Рівне. Голос Церкви

🌿16 ЛЮТОГО – СВЯТИТЕЛЯ ІГНАТІЯ МАРІУПОЛЬСЬКОГО

Святитель Ігнатій – засновник міста Марії, Маріуполя. 
Батьківщиною майбутнього святого був острів Фермія в Греції, де він народився на початку XVIII століття у знатному роді Гозадіні. З юних років він виховувався на святій горі Афон, своєрідній “чернечій державі”, де трудився його близький родич. Там же, полюбивши чернече життя, він і приймає чернечий постриг. Поступово він стає священником, а потім єпископом.

1769 року владика очолює в Тавриді Готфейсько-Кефайську єпархію. На той час Крим ще не був приєднаний до Російської імперії і керований кримсько-татарськими ханами-мусульманами. Православним жителям, переважно грекам, доводилося постійно зазнавати утисків від мусульман та жити під загрозою розправи.
Владика Ігнатій оселився у скиті біля грецького селища Маріанополь, неподалік Бахчисараю – резиденції кримських ханів. Багато років тривало його повне поневіряння. Велика небезпека служіння, опіка православних змушувала робите все таємно, але, усвідомивши швидку можливість повного духовного поневолення, а можливо і фізичного знищення своєї пастви, святитель звернувся до російського уряду з проханням прийняти кримських християн у російське підданство і дати їм землю для поселення. Цариця Катерина II дала згоду, і 23 квітня 1778 року владика Ігнатій після літургії в печерному храмі Свято-Успенського скиту закликав усіх вірних християн готуватися до виходу з багатовікового полону. 

У серпні 1780 митрополит разом з трьома тисячами переселенців прибули до місця, де згодом був заснований Маріуполь. Святий Ігнатій є засновником цього міста. Він сам вибирав місця для поселення переселенців на нових землях. Маріуполь – місто Марії, на честь Цариці Небесної. 
Помер святий 16 лютого 1786 року (за новим стилем) після двотижневої хвороби.
Був похований в соборі святого Харалампія в Маріуполі за східним звичаєм: в склепі було поставлено крісло, в якому митрополита розмістили сидячи.

У 1936 році Свято-Харлампіївський собор був зруйнований, а труну святителя розкрито. Тоді ж виявилося, що мощі його нетлінні. У 1992 році гробничка зі святинею була передана в Маріупольський Ніколо-Преображенський портовий храм.
Священний Синод Української Православної Церкви 11 червня 1997 року зарахував святителя Ігнатія до лику місцевошанованих святих.

У Миколаївському кафедральному соборі міста Маріуполя 15 листопада 1998 Митрополит Володимир (Сабодан) очолив чин прославлення святителя Ігнатія Маріупольського, митрополита Готфського і Кефайского.

У жовтні 2016 року делегація УПЦ доставила в кафедральний собор на малу батьківщину святого – острів Кіфнос (Греція) частку мощей та ікону святителя Ігнатія (Гозадіні), митрополита Маріупольського.
2016 рік на острові Кіфнос був оголошений роком святителя Ігнатія з нагоди 165-річчя від дня його смерті.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/15/16-lyutoho-svyatytelya-ihnatiya-mariupolskoho-3/

Там чекають на нас батьки наші, які зрозуміють, розрадять, пробачать і розкриють перед нами свої обійми. Якщо ж їх уже немає серед живих, то прийдімо до їхніх могил і через молитву відчуймо їх поруч із нами.
Сьогодні, на жаль, у сім’ях людських не завжди все благополучно. Батьки і матері тужать про синів і дочок своїх, які заблукали на життєвих дорогах. Дорогі мої, моліться і не втрачайте надії. Через ваші молитви, через ваші гарячі сльози милосердний Господь наставить блудних дітей на шлях покаяння і вони неодмінно повернуться до отчого дому.
Усі ми багато грішимо, а тому маємо потребу в покаянні та смутку за свої гріхи. Скористаймося ж цим надійним шляхом до спасіння! І тоді сповнить нашу душу радість і ми, освітлені та заспокоєні у своєму сумлінні, достойно сподобимося святого Причастя і з чистим серцем будемо втішатися радістю Світлого Христового Воскресіння.

