Богдан Кротевич

Основна проблематика -це розуміння ( а точніше, нерозуміння) престижності свідомого вибору військової кар’єри. Нажаль, після Другої світової війни цей престиж зник, саме тому у нас ( у противника, доречі, теж) стільки «совкових» дегенератів досі. Це є результатом небажання адекватних освічених людей обирати шлях кадрового військового і на їх місце приходять малоініціативні середньостатистичні вузькомислячі унікуми. Ці унікуми не будуть будувати систему, яка повинна працювати на країну і так як військовий - професія не престижна, то їм плювати на репутацію, вони підлаштуються під систему, яка працює на «угодних». Якщо ти зручний – тобі дозволять красти, у тебе буде 4 квартири та люксове авто ( ректор якоїсь з військових академій не дасть мені збрехати).
Я захоплююсь молодим поколінням, які свідомо обрали шлях кадрового військового під час війни. Багато з них виховані прикладом героїчних вчинків добровольчих підрозділів, а також, окремих бійців. Багато з них є дітьми та родичами цих героїв. Ці майбутні офіцери – гарантія існування нашої Батьківщини, а значить- це важливо.
І тут виникає когнітивний дисонанс. Бо уявіть, як відчувають себе курсанти, отримуючи 620 грн - вони відчувають себе людьми «нижчого» сорту, у дворовій термінології це називається «проіграний». Проте нагадаю, в моменти, коли приходить наказ – вони висуваються, якщо треба воювати, охороняти кордон або критично важливі об’єкти.
Знов таки, окремо відмічу тих, хто повинен за це думати в першу чергу – начальники військових академій, де курсанти -це підпорядкований особовий склад. Було б бажання, рішення проблеми достатньо швидке, але хтось, сидячі на посаді з 2002 року ( 22 мать його роки, Карл!) не знайшов часу на це.
Що ми маємо на виході:
4 пункт постанови Кабміна № 704 від 30 серпня 2017 року визначає: розміри посадових окладів розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Далі ми маємо наказ Міністерства Оборони № 260 від 07.06.2018 про затвердження порядку виплати грошового забезпечення, де в Загальних положеннях в пункті 6 визначено - грошове забезпечення курсантів включає : курсантську посадову надбавку.

Постанова Кабінета Міністрів № 704 від 30 серпня 2017 р. про грошове забезпечення військовослужбовців Додаток 13 : Схема тарифних коефіцієнтів за посадами курсантів ВНЗ та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти… визначає: курсанти з числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання : що навчаються за освітньо-професійними програмами ступеня вищої освіти «бакалавр»: перший і другий курс – 0,35; третього курсу навчання – 0,4; четвертого курсу навчання- 0,45; магістр -0,45.
Елементарна матиматика – 0,35 від 1762 грн = 616,7 грн.
Таким чином, ми з вами визначили корінь проблеми.

Рішення – переглянути постанову кабміну, та збільшити коефіціенти в додатку 13. По моїй елементарній логіці, курсантська посадова надбавка в військових ВНЗ повинна бути не менша (звичайно, бажано більша) за мінімальну зарплату в поточному році, тому і коефіціент по суті повинен опиратись не на чітко визначену суму ( як в постанові Кабміна №704), а на мінімальну заробітну плату в поточному році. Логічно буде і пункт 4 змінити.

Далі робота за малим, знаходимо відповідальну особу в МО (сподіваюсь такі є), яка відпрацьовує пропозицію, котру підписує Міністр Оборони та подає на Кабмін. Питання наступне – хто з МО готовий за це всязтись? «Дорожня карта» вже є. Якщо що, мій номер ви знаєте. Або знайду час і напишу вам сам, офіційно, мені не важко.

Дві новини, на які я натрапив в один день .
Перша - білгородська область виплачуватиме 31 тисячу доларів підйомних тим, хто підпише контракт з армією рф та піде воювати в Україну .
Друга - порівняння заробітньої платні військовополоненого рф в українському полоні - 1500грн, з курсантом війьсковослужбовцем України - від 620 до 790 грн.
Вже не знаю, яким чином можна продовжувати так низько та безпринципно плювати на своє населення та військовослужбовців,які фактично дають всім українцям право на існування . Кожен раз, коли я впевнений, що нічого в цьому світі мене більше не здивує- або політики, або вище військове керівництво просто ніби каже «холд май бір» і плює в лице всім військовим в першу чергу.
Але все ж таки, як ви бляха мене дістали, як же ж всі ви мене бісите. Прекрасний вигаданий персонаж Алана Мура Ророшах казав так : « Ліберали, інтелектуали, солодкоголосі балакуни…».
Більшість нардепів, котрих ви обрали, тільки і пиз*ять про проблеми, але по факту роблять мінімум( або ніхіба)- бо бояться втратити посади, кормушки, статки. Для них це гра в картковий будинок з Кевіном Спейсі . Кожен переслідує власні інтереси, але не інтереси держави.
Чи достойні ви того, що виборює вам кожен день українська армія? Втім, не дивлячись на мою, як мені здається логічну агресію, так сталось ,що: як немає тих, хто серйозно береться за вирішення проблеми з відповідальністю вищого військового керівництва, так і немає тих, хто глобально береться за боротьбу захисту інтересів та престижу курсантів військовослужбовців. Так, є невеличкі групи самих курсантів, котрі борються самі за себе в тому числі та окремі військовослужбовці, проте ресурсів ( в тому числі медійного) їм не вистачає.
Це іронічно доречі, ви всі так любите критикувати оон ,що воно «стурбовано», а самі шо? Що зробили після того, як прочитали цю новину? Може петицію створили, може написали депутатське звернення, може вивчили це питання і знайшли методи його вирішення? Як кажуть в англомовних країнах «shame on you”. Але ж солдат 18 років не винен ,що ви такі безвідповідальні . Факт залишається фактом- генералам і більшості українського суспільства по*уй в даній ситуації на курсантів. А тим, кому не по*уй і хто знає ,як можна виправити дану ситуацію, напишіть мені в приватні. Якось качнемо з вами цю історію.