогодні його звільнили. Як привід для цього використали штучно спровокований конфлікт на засіданні уряду. Але причини цього значно глибші.
Данилюк став черговим нереалізованим реформатором. У економічних колах він вважався людиною ліберальних поглядів. Він був одним із засновників Центру Кахи Бендукідзе в Україні, і тому його прихід на посаду міністра фінансів асоціювався з продовженням ліберальних перетворень в економічній і податковій сфері.
Можна було констатувати смерть. Смерть надій і сподівань. Та й довіри до Данилюка також. Він не став українським Кахою Бендукідзе, не зробивши й чверті тих грузинських економічних реформ.
Починали наче непогано. Команда Данилюка називали себе драйверами реформ. Але далі сильно забуксували. Ще в 2017 щось пішло не так. Активність міністра знизилася. Не чути було офіційних заяв про скорочення видатків бюджету, ні про необхідність зниження податків, ні про перегляд фінансованих програм, ні про перегляд функцій держави, багато з яких втратили свою актуальність. Бюджет 2016-го, 2017-го та уже 2018-го з року в рік продовжує фінансувати архаїчні «радянські» інститути.
Бізнес незадоволений. А надії на економічний ривок розтанули вже давно. Ближче до виборів тема економічного «застою» уже буде на слуху всюди. Зараз винним офіційно зробили Данилюка, голова якого полетіла з крісла міністра. Чим ближче до виборів, тим таких випадків буде більше. Це я вам гарантую.
Два роки міністра Данилюка – це чергова історія з розряду «з реформаторів у бюрократи». Для мене залишається відкритим питання: завадили Данилюку здійснити зміни, чи він сам не зміг і не захотів цього по-справжньому. Звичайно, обидва варіанти мали місце. Але я схиляюся до другого. Лібералом у економіці бути куди простіше на словах, ніж на практиці. До речі, сам Данилюк каже, що від нього вимагали затвердити програму, яка б звелася до роздачі грошей на проекти депутатів-мажоритарників. Найближчим часом Данилюк ще точно гучно гримне дверима, зробивши пару гучних заяв. Чекатимемо на інсайди від нього.