Протоієрей Олександр Шостак, 
настоятель Миколаївського храму с. Застав’я Корецького благочиння II

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/15/propovid-nedilya-pro-bludnoho-syna-3/

🌺СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ: АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ЗВЕРШИВ ЛІТУРГІЮ

15 лютого, у день свята Стрітення Господнього, архієпископ Рівненський і Острозький Пимен звершив святкову Божественну літургію у Воскресенському соборі м. Рівне. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Його Високопреосвященству співслужили клірики собору, а храм був наповнений сотнями вірян, які прийшли помолитися у цей світлий день. Стрітення – це свято, яке нагадує нам про зустріч людства з Богом, про виконання обітниць і надію, що не засоромлює.
Цього дня немовля Ісус, згідно з Мойсеєвим законом, був принесений до храму, де Його зустрів праведний старець Симеон. Він чекав цієї зустрічі усе своє життя, і, взявши Спасителя на руки, виголосив слова, які стали частиною церковного богослужіння:
“Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє…” (Лк. 2:29-30).

Старець Симеон нарешті зустрів Того, Хто є світлом для світу. І сьогодні кожен з нас також покликаний до цієї зустрічі – зустрічі з Христом, яка змінює серце.
Під час богослужіння звучали особливі молитви за мир в Україні, за наших воїнів, за збереження нашої Батьківщини.

Архієпископ Пимен закликав вірян до єдності у вірі та молитві, наголосивши, що у цей складний час особливо важливо зберігати світло Христове в серці.

“Симеон побачив Христа – і його серце сповнилося миром. Чи впізнаємо ми Бога у своєму житті? Чи шукаємо Його? Чи відкриті ми до тієї зустрічі, яка може змінити нас назавжди? Стрітення – це не лише подія минулого, а й заклик для кожного з нас: чи зустріли ми Христа у своєму житті?” – сказав владика.

За традицією цього дня відбулося освячення свічок і води. Стрітенська свічка – символ Божественного світла, яке освітлює наш шлях у житті. Освячену воду віряни з вірою брали додому як благословення.

Нехай світло Христове, що осяяло старця Симеона, буде в серці кожного з нас!

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/15/stritennya-hospodnye-arkhiyepyskop-pymen-zvershyv-liturhiyu/

А святе сімейство повернулося в Назарет, бо виконали все, що заповідав закон Мойсея.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/14/15-lyutoho-stritennya-hospoda-boha-i-spasa-nashoho-isusa-khrysta-2/

🌺15 ЛЮТОГО – СТРІТЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

У перекладі з церковнослов’янської «сърѣтение» – «зустріч». День Стрітення – точка в часі, у якій зустрілися Старий і Новий Заповіти. Стародавній світ і християнство. Сталося це завдяки людині, якій в Євангелії відведено особливе місце.
15 лютого ми згадуємо події, описані в Євангелії від Луки. Стрітення відбулося через 40 днів після Різдва Христового.

У юдеїв того часу було дві традиції, пов’язаних з народженням в сім’ї дитини. Жінка після пологів не могла з’являтися в Єрусалимському храмі сорок днів (а якщо народилася дівчинка, то і всі вісімдесят). Як тільки термін закінчувався, мати повинна була принести в Храм очистительну жертву. Якщо сім’я була бідною, замість ягняти приносили голубку, горлицю.

Якщо в сім’ї первістком був хлопчик, батьки на сороковий день приходили з новонародженим в храм для обряду посвячення Богу. Це була не просто традиція, а закон Мойсеїв: його юудеї встановили в пам’ять виходу євреїв з Єгипту – визволення від чотиривікового рабства.

