Уявіть собі, що одна віруюча людина, побачивши опис обряду жертвоприношення надазовськими греками під час панаїру, написала, що наука етнографія вимагає того, щоб в цьому описі обов'язково мало місце засудження обряду дослідником та зазначення, що це все наслідки османського іга та низького рівня релігійної освіченості (через заборону церкви в СРСР). Врешті виявилося, що людина просто не може прийняти, що християнський народ може толерувати криваве жертвоприношення, це просто не вписується в уявлення цієї людини про християнськість. На мою відповідь, що метою опису жертвоприношення був саме його опис, а не підрив легітимності цього обряду чи оцінка його відповідності християнським канонам, ця людина відповіла, що в такому випадку це не дослідження, а образа почуттів віруючих і спроба представити християн язичниками.

Насправді ж звичай принесення кривавої жертви сягає дохристиянських часів. І тому, що він зберігся у християнського народу, очевидно, сприяло багатосотрічне сусідство з мусульманами, оскільки таке суспільство більше толерувало цей обряд. Але точно не було такого, що цей звичай запозичили в османів. Спроба приписати збереження цього звичаю т.зв. османському ігу ніщо інше, як прояв неприязні до мусульман і спроба представлення християн "непорочними".