РИМУЄШСЯ

Ти мені римуєшся з коханням,
З висотою, що не має меж,
З першим поцілунком і останнім,
І з вогнями лісових пожеж.

Ти мені римуєшся із літом,
З краплями ранкової роси,
З папороті недосяжним цвітом,
Й пошуком магічної краси.

Ти мені римуєшся з весною,
З ранніми прильотами птахів,
З сонечка усмішкою ясною,
І повільним таненням снігів.

Ти мені римуєшся з журбою,
З осені пейзажем золотим,
З ночі непроглядною габою,
І світанку маревом густим.

Ти мені римуєшся з морозом,
З вітром, що у відповідь січе,
І з хронічно-вивченим неврозом,
Що лягає спати на плече.

Ти мені римуєшся, як завжди,
Із усім, що є довкола нас,
Тільки вірші, ніде діти правди,
Не завжди читати маєш час...

©Павло Деркач
19.08.2024