Марія та Йосип прибули з Віфлеєму в столицю Ізраїлю Єрусалим з сорокаденним Богонемовлям на руках. Сім’я жила небагато, тому очисною жертвою Богородиці стали два голуби. Пречиста Діва вирішила принести жертву із смирення та з поваги перед юудейським законом попри те, що Іісус з’явився на світ у результаті непорочного зачаття.
Після здійснення обряду святе сімейство вже прямувало до виходу з храму, але тут до них підійшов старець Симеон. У перекладі з староєврейської «šim’on» означає «слухання». Праведник узяв Немовля на руки і радісно вигукнув: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля».

За переказами, на момент зустрічі з Христом Симеону було понад 300 років. Він був шанованою людиною, одним із сімдесяти двох вчених, яким доручили здійснити переклад Святого Письма з єврейської на грецьку. Переклад Септуагінти був зроблений на прохання єгипетського царя Птолемея II Філадельфа (285-247 до н.е.).
Цієї суботи старець прийшов до храму невипадково – Святий Дух привів його. Багато років тому Симеон здійснював переклад книги пророка Ісаї і побачив загадкові слова: «Се Діва в утробі зачне, і родить Сина». Як Діва, тобто незаймана, може народити? Вчений засумнівався і хотів виправити «Діва» на «Жінка». Але йому з’явився Ангел і не просто заборонив змінювати слово, але сказав, що Симеон не помре, поки особисто не переконається, що пророцтво істинне.

І ось цей день настав. Здійснилося те, що учений муж чекав все своє довге життя. Симеон узяв на руки Немовля, народженого від Діви, а значить, пророцтво Ангела виповнилося. Старець міг спокійно померти. «Нині відпускаєш раба Твого, Владико…» Церква назвала його Симеоном Богоприїмцем і прославила як святого.
Прийнявши з рук Пречистої Діви Немовля, старець Симеон звернувся до Неї зі словами: «Ось, із-за Нього будуть сперечатися в народі: одні спасуться, а інші загинуть. І Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрились помисли багатьох сердець».

Суперечки в народі – це переслідування, які були приготовані Спасителю. Відкриття помислів – Суд Божий. Що за зброя простромить серце Богородиці? Це було пророцтво про Розп’яття, яке чекало Її Сина. Адже цвяхи і спис, від яких прийняв смерть Спаситель, пройшли нестерпним болем і через Її материнське серце. Є ікона Богородиці – яскрава ілюстрація цього пророцтва. Вона називається «Пом’якшення злих сердець». Іконописці зображають Богоматір, Котра стоїть на хмарі з сімома увіткненими в серце мечами.
У день Стрітення в Єрусалимському храмі відбулася ще одна зустріч. До Богоматері підійшла 84-річна вдова, «дочка Фануїлова». Городяни називали її пророчиця Анна за натхненні промови про Бога. Вона багато років жила і працювала при храмі, як пише євангеліст Лука, «постом і молитвою служачи Богові день і ніч».

Анна-пророчиця вклонилася новонародженому Христу і вийшла з храму, несучи городянам звістку про пришестя Месії, рятівника Ізраїлю.

🌿14 ЛЮТОГО – МУЧЕНИКА ТРИФОНА АПАМЕЙСЬКОГО

Святий мученик Трифон народився в одній із областей Малої Азії – Фрігії, неподалік міста Апамії в селі Кампсада. З юних років Господь дарував йому силу вигнанння бісів та зцілення різноманітних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки та спустошували поля. Особливо прославився святий Трифон вигнанням диявола з дочки римського імператора Гордіана (238–244).

