Голос Обухівщини

🕯️🇺🇦 ОЛЕКСІЙ БЄЛОВ: ОБУХІВСЬКА ГРОМАДА В ОСТАННЮ ПУТЬ ПРОВЕЛА МОЛОДОГО ЗЕМЛЯКА

Ми усвідомлюємо високу ціну нашої незалежності - незліченну кількість відданих життів борців за ідею вільної України. Ми пам’ятаємо і не пробачимо ворогу жодної краплини крові.

Одним із цих захисників, що тепер назавжди в небесному строю, є Олексій Бєлов. Бракує слів, щоб передати душевний біль, бракує сліз, щоб виплакати це горе, цю непоправну втрату для всіх нас.
Сьогодні Обухівська громада провела мужнього воїна в останню путь.

Бєлов Олексій Сергійович народився 21 грудня 1996 року в місті Києві. Його дитячі та шкільні роки проходили в нашому місті. Навчався Олексій у загальноосвітній школі №3, по закінченні дев’яти класів продовжив навчання у Київському автодорожному технікумі. Вибір цього напрямку був невипадковим: Олексій був залюблений у техніку, ремонтував автомобілі, брав участь у автоперегонах, добре розбирався у матеріальній частині різних машин. Хлопець мав веселу вдачу, був комунікабельним, позитивним, тому мав багато друзів, у тому числі і серед побратимів. Високий, стрункий, красивий, Олексій відрізнявся сміливістю, був мобільним, рішучим, тому і позивний собі придумав відповідний – «Пірат».

До мобілізації, яка відбулася у травні 2024 року він був готовим – протягом тривалого часу Олексій Бєлов брав активну участь у волонтерському русі, допомагаючи транспортувати загиблих воїнів з прифронтових територій.

Його військова доля була короткою: після двох навчальних підрозділів - у Білій Церкві та у Чернігові з вересня 2024 -го Олексій перебував у зоні бойових дій, виконуючи бойові завдання на найнебезпечніших напрямках. Щоб легше було діставатись до лінії фронту, придбав собі уже там стареньку невеличку машинку, завжди підвозив хлопців на завдання. Взагалі був вірним побратимом і надійним другом.

17 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Лисівка Покровського району Донецької області командир 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів І-го єгерського батальйону солдат Бєлов Олексій Сергійович отримав тяжке поранення, яке стало для нього смертельним.

Більше як дві години не могли наблизитися до нього побратими через страшний обстріл, згодом його, непритомного, все ж таки винесли з поля бою і доставили в шпиталь м. Дніпро. Після двох складних операцій його перевезли в Одеський шпиталь, де потім і знайшла його мама. Сама лікар, ця мужня жінка розуміла, що шанси на життя у Олексія відсутні, але це був її син, і вона, як мама, сподівалась на диво. Олексія перевезли до клініки «Феофанія» у Києві. Але дива, на жаль, не сталося. Спочатку загинув мозок, потім перестало жити тіло.

Єдиний син, «золотий» її хлопчик, на виховання якого Анна Геннадіївна поклала все своє життя, відійшов у засвіти з посмішкою на вустах. Більше самого життя любила вона Олексія, і так само любив її він. Адже, коли розблокували його телефон, тільки тоді довідалась мама про те, у яких страшно небезпечних умовах проходила його служба. Він беріг її, він нічого про це їй ніколи не говорив. І в останньому голосовому повідомленні, усвідомлюючи всю небезпеку ситуації, останні слова, які син сказав їй, були: «я тебе люблю».

Нема прощення тим, хто розв’язав війну, нема прощення тим, хто знищує дітей, молодь, хто нестерпного болю завдає матерям!

Шановна Анно Геннадіївно, прийміть від усієї нашої громади найщиріші співчуття у зв’язку із загибеллю Вашого сина. Співчуття і вам, шановні Геннадію Григоровичу та Людмило Аркадіївно, дідусь та бабуся. Адже це була Ваша надія на продовження роду. Нехай світлою буде пам’ять про нього.

Повідомляє Обухівська міськрада