солодка наука бджіл:
де зупинимось там і буде удома.
це місце знає, що ми є на те,
аби приходити і йти геть

камінь у цьому брукові каже: я сам собі сад і плід;
час єднатися в мур
і час лежати на дні трави
приходять пліч-о-пліч

памʼять людська — це мова яка болить:
усе тепло збиралось у вулицях
мов у вигинах рук
того хто вже проминув

бачиш, отут, де колись був великий будинок?
то не кров, присягаюся