Допомагаючи всім страждаючим, він вимагав лише однієї плати – віри в Ісуса Христа, благодаттю Якого він зцілював їх.
Коли на царський престол вступив імператор Декій (249–251), жорстокий гонитель християн, єпарху Акіліну було донесено, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа і багатьох приводить до Хрещення. Святого було схоплено і приведено на допит, під час якого він безбоязно сповідав свою віру. Його піддали жорстоким катуванням, били палицями, терзали тіло залізними гачками, обпалювали рани вогнем, водили містом, вбивши в ноги залізні цвяхи. Усі тортури святий Трифон мужньо переносив, не видаючи жодного стогону.

Нарешті він був засуджений на усічення мечем. Перед стратою святий мученик молився, Бого укріпив його у стражданнях. Трифон випросив у Господа особливу благодать тим, хто закликатиме його ім’я на допомогу. Перш, ніж воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в Божі руки. Ця подія сталася у місті Нікеї у 250 році.

Святе тіло мученика християни обвили чистими пеленами і хотіли поховати в місті Нікеї, в якому він постраждав, але святий Трифон у баченні наказав перенести його тіло на свою батьківщину в селище Кампсаду. Це було виконано.
Згодом мощі святого Трифона було перенесено до Константинополя та у Рим. Великим шануванням користується святий мученик.
Мученикові Трифону особливо моляться за зцілення від тілесних недуг, у разі псування плодів, під час голоду.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/13/14-lyutoho-muchenyka-tryfona-apameyskoho-3/

Літописи зберегли свідоцтва про два випадки чудесного порятунку Новгорода від лих: у 1097 році святитель Никита своєю молитвою погасив пожежу, яка винищувала місто, а вдруге, під час згубної посухи пішов дощ, тому він вважається захисником від пожеж та покровителем землеробства. Відомо також, що святитель Никита вшановувався як захисник вітчизни, покровитель воїнів. Літописець, розповідаючи про похід Новгородського князя Мстислава та його перемоги, зауважує, що Мстислав повернувся «в град свій молитвами преподобного Никити, єпископа Новгородського».
13 років керував святитель Никита новгородською паствою і помер у 1108 року, 31 січня. Мощі святого зберігаються у Софіївському соборі Новгорода.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/12/13-lyutoho-svyatytelya-nykyty-pecherskoho-yepyskopa-novhorodskoho-2/

🌿13 ЛЮТОГО – СВЯТИТЕЛЯ НИКИТИ ПЕЧЕРСЬКОГО, ЄПИСКОПА НОВГОРОДСЬКОГО

Преподобний Никита був киянином – один із перших пострижників Києво-Печерської обителі. Він подвизався там за преподобного ігумена Нікона (1078-1088). У молодості інок Никита, бажаючи прославитися серед ченців, почав просити ігумена, щоб він благословив його трудитися наодинці, в затворі. Ігумен перешкоджав йому, говорячи:
«Чадо! Не корисно тобі, будучи юним, сидіти бездіяльно. Краще перебувати тобі з братією, працюючи разом, і ти не втратиш нагороду свою. Сам ти бачив брата нашого Ісакія печерника, як він був спокушений у затворі бісами; і тільки благодать Божа та молитви преподобних отців наших Антонія та Феодосія врятували його. Бажання твоє вище сил». 

Никита ж зовсім не хотів слухати слова ігумена, тому що не міг подолати сильного прагнення свого до затворницького життя, і тому, як захотів, так і зробив. Зачинившись, загородив двері міцно і, не виходячи, був один у молитві. Минуло кілька днів, як інок не уникнув диявольських сіток. Під час співу свого він чув якийсь голос, ніби хтось разом із ним молився. Потім з’явився перед ним біс в образі Ангела. І недосвідчений подвижник, спокусившись, вклонився йому як Ангелові. Тоді сказав йому біс: «Тепер ти вже не молися, але читай книги і будеш розмовляти з Богом, будеш промовляти слово, щоб я приходив до тебе». Никита, повіривши сказаному і спокусившись ще більше, перестав молитися, але старанно почав читати книги, бачачи при цьому біса, що безперестанку молиться за нього. Никита радів, думаючи, що сам Ангел творить за нього молитву.

