Бетонна галушка

Декілька вакансій у Львові. Працювати з класною Надею 🔥

До слова про дослідження і довіру - ще можна прийняти участь в анонімному дослідженні ситуації на ринку для рестораторів від редакції «Реве та стогне рестратор / Poster»
*голосувати, якщо що, треба не у мене, а перейти в канал Реве або за їх посиланням у пості нижче.

Приготувала мімозу. Купила багет, кіло солі і йогурти. З’їла мандарин. Сьогодні навіть настрій якийсь з’явився. Хочеться по-людськи просто привітати нас усіх з тим, що ми не їбанулись (наскільки це було можливо) в поточних обставинах. Далі як завжди якось буде - прогноз який не помиляється ніколи. Теплих вам свят. Дякую усім, завдяки кому це досі для нас можливо.

Про довіру

Вже кілька днів повертаюсь думками до дослідження, яке активно поширювали минулого тижня.
У заголовку дуже оптимістичні цифри: «Доходи закладів харчування приросли на 120%»

Проте якщо глибше зануритися у текст, виникають запитання. Ці 120% виглядають обнадійливо для ринку, але їхній зміст виглядає сумнівно.

По-перше,в матеріалі немає згадки про рівень інфляції за останній рік, як це впливає на купівельну спроможність та наскільки фактично подешевшали гроші в країні. Якщо я правильно розумію як працює економіка, то ці 120% в порівнянні з попереднім роком по факту ніякі не 120, бо тепер на них можна зробити значно менше всього. Заплатити зарплат, купити продуктів, сплатити комуналки можна менше, ніж торік.

По-друге, ці показники базуються на офіційно задекларованих доходах. У нашій реальності офіційні і реальні показники, на жаль, часто не збігаються. Ця деталь є важливою для аналізу, але у тексті вона відсутня.

Також помітно, що топові сходинки рейтингу займають мережеві заклади та франшизи. І майже для всіх із них характерним за минулий рік (це твердження, мабуть, однаково вірне для всього ринку) було поступове підняття цін з одночасними компромісами. У когось у якості продуктів, у інших - в об’ємах порцій. Профільні канали весь останній рік постійно виходили з порадами та досвідом як закладам оптимізувати витрати. Це все частинки загальної картини, але вона часто залишається за кадром.

Ринку не вистачає достовірної інформації та якісної аналітики. Багато бізнесів, як і споживачі, змушені приймати рішення інтуїтивно, орієнтуючись на уривчасті дані. Питання «що буде далі?» актуальне стосовно багатьох сфер життя, не тільки хореки. Адже загальні доходи населення не збільшуються, а ціни ростуть. Того тоненького прошарку так званого середнього класу не вистачить, щоб утримати на плаву все, що працює і відкривається в Україні.

Хороша аналітика і дослідження - це дорого і складно, вони потребують часу і зусиль. Потрібне вміння знайти підходи, щоб отримати дійсний зліпок реальності, а не його бажану замальовку. Тому все це зараз більше нагадує wishful thinking, магічне мислення, де відсутність критичного ставлення призводить до марних і болючих спроб.

Здається, новини у нас все ще часто базуються на слабкій аргументації або відсутності конкретики. Прикладом може бути новина про 50 закладів, які закрились протягом останнього року у Львові. Яка була створена на основі картинки із заблюреним переліком закладів. Що не завадило рознести цю новину більшості ділових видань України.

Мені б хотілося, щоб ми прагнули більш критичного підходу до інформації, яку ми споживаємо і поширюємо. Ми всі виграємо від цього.

Оце Настя мені подарунок зробила, написавши огляд на оцти 🐝 Я, до речі, так працювала, що аж забула в результаті сюди написати, що оцти Brave Bee нарешті запущені, а пакування, для якого я цікавилась вашою думкою навесні, відповідно, фіналізоване 🧡

Повз на вулиці проходила дитина і прокоментувала ситуацію під ногами «на вулиці оселедиця». І в чому вона неправа? Оселедці теж слизькі 🐟
Планую тепер на ожеледицю казати тільки так.

Геть зникла з радарів, знаю. Багато роботи, багато планів, багато навчання.

Завершується курс навчання в Berkeley Food Accelerator. Планую повернутися до вас пізніше з набором особистих класних інсайтів. Дуже крута група зібралась, яка змушує міжнародних викладачів напружуватися, переробляти програми (чого вони не роблять зазвичай), сама розповідає їм про ідеї і знахідки, які можуть повчити і команду Berkeley. Всі скриплять і готуються. Частина групи наступний тиждень проведе в Штатах на поглиблених сесіях і презентуючи власні продукти. Дуже тішусь.

Сьогодні частина навчальної групи завдяки організаторам була на екскурсії на заводі Ензим. Ензим за останні роки взяв стійкий курс перетворення з виробника харчових і алкогольних дріжджів на біотехнологічну компанію. І, чесно, виробництво вражає. Зазирати в ємність для ферментації висотою в 4 поверхи - воу. Дивитись і слухати пояснення як працює різноманітне обладнання, сучасне, круте, розумне - дуже цікаво. Дізнаватися, як покращують і впроваджують нові процеси буквально на всіх етапах. Шоу «Як працює завод» дуже захоплююче, 10 з 10 would recommend.
В черговий раз подумала шкода, що я не обрала біологію і хімію в якості вищої освіти. Тому взяти з усього масиву інформації я можу виключно до глибини свого розуміння біохімії. Яке зрештою непогане, але абсолютно недостатнє.
Хотілося б, щоб більше молоді обирало прикладні сфери освіти, цікаві, наукові, які дозволяють рухатись в дуже широкому спектрі бізнесів в майбутньому. І тому знову-таки тішусь, що Ензим багато уваги приділяє різноманітним освітнім програмам для школярів і студентів, щоб змінити баланс у цій сфері.

Перепрошую за спам 🫠 (Треба було продовжувати дивитися на красиве, а не працювати в перервах)