Зараз, коли я чую "Я не в ресурсі", я згадую своє дитинство. Бо мені здається, ми з дитинства були не в ресурсі.
Бо після 5 днів ліцею з підвищеним вивчанням математики і 10 кружків, на вихідних ти йдеш на базар, торгуєшся за бринзу, ведеш себе так, щоб не опозоріть мать, посміхаєшся всім дорослим, яких зустрічає мама, бо «шо з лицем», а потім робиш вологе прибирання в трьох кімнатах. З вибиванням килима, звісно. А в неділю – на 7-му ранку пішки йдеш в церкву, щоб тобі 12-річній дівчинці відпустили гріхи. А Пропускати не можна. Бо якщо накопиш гріхів на два тижня, то там вже ні одно прічастіє тебе не спасе.
І треба буде знову сідати в сільскій автобус і їхати до бабкі викатувати тебе яйцем.
І пр цьому я нагадаю - це все називалось – вихідні.