Незабаром Никита настільки вдосконалився у вивченні Старого Завіту, що знав його напам’ять. Також з тими, хто приходить до нього, багато розмовляв про користь для душі від читання Писання. На навіювання спокусника він почав пророкувати, і велика слава поширилася про нього, всі дивувалися з виконання його пророчих словес. Так, Никита повідомив князя Ізяслава про вбивство Новгородського князя Гліба Святославича. Справді, незабаром настала звістка, яка підтвердила його слова. У літописах повідомляється, що князя Гліба було вбито 30 травня 1079 року. Тож пророцтва Никити з дивовижною точністю виконувались. Це переконувало самітника у правильності обраного ним шляху. Про молитву ж і покаяння Никита не думав.

Він часто розмовляв про Святе Письмо Старого Завіту, але уникав навіть згадок про ім’я Господа Ісуса Христа, уникав розмов про Святе Євангеліє. Дізнавшись про це, святі отці Києво-Печерської Лаври зрозуміли, що інок перебуває у небезпечному духовному стані. Вони не залишили у біді свого побратима. Преподобні отці, здійснивши багато молитв за Никиту, вигнали з нього біса. Після цього вони спитали Никиту; чи знає він щось із книг Старого Завіту. Никита клявся, що він ніколи їх не читав і навіть виявився забув грамоту, так що батьки знову навчали його читання та письма. Тоді, прийшовши до тями, Никита «сповідав гріх свій і плачучи про те гірко, дав собі велику стриманість і послух вести чисте і смиренне життя». Людинолюбний Господь, бачачи такі великі подвиги блаженного, а також і колишні чесноти його, прийняв справжнє покаяння. 
В 1096 преподобний Никита був зведений митрополитом Київським Єфремом (друга половина XI століття) в єпископський сан і призначено на кафедру Великого Новгорода. У «Розписі, чи короткому літописці Новгородських владик» святитель Никита значиться шостим Новгородським єпископом.

З часу єпископської хіротонії праці святого Никити помножилися, а подвиги, які він чинив в обителі, зросли. Предметом особливих турбот святителя Никити була місіонерська діяльність із утвердження християнства, поширення та підтримки благочестя в єпархії. Протягом двадцятирічного архієрейського служіння він був для своєї пастви прикладом доброчесного життя. У похвальному слові святителю Никиті говориться, що він таємно подавав милостині бідним, опікувався ними.

Святитель Никита був ревним молитовником і клопотався за свою паству, і Господь прославив його доброчесне життя, давши дар чудотворення.

Як співається в численних тропарях із цієї чудової служби, три святителі, “земна трійця”, різні як особистості, але єдині за благодаттю Божою, заповіли нам у своїх писаннях і прикладом свого життя шанувати й прославляти Пресвяту Трійцю – Бога Єдиного у трьох Особах. Ці світильники Церкви поширили по всій землі світло істинної віри всупереч небезпекам та переслідуванням і залишили нам, їхнім нащадкам, святу спадщину. Через їхні творіння ми можемо також досягти вищого блаженства і вічного життя в присутності Бога разом з усіма святими.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/12-lyutoho-sobor-vselenskykh-uchyteliv-ta-svyatyteliv-vasyliya-velykoho-hryhoriya-bohoslova-ta-ioanna-zlatoustoho-2/

🌿12 ЛЮТОГО – СОБОР ВСЕЛЕНСЬКИХ УЧИТЕЛІВ ТА СВЯТИТЕЛІВ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО, ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА ТА ІОАННА ЗЛАТОУСТОГО

