Миколая.

Пробачте, але кращих ассоціацій у мене не виникає. В моїй країні лихо і біда. В моїй країні діти змушені жити не вдома. В моїй країні діти гинуть під обстрілами і бомбардуваннями.

В моїй країні міста, де ще три роки тому лунав дитячий сміх, стоять порожні, зруйновані і небезпечні для життя.

Я ще пам'ятаю дітей на вулицях Курахова. Що на вулицях Курахова зараз?

З Миколаєм, потвори! З Миколаєм вас, чиновники міністерств у яких під час війни зникають мільярди гривень. З Миколаєм тебе, влада яка таких чиновників призначає і яка просторікувала про травневі шашлики коли до вторгнення лишалися лічені години.

Окупантів з Миколаєм не вітаю - у них Дєд Мароз.

Я сильно сподіваюся, що діти, які через них всіх втратили домівку і рідних, виростуть і нагадають їм всім про своє дитинство. Як мінімум.

Такий от у нас сумний Миколай.