Цікаві публікації. Якщо це нова агіт-кампанія, то до чого?
У першій читаємо інтерв'ю богослова Юрія Чорноморця для Radio NV, в якому він, коментуючи бійку біля Свято-Михайлівського кафедрального собору в Черкасах, закликав, нібито за прикладом Болгарії, до закриття владою всіх православних храмів із метою заохотити широкі маси вірників та священнослужителів до об'єднання за посередництвом Вселенського патріарха.
У другій статті, на Духовному Фронті України, Тетяна Деркач звинувачує ПЦУ в тому, що вона "не прониклась" покладеною на неї місією - бути об’єднавчим майданчиком для всіх православних України. Як дивно! Невже заяв про те що ПЦУ є Відкритою Церквою — недостатньо?!
До речі, мабуть, людям ще треба добре зрозуміти до чого саме ПЦУ є відкритою (для московської пропаганди - ні). А для когось і вживання слова Церква потребує обґрунтування - тут ми трохи розчарувалися щодо рівня свідомості та обізнаності людей, тому інколи, мабуть, це важливо таки роз'яснювати знов і знов. Якщо, звичайно, розглядати цільову авдиторію не лише як поцінувачів відкритості, а ще й як людей так чи інакше церковних.
І тепер, мов, патріарх Варфоломій віджене недбайливих виноградарів (відкличе Томос, щось зробить за допомогою влади, чи що?) та візьме справу у свої руки.
Чи якось пов'язані між собою ці сигнали? Про що й до чого веде ця кампанія у ЗМІ?
Це такий натяк, останнє попередження? Мов, храми ПЦУ теж можуть закрити, якщо не приймуть та не визнають головування Фанару в справі діалогу з рпцвУ? Хіба вистачить у нас поліціянтів для цього, враховуючи, що відбиваємо зовнішню агресію, а також накал пристрастей у суспільстві?
Чи так сильно прагне суспільство молитися та жити у Христі, щоб погодитись говорити один з одним? Чи має влада достатньо авторитету для всіх сторін? Чи всі повірять патр. Варфоломію, адже в Болгарії він таки залучив до розв'язання питання й інші Помісні Церкви? Питань дуже багато.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв
У першій читаємо інтерв'ю богослова Юрія Чорноморця для Radio NV, в якому він, коментуючи бійку біля Свято-Михайлівського кафедрального собору в Черкасах, закликав, нібито за прикладом Болгарії, до закриття владою всіх православних храмів із метою заохотити широкі маси вірників та священнослужителів до об'єднання за посередництвом Вселенського патріарха.
У другій статті, на Духовному Фронті України, Тетяна Деркач звинувачує ПЦУ в тому, що вона "не прониклась" покладеною на неї місією - бути об’єднавчим майданчиком для всіх православних України. Як дивно! Невже заяв про те що ПЦУ є Відкритою Церквою — недостатньо?!
До речі, мабуть, людям ще треба добре зрозуміти до чого саме ПЦУ є відкритою (для московської пропаганди - ні). А для когось і вживання слова Церква потребує обґрунтування - тут ми трохи розчарувалися щодо рівня свідомості та обізнаності людей, тому інколи, мабуть, це важливо таки роз'яснювати знов і знов. Якщо, звичайно, розглядати цільову авдиторію не лише як поцінувачів відкритості, а ще й як людей так чи інакше церковних.
І тепер, мов, патріарх Варфоломій віджене недбайливих виноградарів (відкличе Томос, щось зробить за допомогою влади, чи що?) та візьме справу у свої руки.
Чи якось пов'язані між собою ці сигнали? Про що й до чого веде ця кампанія у ЗМІ?
Це такий натяк, останнє попередження? Мов, храми ПЦУ теж можуть закрити, якщо не приймуть та не визнають головування Фанару в справі діалогу з рпцвУ? Хіба вистачить у нас поліціянтів для цього, враховуючи, що відбиваємо зовнішню агресію, а також накал пристрастей у суспільстві?
Чи так сильно прагне суспільство молитися та жити у Христі, щоб погодитись говорити один з одним? Чи має влада достатньо авторитету для всіх сторін? Чи всі повірять патр. Варфоломію, адже в Болгарії він таки залучив до розв'язання питання й інші Помісні Церкви? Питань дуже багато.
CHURCHER
CHURCHER 2.0 - резерв