За часів імператора Олексія Комніна, який правив із 1081 до 1118 року, у Константинополі розгорілася суперечка, що розділила на три табори мужів, освічених у питаннях віри і старанних у набутті чеснот. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого. Одні виступали за те, щоб віддати перевагу св. Василію перед двома іншими, оскільки він зумів пояснити таємниці природи як ніхто інший і був піднесений чеснотами на Ангельську висоту. У ньому, говорили його прихильники, не було нічого низинного чи земного, він був організатором чернецтва, очільником усієї Церкви в боротьбі з єресями, суворим і вимогливим пастирем стосовно чистоти моралі. Тому, робили висновок вони, св. Василій стоїть вище за св. Іоанна Златоуста, який за характером був більш схильний прощати грішників.
Інша партія, навпаки, захищала Златоуста, заперечуючи супротивникам, що прославлений єпископ Константинополя анітрохи не меншою мірою, ніж свт. Василій, був спрямований боротися з вадами, закликати грішників до покаяння і спонукати народ до вдосконалення за євангельськими заповідями. Неперевершений у красномовстві, златоустий пастир зросив Церкву справжньою повноводною рікою проповідей. У них він тлумачив Слово Боже і показував, як його застосовувати в повсякденному житті, причому йому вдалося це зробити краще, ніж двом іншим християнським учителям.

Третя група ратувала за те, щоб визнати головним свт. Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його мови. Вони говорили, що свт. Григорій, який краще за всіх опанував мудрість і красномовство грецького світу, досяг найвищого ступеня в спогляданні Бога, тому ніхто з людей не зміг настільки чудово викласти вчення про Святу Трійцю.

Таким чином, кожна партія захищала одного отця перед двома іншими, і це протистояння захопило незабаром усіх жителів столиці. Зовсім уже не думаючи про шанобливе ставлення до святителів, люди пускалися в нескінченні суперечки і сварки. Розбіжностям між партіями не було видно ні кінця, ні краю.

Тоді вночі три святителі з’явилися уві сні св. Іоанну Мавроподу, митрополиту Євхаїтському (пам’ять 5 жовтня), спочатку по одному, а потім утрьох. В один голос вони йому сказали: “Як ти бачиш, ми всі разом перебуваємо поруч із Богом, і жодні суперечки чи суперництво нас не розділяють. Кожен із нас у ту міру обставин і натхнення, яка була йому дарована Святим Духом, писав і вчив того, що необхідно для спасіння людей. Серед нас немає ні першого, ні другого, ні третього. Якщо ти прикликаєш ім’я одного із нас, двоє інших також присутні поруч із ним. Тому повели тим, хто свариться, не створювати через нас розколів у Церкві, оскільки за життя всі свої зусилля ми присвячували встановленню єдності та злагоди в мирі. Потім об’єднай наші пам’яті в одне свято і склади для нього службу, включивши туди піснеспіви, присвячені кожному з нас, згідно з мистецтвом і наукою, які Господь тобі дав. Передай цю службу християнам, щоб вони святкували її щороку. Якщо вони шануватимуть нас таким чином – єдиними перед Богом і в Бозі, то ми обіцяємо, що клопотатимемо в нашій спільній молитві про їхнє спасіння”. Після цих слів святителі піднялися на небо, огорнуті невимовним світлом, звертаючись один до одного на ім’я.
Тоді свт. Іоанн Мавропод зібрав без зволікання народ і повідомив про одкровення. Оскільки всі поважали митрополита за чесноту та захоплювалися силою його красномовства, партії, що сперечалися, примирилися. Усі стали просити Іоанна негайно взятися за складання служби спільного свята трьох святителів. Тонко продумавши питання, Іоанн вирішив відвести цьому святкуванню тридцятий день січня (за юліанським календарем), щоб немовби скріпити печаткою цей місяць, протягом якого згадуються всі три святителі окремо.

🇺🇦В УСТІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ЗАХИСНИКОМ СЕРГІЄМ ГНЕСЕМ

В Усті 10 лютого в останню дорогу провели полеглого 40-річного військового Сергія Вікторовича ГНЕСЯ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Соборний чин відспівування відбувся у домівці хресного батька захисника. Очолив чин похорону благочинний І-го Корецького благочиння протоієрей Андрій ДЯЧЕК у співслужінні протоієрея Володимира ЗІНЬКОВА та духовенства.

