ці береги знають: колись
тут буде гніздо кулика.
цими квітами знов
ворожитимуть на любов
а не на смерть: помру — не помру
змія забуде ті дні
коли ми наступали на неї
й лишалися неушкодженими —
потім це перекажуть як гарну казку

скільки разів ми намагалися
виявитись хитрішими?
скільки шукали оселю для памʼяті?

мить коли кров потекла назад
і вдруге та сама вода торкнулася дна ріки
була великою мов пропущений вдих
та життя все одно
стиснулось у піщину