Рідні, друзі, військовослужбовці та громадськість вшанували пам’ять молодого воїна, який віддав своє життя за незалежність України.
Родом Сергій ГНЕСЬ із Маріуполя, після окупації міста був змушений залишити рідний дім. До останнього подиху він боронив Батьківщину. 29 січня 2025 року на Курському напрямку він віддав своє життя, залишаючись вірним військовій присязі та своєму народу.

Вічний спочинок захисник знайшов на місцевому кладовищі. Поховали його з військовими почестями.

Щирі співчуття родині та близьким… Неможливо знайти слова втіхи, загоїти біль та гіркоту від втрати найдорожчої людини. 

Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою…

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/v-usti-poproshchalysya-iz-zahyblym-zakhysnykom-serhiyem-hnesem/

🌿11 ЛЮТОГО -СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ІГНАТІЯ БОГОНОСЦЯ

Святий Ігнатій Богоносець має особливе значення для нас, тому що він близько спілкувався з апостолами, безпосередньо від них чув християнське вчення і був свідком поширення та розвитку перших християнських громад. У своїх семи листах він відобразив для нас апостольську епоху.

Святий Ігнатій народився в Сирії в останні роки життя Спасителя. Його життєпис оповідає, що він був тим юнаком, якого Господь узяв на руки і сказав: «Якщо не звернетеся і не будете як діти, не ввійдете до Царства Небесного» (Мт.18:3). Богоносцем він названий тому, що, міцно люблячи Господа, він ніби носив Його у своєму серці. Він був учнем апостола та євангеліста Іоанна Богослова. З послання святого Ігнатія до мирян видно, що він був особливо близький до апостола Петра і супроводжував його в деяких його апостольських подорожах. Незадовго до руйнування Єрусалиму в 72 році помер Євод, один із сімдесяти учнів Христових, і його наступником на Антіохійській кафедрі (у столиці Сирії) став Ігнатій.

Святий Ігнатій керував Антіохійською церквою протягом 40 років (67–107 рр.). В особливому видінні він удостоївся побачити небесне богослужіння і почути Ангельський спів. За зразком Ангельського світу він ввів на богослужіннях антифонний спів, у якому два хори чергуються і ніби перегукуються. Цей спів із Сирії швидко поширився у ранній Церкві.

107 року під час походу проти вірмен імператор Траян проходив через Антіохію. Йому доповіли, що святитель Ігнатій сповідує Христа, вчить зневажати багатство, зберігати невинність і не приносити жертву римським богам. Імператор викликав святителя і зажадав, щоб він припинив свою проповідь про Христа. Старець відмовився. Тоді його в кайданах послали до Риму, де на втіху народу його віддали на розтерзання звірам у Колізеї. Дорогою до Риму він написав сім послань, які збереглися до наших днів. У своїх посланнях святий Ігнатій просить християн не намагатися врятувати його від смерті: «Благаю вас, не чиніть мені любові. Залишіть мене бути їжею звірів, щоб через них досягти Бога. Я – пшениця Божа. Нехай змелють мене зуби звірів, так стану чистим хлібом Христовим». Почувши мужність святителя, Траян припинив гоніння на християн. Мощі його були перенесені в Антіохію, а згодом повернуті до Риму і покладені в церкві в ім’я священномученика Климента, папи Римського.

У своєму посланні до Ефесян святий Ігнатій писав: «Зберігайте віру і любов, показуйте себе християнами. Віра і любов є початок і кінець життя. Віра – початок, а любов – кінець, обидві ж у поєднанні є справа Божа. Все інше, що стосується чесноти від них, відбувається. Ніхто, хто сповідує віру, не грішить, і ніхто, хто здобув, не ненавидить».

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/11-lyutoho-svyashchennomuchenyka-ihnatiya-bohonostsya-2/